Вологоємність — здатність речовини поглинати i утримувати певну кількість вологи, що виражається у вагових або об'ємних одиницях. Розрізняють вологоємність максимальну гігроскопічну, максимальну молекулярну, капілярну i повну.
Загальний опис Максимальна гігроскопічна вологоємність є максимальною кількістю води, яку може сорбувати речовина з повітря за повного насичення його водяною парою; є величиною постійною для кожної породи.
Максимальна молекулярна вологоємність — вологість речовини, що відповідає максимальному вмісту в ній фізично зв'язаної води.
Вологоємність капілярна — вологість речовини, що відповідає заповненню водою капілярних порожнин.
Вологоємність повна — максимальна кількість води, що утримується речовиною за повного насичення її водою.
В практиці за вологоємністю гірські породи поділяються на: вологоємні — торф, глини, мули; маловологоємні — піски дрібнозернисті i пилуваті, мергелі, крейда; невологоємні — галька, гравій, піски крупнозернисті, масивні вапняки та деякі інші породи.
Див. також Вологоємність гірських порід Вологоємність ґрунту
Література Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.