Дрезденський триптих, відомий також під назвами Богородиця з Немовлям, Святим Георгієм і Святою Катериною і Вівтар Діви Марії — невеликий навісний вівтарний триптих роботи ранньонідерландського художника Яна ван Ейка. Триптих складається з п'яти окремих панелей — центральної і двох двосторонніх крил. Робота підписана, художник сам датував її 1437 роком. Наразі входить до складу постійної експозиції дрезденської Галереї старих майстрів. Оригінальні рами панелей також дійшли до наших днів. Цей триптих — єдиний зі збережених триптихів, приписуваних ван Ейку, і єдина непортретна робота, яка була підписана особистим девізом художника ALC IXH XAN («Так добре, як я можу»)Підпис є грою слів, пов'язаною з іменем художника. Його напис у художника варіативний і зазвичай перекладається як Als ich can («Як можу»).. Зазвичай цей триптих використовують для датування інших творів художника, оскільки його було створено в середині творчого шляху митця. Сюжет і композиційні рішення перегукуються з рядом мотивів більш ранніх робіт ван Ейка, ілюструючи прогрес художника в поводженні з глибиною просторової композиції. Крім цього, зафіксовані елементи іконографії Богородиці набули широкого поширення в живопису другої половини XV століття. На думку історика Елізабет Дханенс, Дрезденський триптих є «найчарівнішою, найвитонченішою і найпривабливішою роботою з усіх збережених творів Яна ван Ейка».
У закритому стані на двох зовнішніх боках крил триптиха видно зображення Діви Марії і Архангела Гавриїла з євангельської події Благовіщення. Фігури написані у техніці гризайль, і через їх практично монохромне забарвлення у глядача створюється враження, що перед ним фігури з каменю. Сцена на трьох внутрішніх панелях триптиха зображена у церковних інтер'єрах. На центральній картині зображена Діва Марія, що сидить на троні з дитям Ісусом на руках. На лівому крилі зображена фігура Архангела Михаїла, права рука якого лежить на плечі схиленої перед Богородицею фігури — портрета донатора. На правому крилі ван Ейк розмістив постать Катерини Александрійської, яка читає. Межі між панелями позначені двома шарами бронзової фарби з латинськими написами, взятими із різних джерел. Так, фрази на центральній рамі ван Ейк запозичив із біблійних описів Вознесіння Діви Марії, в той час як на внутрішніх крилах викладені фрагменти молитов, присвячених святим Михаїлу та Катерині.
Імовірно, триптих призначався для особистої молитви і швидше за все використовувався мандрівним священиком як переносний вівтар. Незважаючи на те, що дані про донаторів не збереглися, пишно оздоблені латинськими написами рами панелей свідчать, що він був людиною високоосвіченою і культурною. Оскільки документальні свідчення про замовників живопису Північного Відродження практично відсутні, їх особи найчастіше встановлюються на основі документів, зібраних сучасними мистецтвознавцями. Пошкоджені герби на кутах стулок Дрезденського Триптиха були зіставлені з гербом альберго Джустініані з Генуї — впливового кланового об'єднання, яке починаючи з 1362 року брало активну участь у налагодженні торговельних відносин із Брюгге.
Провенанс і атрибуція Імовірно, починаючи з середини-кінця XV століття Дрезденський триптих знаходився у володінні альберго Джустініані. Наступна згадка про роботу датується 10 травня 1597 року, коли твір викупив Вінченцо I Гонзага. Згодом, у 1627 році, триптих у складі колекції Гонзага був куплений англійським королем Карлом I. Після усунення від влади і подальшої страти короля, твір було відправлено до Парижу, де його новим власником став Еверхард Джабах — художній колекціонер і банкір із Кельна, який працював своєрідним арт-дилером для Людовика XIV і Джуліо Мазаріні. Рік по тому після смерті Джабаха 1695 року твір перейшов у володіння курфюрста Саксонії. Наступну документальну згадку про роботу зроблено під час інвентаризації Галереї старих майстрів у 1754 році. До 1830 року творцем триптиха вважався Альбрехт Дюрер, допоки німецький історик Алоїз Хірт не встановив, що авторство належить ван Ейку. Каталог Дрезденської галереї від середини XIX століття приписував твір Хуберту ван Ейку і тільки через кілька років — Яну.
Художник підписав і датував роботу, а також додав свій девіз на центральну панель. Підпис було виявлено тільки при знятті оригінальної рами під час реставрації середини XX століття, остаточно авторство підтверджено у 1959 році з виявленням підпису художника поруч з іншими словами девізу: IOHANNIS DE EYCK ME FECIT ET C [OM] PLEVIT ANNO D [OMINI MCCCCXXXVII . ALC IXH XAN («Ян ван Ейк створив і закінчив мене у 1437 році. Як можу»). Слово «закінчив» (complevit) може означати як дату створення, так і зухвалий коментар амбітного майстра — у той час більшість художників наймали підмайстрів для допомоги з великими замовленнями. Можливо, зарозумілий живописець вказував, що його помічники по майстерні не брали вагомої участі у створенні роботи і що він був головним відповідальним за задум і виконання триптиха. На користь цієї версії також свідчить той факт, що це єдина не портретна робота, яка містить девіз ван Ейка ALC IXH XAN («Як можу»). Аж до виявлення підпису художника можливе датування твору варіювалося від раннього періоду творчості ван Ейка у 1420-і роки до більш пізнього періоду у 1430-х роках. Оскільки робота була точно атрибутована, Дрезденський триптих часто використовується як точка відліку для датування інших творів ван Ейка. Триптих відображає явний стилістичний розвиток художника у певних деталях, включно з опрацюванням вітражів і молдингів біля аркади, а також зображенням перспективи.
Композицію центральної панелі часто порівнюють з іншим не підписаним і недатованими твором художника «Мадонна Лукка» (приблизно 1436 рік). Ця робота перегукується з центральною панеллю Дрезденського триптиха в ряді деталей, включаючи темно-зелений балдахін, фігуру і розташування Діви Марії, численні складки на її сукні, помаранчеві та коричневі відтінки при зображенні підлоги, геометричний візерунок килима і дерев'яну різьбу. Припускають, що «Мадонна Лукка» — це портрет молодої дружини художника Маргарет.
Опис Разом із рамами розмір роботи становить 33 x 27,5 см. Мініатюрний розмір вказує на те, що імовірно триптих замислювався як переносний вівтар (altare portabile). Представники вищих верств суспільства і аристократії могли придбати подібні роботи лише з папського дозволу, щоб використовувати під час подорожей або паломництва. Донатор ван Ейка Філіпп III Добрий володів як мінімум одним переносним триптихом, фрагменти якого дійшли дотепер.
Три внутрішні панелі складають композицію «Святої бесіди» — вельми поширеної форми в італійському живописі другої половини XIV століття, у якій святий покровитель представляє зазвичай уклінно схиленого донатора «Божественності або Матері Божій», яка сидить на троні . Мистецтвознавець Джон Ворд припускає, що багата і складна іконографія та символічне значення, які ван Ейк вкладав у релігійні зображення, підкреслювали співіснування духовного і матеріального світів. У ранніх роботах ван Ейка найтонші іконографічні риси — замаскована символіка — впліталися у твір через «відносно невеликі [деталі], на задньому плані або в тіні». У числі подібних деталей було явлення Богородиці перед донатором, панель з яким прикрашалася різьбленням із подіями з його життя. У виконаних після 1436 року релігійних панелях ван Ейка кількість використовуваних іконографічних або символічних елементів помітно зменшилася. Ворд вважає, що на подібне рішення могли вплинути як зменшення обсягу робіт, так і побажання донатора, або художник міг «вирішити, що вичерпав найцікавіші можливості і … більша частина його ретельно спланованої символіки залишилася не оціненою донаторами або глядачами». Згідно Лінну Джейкобсу, Дрезденський триптих уособлює символічну систему, оскільки у ньому зіставлені небесні і земні об'єкти. Подібне розмежування найбільш очевидно при порівнянні монохромних зовнішніх і яскравих внутрішніх панелей.
Рами Оригінальні рами триптиха збереглися, вони служать одночасно прикрасою і захистом зображення від світла і пилу під час подорожей і «in situ» («На місці»). Внутрішні панелі обрамлені профільованим багетом і вставлені у рами, на яких вирізані позолочені написи; у верхніх кутах кожного із двох крил вівтаря вирізано кілька гербів. Букви і фрази латинською мовою служать подвійній меті. Вони використовуються як прикраса, що імітує поля середньовічних рукописів, а також створюють загальний фон — ван Ейк припускав, що глядач буде сприймати текст і зображення як єдине ціле. У своєму дослідженні ранньонідерландських триптихів Лінн Джейкобс приходить до висновку, що написи використовувалися для розрізнення і розділення між мирською і духовною сферами. На панелях зображували «земні» сцени, водночас написи на рамах служили нагадуванням про «небесний» вплив. Написи підкреслюють подвійність між земною і небесною сферами, де свята Катерина наводить на думки про аскетичне благочестя, а сама її фігура зображена у розкішних шатах і коштовностях.
На центральній панелі вирізані фрагменти з Книги Мудрості Соломона (7:26 і 7:29), і Книги Проповідника (24: 23-24) Напис на центральній панелі говорить:HEC EST SPECIOSIOR SOLE ET SUPER OMNEM DISPOSTITIONEM STELLARUM LUCI COMPARATA INVENITUR PRIOR. CANDOR EST ENIM LUCIS AETERNAE ET SPECULUM SINE MACULA DEI MAIESTATIS ECT. EGO QUASI VITIS FRUCTIVICAVI SUAVITATEM ODORIS ET FLORES MEI FRUCTIS HONORIS ET HONESTATIS. ECO MATER PULCHARAE DILECTIONIS ET TIMORIS ET MAGNITUDINES ET SANCTAE SPEI. Написи на бічних панелях взяті з текстів, які безпосередньо належать двом святим.
Внутрішні панелі
Богоматір з Немовлям На центральній панелі зображені Богородиця і Немовля Ісус, що сидять на троні у церковному нефі колоною базиліки. Трон оточений з двох боків колонами, написаними різноманітними темно-червоними, помаранчевими і сірими фарбами — колірне рішення, яке, згідно з Пітером Хітом, надає «відчуття повітряної безмовності». Трон розташований на ківорії, перед ним лежить строкатий східний килим на кахляній підлозі, викладеній плиткою зі складним геометричним візерунком. На підлокітниках трону і арках з обох боків розташовані різьблені або рельєфні образи. До їх числа входять крихітні зображення Ісаака, Давида і Голіафа, хоча мистецтвознавець Антьє Марія Нойнер тлумачить останнє зображення як фігуру Їфтаха, який приносить у жертву свою доньку. Марія одягнена в пишно розшиту і характерну для робіт ван Ейка об'ємну червону мантію, яка також служить тканиною почестіPurtle, Carol J. Review of «The Marian Paintings of Jan van Eyck», by Goodgal, Dana. Renaissance Quarterly, Volume 36, No. 4, Winter, 1983. 590—594. Мантія одягнена поверх синьої нижньої сукні з квадратним вирізом, прикрашеним облямівкою з дорогоцінними каменями. Згідно Отто Пехту, у своїх роботах ван Ейк часто зображує Діву Марію у червоному вбранні, що створює додатковий ефект її домінування у просторі. Немовля Ісус голий і тримає в напрямку донатора стрічку, прикрашену фразою з Євангелія від Матвія (11:29): DISCITE A ME, QUIA MITIS SUM ET HUMILIS CORDE («Дізнайся про мене, бо я лагідний і сумирний у серці»).