Миха́йло Красу́ський () — автор брошури «Древність малоросійської мови» (1880 рік). Жодних даних про особу цього автора в сучасних дослідників немає, а очевидно для більшої авторитетності, його називають «польським мовознавцем», або іноді «польсько-російським» з зауваженням, що він не був українофілом. Письменник, літературознавець та бібліограф Григорій Зленко висловив припущення, що «Михайло Красуський» — це псевдонім. Часто за фото Красуського видають автопортрет російського письменника Івана Буніна, зроблений в 1937 році.
Автор в єдиній своїй роботі просуває псевдонаукову теорію про те, що українська мова є найдавнішою з індоєвропейської мовної сім'ї та прамовою інших індоєвропейських мов. У сучасній лінгвістиці його праця, через явний характер, повністю ігнорується мовознавцями як наукове дослідження, залишаючись відомою переважно у колах послідовників різних антинаукових і маргінальних теорій щодо походження української мови та українців.
«Древність малоросійської мови»
Зміст та історія публікацій У 1880 році в Одесі вийшла друком брошура «Древність малоросійської мови» (). Вона складається з 28 сторінок та надрукована типографією Генріха Ульріха, що розташовувалася на Красному провулку. У цій роботі автор намагався довести прадавність української мови, вдаючись до народної (помилкової) етимології, з'ясовуючи походження досить поширених слів (наприклад найменувань чисел). За його спостереженням, санскрит, польська, латинська, німецька та англійська мови мають цілу низку споріднених з українськими формами слів. Автор використовував це як аргумент, що всі мови індоєвропейської сім'ї нібито походять від української мови.
1983 року про існування брошури повідав історик-краєзнавець Олександр Знойко під час роботи IX Міжнародного з'їзду славістів в Києві, після того як її виявив Сергій Плачинда в конволюті без назви. У 1991 році вона була перевидана в оригіналі російською мовою у складі журналу «ІндоЄвропа». Того ж року її вперше видано в українському перекладі в журналі «Дніпро», а в 1997 році перевидано українською в журналі «Наука і суспільство». В 2014 році український фольклорист Віктор Давидюк приймав деякі висновки Красуського щодо числівників. В 2016 році брошуру в українському перекладі видали в журналі «Яровиця» (Луцьк), додавши нічим не підтверджений факт, що Красуський «володів десятками мов». А в 2017 році газета «Подільські вісті» (Хмельницький) приписала Красуському вже «знання 26 мов», що також є вигадкою.
У червні 2019 року брошуру популяризував такий собі Анатолій Суковач із Кременчука, що назвав себе «істориком», присвятивши їй статтю у виданні «Кременчуцький ТелеграфЪ». В серпні 2021 року, фізик-теоретик Валерій Швець, не маючи філологічної освіти, «схвально» описав працю Красуського в одеській газеті «Чорноморські новини» та на скандальному вебсайті «Народний Оглядач», що відомий розповсюдженням неправдивої інформації і як расистсько-екстремістський та ксенофобський онлайн-ресурс.
Критика
Відомий український філолог другої половини ХІХ століття Каленик Шейковський, у своїй рецензії 1881 року, різко розкритикував «Древність малоросійської мови». Зокрема, зауважується про «повну відсутність наукових плюсів» у праці та курйозність пояснень походження слів, що не дозволяє назвати її науковим дослідженням. Шейковський завершує рецензію словами: «Результат той, що цієї брошури не варто читати».
Український мовознавець Микола Лесюк у 1999 році закликав бути критичними до брошури Красуського, проводячи аналогію з твердженнями у книзі «Мага Віра», засновника неоязичницької, рідновірської організації РУНВіра Лева Силенка: «Звичайно, сприймати подібні твердження слід із певними застереженнями, бо тут скоріше видається бажане за дійсне, але те, що саме [територія] України й є прабатьківщиною індоєвропейської мови, підтверджують і інші вчені».
Інший український мовознавець та етимолог Григорій Півторак у 2001 році також піддав критиці «Древність малоросійської мови», зауважуючи на наївності та некомпетентності автора. Півторак пише: «Справді, це сприймається ефектно й робить відповідне враження на читача, проте нічого сенсаційного в цьому немає». + Слово Сучасна етимологія Тлумачення походження М. Красуським < < < *edìnъ < < < *h₁iHnos < *óynos < < < < < < < < < < < < < < < < < < *pénkʷe < < < < *šéš < < < < < *septmъ < < < *septḿ̥ < < < < < < *osmъ < < < *oḱtowós < *oḱtṓw < < < < *néwin < < < < < < < < < < < < < *tỳsęti < < < *tuHsont-
Згадки у шкільних підручниках В першому (2017 рік) та другому (2022 рік) виданнях підручнику «Українська мова» для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів, за авторством братів Заболотних (видавництво «Генеза»), у вступній частині згадується Михайло Красуський, як «польський учений-лінгвіст», його праця, та цитується його антинаукове твердження, що «українська мова є найдавнішою мовою серед усіх слов'янських і взагалі європейських мов». Кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української мови Запорізького національного університету Оксана Меркулова, так прокоментувала згадку Красуського в шкільному підручнику:
Примітки
Посилання