Степан Васильович Рябченко (17 жовтня 1987, Одеса) — український художник, один із ключових художників сучасного українського мистецтва. Його доробок охоплює цифрове мистецтво, концептуальну архітектуру, скульптуру, графіку, фотографію і світлові інсталяції. У центрі його уваги — межа між реальним і віртуальним світом і нова природа мистецтва. Відомий своїми монументальними роботами і відео-інсталяціями, в яких створює цифровий всесвіт зі своїми героями і міфологією, а також візуалізацією неіснуючих образів, таких як комп'ютерні віруси, електронні вітри, віртуальні квіти тощо.

Біографія

Степан Рябченко народився 17 жовтня 1987 року в Одесі в родині художників. Його батько, Василь Рябченко — один із ключових представників сучасного українського мистецтва і Нової Української хвилі ; дідусь Сергій Рябченко був радянським і українським художником-графіком.

З 2010 — член Національної спілки художників України.

У 2011 році з відзнакою закінчив Одеську державну академію будівництва та архітектури, здобувши ступінь магістра архітектури за спеціальністю «Архітектура будівель і споруд».

Наприкінці 2015 року увійшов до рейтингу «30 до 30» за версією журналу Forbes.

2020 року Степан Рябченко став головним куратором творчого об'єднання «Арт Лабораторія». Водночас виступив автором ідеї та куратором масштабної міжнародної виставки у віртуальному просторі «Strange Time», запущеної 7 травня 2020 року, під час карантину у зв'язку з епідемією COVID-19. Проект розвивається за принципом живого організму, поповнюючись роботами художників з усього світу і розширюючи свої цифрові кордони.

У 2020 році став першим художником, якого запросили представити Україну на міжнародній бієнале Changwon Sculpture Biennale в Південній Кореї.

2021 року художник увійшов до переліку кращих цифрових митців від британського видання Electric Artefacts. Цього ж року представляв Україну на Expo 2020 в Дубаї.

У липні 2025 року Степана Рябченка було обрано членом-кореспондентом відділення образотворчого мистецтва Національної академії мистецтв України. Він став наймолодшим членом чинного складу Академії та єдиним її представником з Одеси. У кінці 2025 року представляв Україну на Пекінській міжнародній художній бієнале.

Живе та працює в Одесі.

Творчість

Степан Рябченко використовує цифрові інструменти для створення своїх художніх робіт і проєктів. Комбінуючи фігуративну і абстрактну футуристичну мову, він створює великоформатні цифрові принти і комп'ютерну анімацію, які є «фрагментами» сконструйованого ним віртуального Всесвіту. Часто предметом зображення стають вигадані рослини і тварини — сюрреалістичного вигляду форми життя, які існують за законами світу, створеного для них художником. Віртуальні ландшафти, в яких Рябченко розгортає історії своїх героїв — самодостатня багатовимірна цифрова реальність. Вигляд цього простору далекий від усього урбаністичного й техногенного, незважаючи на своє технологічне цифрове походження. У роботах іншого спрямування Степан Рябченко досліджує цифровий «антигероїзм», візуалізуючи комп'ютерні віруси. Використовуючи одну зі складових техногенного розвитку людства як інструмент, художник апелює до теми відносин людини з віртуальним і природним оточеннями.

Виставки

Роботи Степана Рябченко були представлені у провідних художніх інституціях України, зокрема в Національному художньому музеї України, Мистецькому арсеналі, PinchukArtCentre, Національному центрі «Український дім», Національній академії мистецтв України, Національному заповіднику «Софія Київська», Інституті проблем сучасного мистецтва, ЦСМ М17, Музеї історії міста Києва, Київській міській галереї мистецтв «Лавра», Центральному будинку художника (Київ); Одеському національному художньому музеї, Одеському музеї західного та східного мистецтва, Музеї сучасного мистецтва Одеси, Одеському літературному музеї, Музеї морського флоту України (Одеса); ЄрміловЦентрі (Харків); Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк).

Серед міжнародних виставкових проєктів — покази у MAXXI - National Museum of 21st Century Arts (Рим), Albertina Modern (Відень), Saatchi Gallery (Лондон), Ludwig Museum (Будапешт), Museum of Contemporary Art (Загреб), Moderna galerija (Любляна), Національний художній музей Китаю (Пекін), Danubiana Meulensteen Art Museum (Братислава), Art & History Museum (Брюссель), Ars Electronica (Лінц), Królikarnia (Варшава), Український інститут Америки (Нью-Йорк), Український інститут модерного мистецтва (Чикаго), Arsenale Nord (Венеція), Градска Художествена Галерия (Пловдив), Czong Institute for Contemporary Art (Кімпхо), Seongsan Art Hall (Чханвон), EKA Tianwu (Шанхай), Kunst(Zeug)Haus (Рапперсвіль-Йона), Art Centre Silkeborg Bad (Сількеборг).

Про художника

 — Галина Скляренко, мистецтвознавець, куратор — Бйорн Гельдхоф, куратор Колекції

Публічні колекції

Art Collection Telekom | Deutsche Telekom (Бонн, Німеччина) Danubiana-Meulensteen Art Museum (Братислава, Словаччина) Центр сучасного мистецтва M17 (Київ, Україна) Інститут проблем сучасного мистецтва (Київ, Україна) Український дім (Київ, Україна) Одеський національний художній музей (Одеса, Україна) Музей сучасного мистецтва Одеси (Одеса, Україна) Черкаський художній музей (Черкаси, Україна) Музей сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк, Україна) PARK3020 (Стрілки, Україна) Abramovych Sculpture Park (Київ, Україна) Галереї сучасного мистецтва «Артсвіт» (Дніпро, Україна) Київська міська галерея мистецтв «Лавра» (Київ, Україна)

Приватні колекції (обрані) Abramovych Foundation, Adamovskiy Foundation, Firtash Foundation, Grynyov Art Collection, Korban Art Foundation, Luciano Benetton Collection, Sky Art Foundation, Stedley Art Foundation, Triumph Gallery, Voronov Art Foundation, Zenko Foundation.

Премії

2022 — Лауреат премії імені Михайла Божія у номінації «Монументальне мистецтво» за серію робіт «Віртуальний Сад» 2020 — Фіналіст міжнародного конкурсу Tampa International Airport Public Art Project 2019 — Переможець міжнародного конкурсу на скульптурний символ Міжнародного аеропорту «Одеса» 2012 — Лауреат міжнародного конкурсу сучасної скульптури «Kyiv Sculpture Project» 2011 — Номінант Премії PinchukArtCentre 2010 — Премія «Арт-Акт» Першої всеукраїнської трієнале абстрактного мистецтва та спеціальна відзнака журі «За візуалізацію образу»

Література

Петро Бевза. 300 художників та художниць Україн за 300 років. — Київ: ArtHuss, 2026. — С. 246. — ISBN 978-617-8425-62-3. Аліса Ложкіна. The Art of Ukraine // Thames and Hudson. – 2024. – С. 239 — ISBN 9780500297780. Галина Скляренко. Чорні Квіти Степана Рябченка // Образотворче мистецтво. – № 3-4.– 2024. – С. 54 – 59 — ISSN 0130-1799. Anastasia Sukhanov. “FREEDOM IS THE ABILITY TO CREATIVELY SHAPE YOUR LIFE.” Interview with new media artist Stepan Ryabchenko // .ART Odyssey Magazine: Navigating the Future of Art – 2023. – С. 54-61 — ISBN 979-8863137018. Дмитро Горбачов, Валентин Соколовський. Мистецтво світу. Внесок України // Бихун. – 2022. – С. 674, 675, 683 — ISBN 978-617-7699-14-8. Володимир Петрашик. Цифровий всесвіт Степана Рябченка // Образотворче мистецтво. – № 2.– 2020. – С. 92 – 95 — ISSN 0130-1799. Mohamed Benhadj. Stepan Ryabchenko // Al-Tiba9 Art Magazine ISSUE06. – 2020. – С. 76 – 83 — ISSN 2696-2497. Вікторія Бурлака. Постмедійна оптика. Українська версія // ArtHuss. – 2019. – С. 232 – 239, 392 – 399 — ISBN 978-617-7799-13-8. Permanent Revolution. Ukrainian Art Today // Ludwig Múzeum - Kortárs Művészeti Múzeum. – 2018. – С. 164 – 165 — ISBN 978-963-9537-62-0. Art WORK // Galeria Miejska we Wrocławiu – 2017. – С. 92 – 93 — ISBN 78-83-946219-3-3. Premonition. Ukrainian Art Now // Booth-Clibborn Editions – 2014. – С. 92 – 93 — ISBN 978-1861543691. Contemporary Ukrainian Artists // Saatchi Gallery – 2013. – С. 61-63 Велике і Величне // Мистецький Арсенал – 2013. – С. 160-161 Галина Скляренко, Оксана Баршинова. Міф «Українське Бароко» // Національний художній музей України – 2012. – С. 153, 154-155 Арсенале. Відродження та Апокаліпсис у сучасному мистецтві // Мистецький Арсенал – 2012. – С. 72-73 Kyiv Sculpture Project. Перший міжнародний фестиваль сучасної скульптури // НВЦ "Профі" – 2012. – С. 75-79 — ISBN 978-966-2398-03-8. RESTART // Dymchuk Art Promotion – 2009. – С. 53-54

Примітки

Посилання Юрій Амосов. Strange Time: Степан Рябченко розповідає про перший досвід кураторства та мистецтва по той бік екрану. (2020) Степан Рябченко про Степана Рябченко. Біографія Степана Рябченка. Матеріал створено за підтримки Українського культурного фонду. (2019) Роксана Рублевська. Степан Рябченко. Про мистецтво нової доби (2018) Тетяна Турлік'ян. "Нам треба рятуватися у віртуальному просторі": художник Степан Рябченко про цифровий світ, його переваги та вади. (2017)