Мико́ла Костянти́нович Байбако́в (, селище Сабунчу Бакинської губернії, тепер Азербайджан — , місто Москва) — радянський державний діяч, заступник голови Ради Міністрів СРСР, міністр нафтової промисловості СРСР, голова Державного планового комітету СРСР. Член ЦК КПРС у 1952—1961 і 1966—1989 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 4—5-го, 7—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (5.03.1981). Доктор технічних наук (1966).

Життєпис Народився в селищі Сабунчі Бакинського повіту Бакинської губернії (тепер в складі міста Баку, Азербайджан) в родині робітника-коваля компанії «Брати Нобель» бакинських нафтопромислів. Навчався в 1-й Сабунчинській двокласній школі міста Баку. У 1926 році вступив до комсомолу. У 1928 році закінчив радянську єдину трудову школу ІІ ступеня з математичним ухилом у місті Баку.

У 1928—1932 роках — студент Азербайджанського індустріального (нафтового) інституту, здобув спеціальність гірничого інженера з нафтопромислів.

З січня 1932 до лютого 1933 року — інженер другої групи експлуатації; заступник начальника, а згодом і начальник цеху нафтовидобутку Балаханського нафтопромислу в Баку. З лютого 1933 до жовтня 1935 року — завідувач 12-го промислу Балаханського нафтового управління, помічник завідувача 3-ї групи 1-го цеху і завідувач групи Ленінського нафтопромислу в Баку.

У жовтні 1935 — січні 1937 року служив у Червоній армії: червоноармієць, лейтенант особливого 184-го артилерійського полку на Далекому Сході.

З січня 1937 року — старший інженер із експлуатації, з липня 1937 року — головний інженер, з березня 1938 року — керуючий тресту «Леніннафта» (Баку).

З серпня 1938 по 1939 рік — начальник об'єднання «Східнафтовидобуток» (місто Куйбишев, РРФСР).

Член ВКП(б) з 1939 року.

У 1939—1940 роках — начальник Головного управління нафтовидобувної промисловості Сходу Народного комісаріату паливної (з жовтня 1939 року — нафтової) промисловості СРСР.

З лютого по липень 1940 року — заступник народного комісара нафтової промисловості СРСР. З липня 1940 по листопад 1944 року — 1-й заступник народного комісара нафтової промисловості СРСР. У 1942 році — уповноважений Державного комітету оборони СРСР зі знищення нафтових свердловин і нафтопереробних підприємств в Кавказькому регіоні.

30 листопада 1944 — 4 березня 1946 року — народний комісар нафтової промисловості СРСР.

4 березня 1946 — 28 грудня 1948 року — народний комісар (міністр) нафтової промисловості південних і західних районів СРСР.

28 грудня 1948 — 25 травня 1955 року — міністр нафтової промисловості СРСР.

25 травня 1955 — 3 травня 1957 року — голова Державної комісії РМ СРСР з перспективного планування народного господарства (Держплан СРСР).

4 травня 1957 — 7 травня 1958 року — голова Державної планової комісії РРФСР і 1-й заступник голови Ради міністрів Російської РФСР.

У травні 1958 — 25 грудня 1962 року — голова Ради народного господарства Краснодарського економічного адміністративного району. 25 грудня 1962 — березень 1963 року — голова Ради народного господарства Північно-Кавказького економічного району.

У березні — травні 1963 року — голова Державного комітету з хімії при Держплані СРСР — міністр СРСР. У травні 1963 — січні 1964 року — голова Державного комітету хімічної і нафтової промисловості при Держплані СРСР — міністр СРСР. У січні 1964 — 2 жовтня 1965 року — голова Державного комітету з нафтовидобувної промисловості при Держплані СРСР — міністр СРСР.

2 жовтня 1965 — 14 жовтня 1985 року — голова Державного планового комітету (Держплану) СРСР і заступник голови Ради міністрів СРСР.

З жовтня 1985 по 1988 рік — державний радник при Раді міністрів СРСР.

З січня 1986 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві. Головний науковий співробітник Інституту проблем нафти і газу РАН. Голова нафтогазової секції Наукової ради з комплексними проблемам енергетики при Президії РАН. Почесний президент ради піклувальників Російського державного університету нафти і газу імені Губкіна. Голова Наглядової ради Всеросійської асоціації «Конференція незалежних бурових і сервісних підрядників». Віцепрезидент Міжнародної паливно-енергетичної асоціації.

Помер 31 березня 2008 року від пневмонії. Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі (ділянка № 3).

Нагороди і звання Герой Соціалістичної Праці (5.03.1981) шість орденів Леніна (6.02.1942, 24.01.1944, 8.05.1948, 31.12.1966, 5.03.1971, 5.03.1981) орден Жовтневої Революції (5.03.1986) два ордени Трудового Червоного Прапора (31.07.1951, 22.02.1961) орден «За заслуги перед Вітчизною» II ст. (Російська Федерація) (7.03.2006) орден «Незалежність» (Азербайджан) (3.03.2006) орден «Слава» (Азербайджан) (1999) орден «Данакер» (Киргизія) (27.02.2006) орден Дружби (Чехословаччина) (1981) Ленінська премія (1963) Премія «Російський національний Олімп» Почесний член Російської академії природних наук (1996) медаль «Петро Перший» Російській академії природних наук Академік Російської академії космонавтики імені Ціолковського Почесний громадянин міста Ішимбая (Башкортостан) Почесний громадянин Старої Загори (1977)

Примітки

Джерела

Биография Славкина М. В. Байбаков. ЖЗЛ. М.: Молодая гвардия, 2010.