Паоло Серрао (; , Філадельфія — , Неаполь) — італійський композитор і музичний педагог.
Життя і творчість У дитинстві виявив себе як обдарований піаніст, у восьмирічному віці дебютував з оркестром в Катандзаро, виконавши фортеп'янний концерт Даніеля Штейбельта. 1839 року за поданням провінційної влади отримав стипендію короля Фердинанда II для навчання в неаполітанській Консерваторії Сан-П'єтро Мажелла, де його наставником став піаніст Франческо Ланца. Потім він вивчав контрапункт під керівництвом Карло Конті, а згодом — композицію у Саверіо Меркаданте, який справив на нього вирішальний вплив. Завдяки Меркаданте театр, який тепер названо його іменем, 1850 року замовив Серрао його першу оперу (). Постановка цієї опери, однак, була заборонена поліцією, яка вважала молодого композитора учасником антиурядових заворушеннях 1848 р. Така ж доля спіткала і другу оперу Серрао, і тільки третя, «Перголезі», на лібрето Федеріко Кверча про життя композитора Джованні Баттіста Перголезі, побачила світ в 1857 році. Найбільший успіх чекав наступну сценічну роботу Серрао, оперу «Герцогиня Гіз» (; 1865), на лібрето Франческо Марії П'яве, поставлену в 1868 році в театрі Сан-Карло. У 1873—1878 рр. Серрао був директором цього театру. Крім опер він написав також Траурну симфонію і Реквієм пам'яті свого вчителя Меркаданте, ряд камерних творів, духовну музику.
З 1860 року викладав гармонію в Консерваторії Сан-П'єтро Мажелла, в 1863 році перейшов на катедру контрапункту і композиції, в 1878—1887 рр. був директором консерваторії. Педагогічна кар'єра Серрао була тривалою й успішною, до числа його учнів належать Умберто Джордано, Франческо Чілеа, Джузеппе Мартуччі, Руджеро Леонкавалло, Алессандро Лонго, Аттіліо Бруньолі, Вітторіо Монті, Франко Альфано та інші провідні італійські музиканти.
Нагороди
Кавалер Ордену Корони Італії.
Примітки