Епігони ( «нащадки»):
Епігони у давньогрецькій міфології — сини героїв, які брали участь у відомому поході проти Фів, які розпочали через десять років після невдалого походу їхніх батьків нову війну. «Епігони» — одна із давньогрецьких кікличних поем фіванського циклу, приписувана Антімаху з Теоса. Епігони в історії стародавнього світу — нащадки полководців Олександра Македонського, заснували елліністичні держави після розпаду його імперії (діадохів). Епігони в літературній та мистецтвознавчій критиці — назва послідовників будь-яких відомих письменників, художників та інших, що помітно поступаються в майстерності своїм «вчителям». Пародисти до епігонів не належать. У Радянському Союзі епігонством вважалося наслідування методів і ідей своїх попередників у змінених і більше не виправданих обставинах. Поширення епігонства пов'язують з періодами культурного застою, є наслідком загальної ідеологічної кризи суспільства.М. Ф. Овсянников, В. А. Разумный Краткий словарь по эстетике: М., Политиздат, 1964.
Примітки