Фрідріх Альберт Ферч (; 19 травня 1900 — 14 грудня 1976) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту, генерал бундесверу. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія Син працівника державної адміністрації Прусської комісії з розселення в Позені і Західній Пруссії. Молодший брат генерала піхоти Германа Ферча.
21 травня 1918 року вступив у Прусську армію. Учасник Першої світової війни, після завершення якої вступив у фрайкор Гінденбурга. 1 січня 1921 року продовжив службу в рейхсвері.
В 1938 році призначений квартирмейстером генштабу 3-го армійського корпусу. З 25 жовтня 1939 року — начальник оперативного відділу генштабу 60-ї піхотної дивізії. Учасник Французької кампанії. З 1 жовтня 1940 року — начальник 1-го відділу штабу начальника відділу озброєнь і командувача Резервною армією. З 1 червня 1942 року — начальник оперативного відділу, з 1 грудня 1943 року — начальник штабу 18-ї армії. З січня 1945 року — начальник штабу групи армій «Курляндія». В травні потрапив у радянський полон.
В 1949 році звинувачений військовим трибуналом у тому, що «війська і підлеглі йому з'єднання знищили міста Псков, Новгород і Ленінград, а також зруйнували пам'ятки історичного мистецтва у містах Гатчина, Петергоф, Павловськ і Пушкін». Ферч визнав, що віддавав накази здійснювати обстріли, проте це було необхідне для війни. 29 червня 1950 року засуджений до 25 років таборів. В жовтні 1955 року переданий владі ФРН і звільнений. На той момент Ферч схуд до 46 кілограмів і став сліпим на одне око, йому знадобився рік, щоб повністю відноситись.
2 листопада 1956 року вступив у бундесвер і очолив 2-й корпус в Ульмі. З 5 квітня 1957 року — командир 2-ї гренадерської дивізії в Гіссені. На цих посадах Ферч проявив себе хорошим партнером французьких, британських і американських військ. З 1 січня 1959 року — заступник начальника відділу «Планування і політика» Штабу Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі. З 1 квітня 1961 року — генерал-інспектор бундесверу. 31 грудня 1963 року вийшов у відставку.
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни з мечами Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (18 років) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Орден Корони Румунії, командорський хрест Німецький хрест в золоті (10 травня 1943) Лицарський хрест Залізного хреста (5 вересня 1944) Нарукавна стрічка «Курляндія» Орден Почесного легіону, великий офіцерський хрест (Франція) Легіон Заслуг (США) Орден «За заслуги перед Італійською Республікою», великий хрест (1965) Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», великий хрест із зіркою і плечовою стрічкою
Література
Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921–1945, Band 4: Fleck-Gyldenfeldt. Biblio Verlag, Osnabrück 1996, ISBN 3-7648-2488-3, S. 24–25 Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939–1945, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 313
Примітки