Рене́ де Обальдія́ (; 22 жовтня 1918, Гонконг — 27 січня 2022) — французький прозаїк і драматург. Член Французької академії з 1999 року.
Біографія Рене де Обальдія — правнук другого президента Республіки Панама і син панамського дипломата та француженки з Пікардії. Рене де Обальдія виріс в Ам'єні та Парижі, де відвідував Ліцей Кондорсе. 1940 року він був призваний на військову службу і потрапив у полон. До 1944 р. перебував у таборі Сталаг VIII с у Жагані, де працював спочатку на брикетній фабриці, а потім на Одері як лісник. 1944 року важко захворів і був репатрійований до Франції.
У післявоєнний період де Обальдія працював у невеликому видавництві. Його друзями в ті роки були Ален Робб-Гріє, Ролан Барт і Жан-Мішель Атлан. 1961 року Жан Вілар зробив постановку першої великої п'єси Обальдія «Женузі» в Національному народному театрі у Віллербанні поблизу Ліона. 1963 року відбулася скандальна постановка п'єси «Сатирка де ла Вілетт», режисером-постановником якої був Андре Барсак. Ця п'єса зробила Обальдія одним із найпопулярніших авторів французького театру у світі. Твори Обальдія перекладені загалом на 28 мовDer sanfte Anarchist in FAZ vom 21. Oktober 2013, Seite 32. Обальдія є також автором пісень Луї Маріано та працював кіноактором.
Дружина де Обальдія померла 2012 року.
Обальдія був обраний членом Французької академії 22 лютого 1999 року як наступник Жульєна Гріна. З 2012 року після смерті Фелікена Марсо він був дуаєном Академії.
Інші відзнаки
Військовий хрест 1939—1945. Офіцер ордена «За заслуги». Командор французького Ордена мистецтв та літератури. Командор панамського Ордена Васко Нуньеса де Бальбоа. 1985: Гран-прі театру Французької академії за життєвий доробок. 1992: Премія французького PEN клубу. 1993: Prix Novembre за Exobiograph. 1993: Відзнаки «Почесний Мольєр» та «Мольєр автора» для п'єсу «Мсьє Клебс та Розалі». 1996: Премія французької мови. 2000: Почесний громадянин Ватерлоо, Бельгія. 2008: Командор Ордена за заслуги перед культурою (Мадагаскар).
Проза
Les Richesses naturelles, récits-éclairs. Grasset, Paris 1952. Tamerlan des cœurs, Roman; 1955. Fugue à Waterloo; 1956. Le Graf Zeppelin ou la passion d'Émile; 1956. Le Centenaire, Roman; 1959. Exobiographie, Memoiren, 1993. Fantasmes des demoiselles, femmes faites ou défaites cherchant l’âme sœr, Gedichte; 2006. Le secret, Gedicht; 2010.
П'єси
Genousie; 1960. 7 Impromptus à loisir, sieben Theaterstücke; 1961. Le Satyre et la Villette; 1963. Du vent dans les branches du Sassafras 1966. L'Air du large 1966. Monsieur Klebs et Rozalie; 1975. Endives et miséricorde; 1986. Les Innocentines; 1993.
Примітки
Посилання