Лідський повіт () — адміністративно-територіальна одиниця Віленського воєводства Великого князівства Литовського у XV-XVIII століттях. Столиця — Ліда.

Географія На півночі межував з Троцьким повітом Троцького воєводства та Віленським повітом Віленського воєводства, на сході — з Ошмянським повітом Віленського воєводства, на півдні — з Новогрудським та Слонімським повітами Новогрудського воєводства, на заході — з Гродненським повітом Троцького воєводства.

Адміністративний поділ До цього повіту входили території Лідського гродського (міського), Берштанського, Василишковського, Дубицького, Конявського, Новодворського, Радунського та Стоклиського староств та прилеглі приватні маєтки Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich.Tom V: Kutowa Wola — Malczyce. — Warszawa, 1884. — s.338.. Станом на 1790 р. повіт складався з 16 міст і сіл: Острина, Вороново, , , , , , Желудок, , , , Ліда, , , , Радунь, , , Щучин, Ейшишки.

Після окупації західнобілоруських, литовських земель Російською імперією на території колишнього Лідського повіту у складі Слонімської губернії було утворено російський Лідський повіт під час третього поділу Речі Посполитої.

Символіка У нього була червона повітова хоругва із зображенням герба «Погоні» Насевіч В., «Лідскі павет » // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. У 3 т. / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; маст. З. Э. Герасімовіч. — : Беларуская Энцыклапедыя, 2005. — Т.2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — С.199. — 792 с. — (т.2), .

Ліда, Радунь, Щучин та Ейшишки отримали міські герби.

Населення У 1528 році, за даними перепису війська Великого князівства Литовського, у повіті було близько 80 дрібних землевласників.

Лихоліття московської війни проти Литви (середини XVII ст.) спричинило сильні спустошення і в цьому повіті також. Кількість димів зменшилася на 19 % Morzy J., «Kryzys demograficzny na Litwie i Białorusi w II połowie XVII wieku» / Józef Morzy. — Poznań: Uniwersytet im. Adama Mickiewicza, 1965. — 405 s. — Tabl. 22, 24. — (Prace Wydziału Filozoficzno-Historycznego — Uniwersytet im. Adama Mickiewicza w Poznaniu. Historia 21)..

В середині XVII століття в повіті було 11 860 селянських господарств, а населення становило 94 880 осіб Г. Сагановіч, «Невядомая вайна 1654 1667 » / : Навука і тэхніка, 1995. — 144 с. — . У 1775 р. в повіті налічувалося 11 723 селянських господарства. У 1790 році чисельність населення повіту становила 102 375 осіб.

Урядники Лідська шляхта від повіту посилала двох депутатів (послів) на Вальний сейм та двох заступників до Головного Трибуналу. У Ліді збиралися повітові та воєводські сеймики — місцеві станово-представницькі органи.

У Ліді проводилися не лише повітові сеймики, але й підкоморський, земський (сесії проводилися в одній з веж Лідського замку Сліўкін В., Прывілей Караля Польскага і вялікага князя Літоўскага Жыгімонта ІІІ аб наданні гораду Лідзе Магдэбурскага права , 14.09.2001 // часопіс «Лідскі Летапісец» № 8.) та гродські суди, і скликалося посполите рушення.

На Гродненському сеймі 12 січня 1793 року, щоби збільшити кількість сенаторів від Великого князівства Литовського, номінували на каштеляна лідського кандидатуру з місцевого повітового маршала, яким на той час був Францишек Олександрович, котрий отримав привілей 26 жовтня 1793 р.. Але в грудні того ж року новою адміністративно-територіальною реформою Речі Посполитої скасовано лідську каштелянію. У результаті лідський каштелян зберіг свій титул, але він не мав сенаторських повноважень.

Див. також Лідський повіт (Російська імперія)

Примітки

Джерела

«Тэрыторыя, адміністрацыйны падзел» // Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя ў 2 тамах. Т.1. — , 2005. — С.34–39.

«Lida » // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Tom V, S.215-218.

Посилання Лідзкі павет у Мэтрыцы ВКЛ Гісторыя горада і павета