Леонід Давидович Казаков ( , селище Дубрава, тепер Климовського району Брянської області, Російська Федерація) — радянський державний діяч, будівельник, новатор виробництва, бригадир комплексної бригади будівельно-монтажного поїзда № 266 тресту «Ленабамбуд» Іркутської області, секретар ВЦРПС. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС у 1976—1981 роках. Член ЦК КПРС у 1981—1990 роках. Герой Соціалістичної Праці (5.02.1981).

Життєпис Народився в багатодітній селянській родині. У 1968 році закінчив Чуровицьку середню школу Климовського району Брянської області.

У 1968—1969 роках — вантажник, робітник будівельно-монтажного поїзда управління «Ангарбуд» Іркутської області.

У 1969—1971 роках — у Радянській армії. Служив в зенітно-ракетних військах на Далекому Сході.

У 1971—1974 роках — монтажник-бетоняр, технік-геодезист, секретар комітету ВЛКСМ будівельно-монтажного поїзда управління «Ангарбуд» на будівництві залізниці Хребтова — Усть-Ілімськ Іркутської області.

Член КПРС з 1974 року.

У 1974—1980 роках — бригадир монтажників-бетонників будівельно-монтажного поїзда управління «Ангарбуд» на будівництві Байкало-Амурської магістралі (БАМ).

У 1980—1985 роках — бригадир комплексної бригади будівельно-монтажного поїзда № 266 тресту «Ленабамбуд» Усть-Кутського району Іркутської області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 5 лютого 1981 року за видатні успіхи і проявлений трудовий героїзм при будівництві Байкало-Амурської залізничної магістралі Казакову Леоніду Давидовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

У 1984 році заочно закінчив Іркутський інститут інженерів залізничного транспорту, а потім Вищу школу Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС).

18 грудня 1985 — листопад 1990 року — секретар Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС).

З 1990-х років працював на найбільших важливих будівництвах Далекого Сходу (будував аеропорт), в Якутії, в Находці (будував нафтопорт), в Бішкеку (Киргизстан) (будував аеропорт), у Сочі (будував олімпійські об'єкти).

У 2008 році — керівник проєкту Управління залізничного і промислово-цивільного будівництва «Залізцивільбуд» ТОВ «Корпораціі Інжтрансбуд».

З 2012 року — персональний пенсіонер у Москві.

Нагороди і звання Герой Соціалістичної Праці (5.02.1981) орден Леніна (5.02.1981) орден «Знак Пошани» (7.02.1974) медаль «За будівництво Байкало-Амурської магістралі» (1977) медалі Премія Ленінського комсомолу (1976) Почесний транспортний будівельник (1981) Почесний залізничник

Примітки

Посилання