о. Антін-Володимир Лушпинський,(13 липня 1882, Пилипче —1964, Калуш) — український греко-католицький священник, громадський діяч, капелан УГА.

Життєпис Народився 13 липня 1882 року в багатодітній сім'ї греко-католицького священника о. Леонтія Лушпинського (1844—1911) та Леонтини з Денищаків у с. Пилипчому Борщівського повіту коронного краю Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорської імперії(нині с. Борщівського району Тернопільської області). У 1886 році сім'я переїжджає у с. Трибухівці, де батько очолив місцеву парафію.

Ймовірно, у вересні 1896 року розпочав, одночасно зі своїм братом Іларіоном, навчання у 1 класі Бучацької цісарсько-королівської гімназії. Точно відомо, що протягом 1899/1900 навчального року був учнем 4 класу цієї гімназіїSprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczacz za rok szkolny 1900. — S. 53. . Іспит зрілости склав одночасно зі своїм братом у 1904 роціSprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum w Buczacz za rok szkolny 1903—1904. — S. 58. . Духовну освіту отримав протягом 1905—1909 років у Львівській духовній семінаріїШематизм всего клира греко-католической епархіи Станиславо́вской. — Станиславо́в, 1909. — С. 197.. Висвячений у священники 13 грудня 1908 року Станиславівським єпископом Григорієм Хомишиним.

Учасник національно-визвольних змагань. Капелан австрійської армії. 22 січня 1919 року Консисторія у м. Станиславові розглянула прохання Вищого духовного польового уряду УГА про надання священникові «мандату на » в УГАДелятинський Р. І. Станиславівська єпархія Греко-Католицької Церкви в суспільному житті Галичини (1885—1946 рр.): дисертація на здоб. наук. ст. канд. іст. наук: спец. 07.00.01. — Івано-Франківськ, 2017. — С. 373.. Інтернований польською владою у 1919 роціТам само, С. 378. .

У серпні 1926 році поряд з іншими священниками проводив обряд похорону сина о. Йосифа Проця (1878—1968) — Констянтина. Отець Йосип Проць (1878—?) — член Станиславівської єпископської консисторії, викладач релігії у Вищій реальній школі м. Снятина та Снятинській державній гімназіїПодяка // Діло — № 195. — 1926. — 4 вересня. — С. 4..

27 квітня 1927 року був присутній на похороні Марка Черемшини у Снятині.Подяка // Діло — № 105. — 1927. — 14 травня. — С. 4..

7 листопада 1930 року у с. Стецева була проведена пацифікація. Ревізій зазнали читальня, будинок кооперативи, а також приватна оселя пароха Лушпинського.Ревізії й арештування // Діло — № 268. — 1930. — 2 грудня. — С. 5..

9 грудня 1936 року проводив обряд похорону в с. Русові письменника Василя СтефаникаПохорони В. Стефаника // Діло — № 279. — 1936. — 11 грудня. — С. 4.. Емігрантська газета наводить факт нібито о. Антін-Володимир був його старим приятелемОстання дорога Василя Стефаника // Свобода. — № 3. — 1937. — 5 січня. — С. 2.. Те, що були особисто знайомі та протягом тривалого часу мали можливість бачитись підтверджує кілька фактів. З 1921 року Антін-Володимир вже був переведений на Снятинщину в с. Стецева. Відстань у 6 кілометрів між насоленими пунктами, де мешкали останні, мабуть не перешкоджала зустрічам цих двох представників галицької інтелігенції. Також протягом року, з весни 1928 по весну 1929 року, Антін-Володимир був парохом в с. Русові, де мешкав Стефаник. Правдоподібно, що парох був частим гостем у родинному обійсті, відомого на той час галицького письменника. З цих даних можна чітко визначити, що протягом пятнадцяти років Антін-Володимир мав можливість спілкуватися з відомим галицьким письменником.

Від 1939 року й протягом останніх 25 років життя священника дані про нього відсутні.

Помер 1964 році у м. Калуші. Похований разом з дружиною.

Служіння 20 грудня 1908 — 31 жовтня 1909 — приватний сотрудник у с. Трибухівці Бучацького деканату (у цей час парохом у селі був його батько о. Леонтій Лушпинський). 1 листопада 1909 — 31 жовтня 1913 — приватний сотрудник у с. Іванків (мешкав у с. Мушкатівці) Кудринецького деканату. 1 листопада 1911 — 15 вересня 1915 — системізований сотрудник у м. Снятин. 15 вересня 1915 — 1 липня 1918 — заступник катехита при виділових школах в Снятині. травеньGemeinsame Kriegs-Ausgabe Czernowitzer Allgemeine Zeitung — Tagblatt № 236. — 1918. — mai 26. — S. 4. . 1 липня 1918 — 11 листопада 1918 — капелан у австрійській армії. 1 листопада 1918 — 18 лютого 1921 — адміністратор парохії с. Дарахів Теребовлянського деканату. Під час польсько-української війни 1918—1919 років — капелан в УГА. 18 лютого 1921 — 1939 — парох с. Стецева Снятинського деканату. 1 березня 1928 — 14 травня 1929 — експозит у с. Русові.

Сім'я Народився 13 липня 1882 року у багатодітній сім'ї греко-католицького священника Леонтія Лушпинського (1844—1911, Трибухівці) та Леонтини Платонівни з Денищаків (1844—1920, Трибухівці). У сім'ї крім Антіна-Володимира було ще семеро дітей: Іван (18 травня 1872 — 6 червня 1943)), священник, у 1922—1938 роках парох у с. Товстеньке. Олена (1873–?), дружина о. Мар'яна Крушельницького, пароха в Старій Ягільниці на Чортківщині. Марія (1875—?), дружина пароха о. Володимира Билинкевича, з яким взяла шлюб 8 жовтня 1901 року у Трибухівцях. Подружжя мешкало у с. Залісся (Чортківський район)Залісся]] на Чортківщині, де о. Володимир був парохом. Анна, дружина пароха Степана Чеховського. Платон (27 червня 1880, Пилипче — 15 серпня 1952, Львів) — український літературознавець, шевченкознавець, педагог, професор Львівської академічної гімназії, Таємного українського університету у Львові, дійсний член НТШ. Іларіон(28 вересня 1884, Пилипче біля Борщева — 1962, Трибухівці біля Бучача) — греко-католицький священник, громадський діяч, капелан УГА. Ольга (27 квітня 1887, Трибухівці — 14 березня 1961, Львів), похована з братом Платоном на Личаківському цвинтарі.

Дружиною о. Антіна-Володимира була Марія Мелешкевич (28 грудня 1888, с. Вікно—19?7, Калуш)Метрична книга народжень с. Вікно(Гусятинського району) за 1871—1900 роки // ДАТО. — Фонд 487. — Опис 1. — Справа 208. — С. 89.. Марія була дочкою о. Томи Мелешкевича(1853-?), пароха в с. Вікно Скалатського деканату та Ольги Пісцінровської. Крім Марії у сім'ї було ще двоє дітей: Наталія (28 вересня 1878—25 березня 1968), що вийшла заміж за о. Степана Мохнацького (1876—1955), пароха Тернополя, який 1926 року одержав звання почесного крилошанина Митрополичої Консисторії. Володимир (27 червня 1896—?).

Про освіту Марії відомо лише те що вона навчалася в Українському інституті для дівчат у Перемишлі. У подружжя було троє дітей:

Мирон (1910—3 травня 1968, Нью-Йорк). Точно відомо, що протягом 1925/1926 навчального року був учнем 7 класу, а 1927 року завершив навчання у Станиславівській українській гімназії. У 1930-х роках адвокат в Снятині. У січні 1942 року переніс свою канцелярію на вул. Театральну, 48 у КоломиїВоля Покуття. — № 2. — 1942. — 18 січня. — С. 8.. Під час німецької окупації автор дописів у газеті «Воля Покуття». Дружина — Ярослава Герасимовича-Яросевича (21 липня 1910, с. Лука, Буковина — 24 вересня 1995, Нью-Йорк)Другий чоловік Анатоль Яросевич (05.02.1909—1982). Дочка від шлюбу — Ірина Яросевич (1948—15.12.2012). Рідна сестра Анатоля — Ірина Яросевич була дружиною польського генерала Владислава Андерса. Батько — Іван Герасимович (28 листопада 1876, Галич — 11 травня 1942, Берлін) — український педагог, редактор та громадський діяч, організатор українського учительства, сотник УГА. Мати — Льоня Февронія Омельська (1887—02.10.1974). Закінчила Ягеллонський університет у Кракові. Відомо, що у 1937 році працювала вчителькою руханки в гімназії у м. Коломиї. 12–20 вересня 1943 брала участь в конференції учителів народних шкіл Коломийської округи, що проходив у Коломиї. Авторка доповіді «Тіловиховання в школі»Воля Покуття. — № 41. — 1943. — 10 жовтня. — С. 6.. З наближення фронту сім'я покинула своє стале місце проживання. Відомо, що на лютий 1946 року Ярослава перебувала у таборі переміщених осіб УНРРА в м. Швайнфурт.Слово № 8 від 24.02.1946 °C.3 Згодом мігрувала до США. Пластунка, член СУА, Українського Музею в Нью-Йорку та Українського Музею-Архіву у Клівленді. Працювала медичним мікробіологом. Тома-Роман (1911—06.01.1968). Протягом 1923—1931 років навчався у Станиславівській українській гімназії. Дипломований інженер-хімік.

Мирон з дружиною і Тома-Роман мешкали в Нью-Йорку в Ріго-Парк в боро Квінз. Поховані на цвинтарі Сайпресс Хілс у боро Квінз у Нью-Йорку. Іларіон (?—1969) з дружиною Рут мешкали у Німеччині.

Примітки