Оборін Степан Ілліч ( 15 серпня 1892, м. Кувшиново, нині Тверська область, Росія – 16 жовтня 1941 року, Москва ) – радянський воєначальник, генерал-майор (1940). Жертва сталінських репресій.
Військова служба Учасник Першої світової війни. На фронті з 1915 року, служив у артилерії, дослужився до звання молодшого феєрверкера.
Учасник громадянської війни в Росії. Із 1918 року – у Червоній Армії, командир артилерійської батареї. Після війни пройшов шлях від командира батареї до командира артилерійського полку. Із 1935 року був командиром-розпорядником артилерійських курсів удосконалення командного складу. У 1938 – 1939 роках був начальником артилерії 11-ї стрілецької дивізії. Учасник радянсько-фінської війни, був начальником артилерії 19-го стрілецького корпусу у боях на Карельському перешийку. Дії Оборіна під час війни були високо оцінені, бо за війну він був нагороджений орденом Червоного прапора і отримав військове звання комдива. Із травня 1940 по березень 1941 року командував 136-ю стрілецькою дивізією. Із 11 березня 1941 року – командир 14-го механізованого корпусу 4-ї армії Західного особливого військового округу.
Німецько-радянська війна 22 червня корпус під командуванням Оборіна потрапив під авіаційний удар противника. Було підірвано склади боєприпасів та пального у Бресті. 23 червня у танковій битві під Пружанами 14-й механізований корпус був розгромлений німецькою 2-ю танковою групою генерала Г. Гудеріана. Причинами поразки були відсутність протитанкової артилерії, невдале розташування частин корпусу перед війною, відсутність снарядів і пального, недоукомплектованість корпусу технікою та особовим складом.
Арешт і суд 8 липня 1941 року генерал-майор Степан Оборін був заарештований органами НКВС. Генералу інкримінували злочинну халатність та дезертирство з поля бою. 13 серпня 1941 року Військова колегія Верховного суду СРСР засудила Оборіна до розстрілу. Розстріляний 16 жовтня 1941 року.
Посмертно реабілітований у 1957 році.
Військові звання Полковник (1935); комбриг (5 листопада 1939 року); комдив ( 20 квітня 1940 року); генерал-майор ( 4 червня 1940 року).
Нагороди Орден Червоного прапора (1940). Медаль «XX років РСЧА».
Джерела Коллектив авторов. Великая отечественная: Комкоры. Военный биографический словарь./ Под общей редакцией М. Г. Вожакина. – Москва; Жуковский: Кучково Поле. 2006. – т. 2. – с. 239-240. – ISBN 5-9001679-08
Посилання https://history.wikireading.ru/128970 https://books.google.com.ua/books?id=-j_WTdOoX5sC&pg=PA82&lpg=PA82&dq=оборин+степан+ильич&source=bl&ots=NLOv8TcjW7&sig=ACfU3U1Ltve6SMskb20sCv-Ui5owj946Tg&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwjO_vSi- https://books.google.com.ua/books?id=MM6hDwAAQBAJ&pg=PA1925&lpg=PA1925&dq=оборин+степан+ильич&source=bl&ots=PBuGznWwx-&sig=ACfU3U1-G0TZ9esYo4ifg7NY67ykSP2k8Q&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwjO_vSi-7LqAhVRtIsKHeX4B304ChDoATABegQIAxAB#v=onepage&q=оборин%20сте%Dhttps://biografiaru.wordpress.com/р/романов-федор-николаевич-1900-1966