Йозеф Йоахім Рафф (; 27 травня 1822, Лахен поблизу Цюриха, Швейцарія — 4 червня 1882, Франкфурт-на-Майні) — німецько-швейцарський композитор, музичний педагог, музикант.
Біографія Народився в швейцарській німецькомовній комуні Лахен в родині музиканта-органіста, який втік в 1810 році з Вюртемберга від примусового вербування в армію-союзницю Наполеона.
Спеціальної музичної освіти не отримав, був значною мірою самоуком. Закінчивши єзуїтську школу в Швіці, став вчителем. Працював педагогом в Шмеріконі, Швіці і Раперсвілі.
Перший досвід в музичній творчости — кілька фортеп'янних композицій, які Рафф послав Ф. Мендельсону, які були видані за його рекомендацією в 1844 році музичним видавництвом «Breitkopf & Härtel» і отримали позитивні оцінки Р. Шумана в журналі «Neue Zeitschrift für Musik». Успіх спонукав Раффа переїхати до Цюріха і повністю присвятити себе творчій діяльности.
Велику підтримку Раффу надав також Ф. Ліст, з яким він познайомився в 1845 році в Базелі. Деякий час жив в Штутгарті, дружив з Г. фон Бюловим.
З 1850 по 1853 рік Рафф працював помічником Ф. Ліста у Веймарі, де з 1850 року приєднався до веймарської школи музики, співпрацював з журналом «Neue Zeitschrift für Musik», опублікував роботу «Вагнерівська проблема» (1854).
У 1856—1877 рр. жив в Вісбадені. У 1877 році став першим директором консерваторії Хоха у Франкфурті-на-Майні. Заснував спеціальний клас для жінок-композиторів і запросив Клару Шуман та інших видатних музикантів викладати. Сам будучи викладачем композиції, виховав ряд талановитих композиторів і музикантів, серед них Е. Мак-Доуелл і А. Ріттер.
Прем'єра опери композитора «Король Альфред», поставлена у Веймарі, особливого успіху не мала, але після виконання в Веймарі інструментальних творів репутація Раффа як симфоніста стала рости. Музичні твори Раффа свого часу користувалися популярністю і були репертуарними в різних європейських країнах; Н. Ф. Соловйов в «Енциклопедії Брокгауза і Ефрона» відносив Раффа до числа «видатних композиторів сучасної німецької школи».
Вибрані твори
опери
Король Альфред (König Alfred 1848; 2-га ред. 1851 Веймар), Дама Кобольд (Dame Kobold, 1870, Веймар) Бенедетто Марчелло (Benedetto Marcello) і ін.
ораторії; для оркестру
11 симфоній, в тому числі: «До Батьківщини» — An das Vaterland, 1863; У лісі — Im Walde, 1869; Леонора, 1872; В Альпах — In den Alpen, 1877; Весняні звуки — Frühlingsklänge, 1878; Влітку — Im Sommer, 1880,
сюїти, увертюри, в тому числі до п'єс В. Шекспіра; для інструментів з оркестром:
для фортеп'яно: концерт, Ода весні (Ode au printemps), сюїта; для скрипки: 2 концерти, сюїта; для віолончелі: 2 концерти;
камерно-інструментальні ансамблі, в тому числі
4 фортеп'янних тріо; 8 струнних квартетів; фортеп'янний квінтет; струнний секстет; струнний октет; для фортеп'яно:
2 сонати, сюїти, п'єси, транскрипції творів Й. С. Баха, Г. Ф. Генделя;
хори, дуети, пісні.
Примітки
Література Соловьёв Н. Ф. Рафф, Йозеф-Иоахим // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Посилання Raff, Joachim Роботи І. Раффа в Німецькій національній бібліотеці