Бої за район шахти «Бутівка» — бойові дії в районі між Донецьком і Авдіївкою під час російсько-української війни між ЗС України і російсько-сепаратистськими підрозділами т. зв. «ДНР». Особливо активно відбувались наприкінці січня 2015 р.
Умовний район шахти «Бутівка» знаходиться між південною межею м. Авдіївка, визволеної ЗСУ від російських сепаратистів 28 липня 2014 р. і північними передмістями окупованого м. Донецьк — с. Спартак і Донецьким аеропортом і включає в себе окрім полів транспортні і деякі промислові споруди, зокрема, комплекс споруд навколо вентиляційного стовбуру шахти «Бутівка-Донецька» (сама шахта знаходиться південніше, на території м. Донецьк), комплекс споруд в/ч А1428 (156-й зенітно-ракетний полк ППО ЗСУ), мости, залізничні і шосейні шляхи. За 2 км на північний схід знаходиться Авдіївська промзона («Промка») і Ясинуватська розв'язка, на заході розташоване с. Опитне, а ще за 3 км — с. Водяне. Сам зазначений район займає ділянку приблизно 2х3 км і є важливим як для української сторони, так і для окупантів, адже поблизу нього розташовані кілька важливих транспортних розв'язок, Донецький аеропорт і сам він — вигідний плацдарм на північ від Донецька. Вентиляційний стовбур шахти «Бутівка» знаходиться за 1,5 км на південь від межі м. Авдіївка на північній околиці с. Спартак, яке, в свою чергу, впритул межує з півночі з м. Донецьк і є фактично його передмістям. За 3,8 км на південний захід від шахти розташований зруйнований Донецький аеропорт, а за 1,3 км на південний схід проходить стратегічна для постачання ворога ділянка траси Луганськ-Горлівка-Донецьк. За 1 км на схід від стовбуру «Бутівки» знаходився опорний пункт (далі — ОП) ЗСУ «Зеніт» (або «Катер») — споруди в/ч А1428, а за 500 м на північ — ОП на «Вовчому мосту», а за 500 м на схід від останнього — ворожий ОП «Алмаз-2» (з січня 2017 — ОП ЗСУ «Орел»).
Хід бойових дій Бої у 2014 13 березня 2014 року 1-й дивізіон 156 зенітно-ракетного полку (в/ч А1428) висунувся з військового містечка під Авдіївкою в бік Криму, на території в/ч залишилась тільки несправна техніка і черговий особовий склад.
Починаючи з середини квітня і до середини червня 2014 під частиною з'являлися активісти так званої «самооборони» з пропозиціями «перейти на бік народу» тощо.
Українські військовослужбовці змушені були вдаватися до стрілянини в повітря, розгону і прибирання барикад. При цьому територія військового містечка, пізніше названого позицією «Зеніт», активно використовувалася для базування бійців 3-го полку спецназу — тут відбувалося накопичення сил, відпочинок.
Вранці 21 червня 2014, наступного дня після проголошеного Петром Порошенком припинення вогню, військове містечко, де базувалися дві українські військові частини — зенітників і радіолокаторщиків, було піддане масованому обстрілу з мінометів і великокаліберних кулеметів. В першу чергу, метою стало радіотехнічне обладнання, яке в підсумку було виведено з ладу. В той час, силове захоплення об'єктів ЗСУ почалося по всій території, підконтрольній терористам.
Після захоплення управління ВСП та управління 156 зрп (частина А1402 на вулиці Стратонавтів в Донецьку), в «Зеніт» прибула частина військовослужбовців цих частин. У той же час деякі військовослужбовці в/ч А1428, переважно з місцевих мешканців, зрадили присязі і залишили частину.
На озброєнні гарнізон в/ч на той час мав ЗУ-23-2 (2 одиниці, які були встановлені на 2 «Урали») і гранатомети РПГ-22.
З 10 липня активізувались бойові дії навколо Донецького аеропорту і гарнізон в/ч обстріляв декілька одиниць ворожої техніки, яка рухалась повз їхні позиції, пошкодивши «Газель» з піхотою «ДНР».
Пізно ввечері 18 липня з боку с. Опитне в частину увійшла колона 93-й мехбригади з чотирьох танків і пари БМП-2.
Наступної ночі ОП «Зеніт» накрили російськими «Градами». Завдяки наявності великої кількості бункерів втрат особового складу вдалося уникнути. Однак кілька автомобілів були спалені, в казармі вибуховою хвилею були вибиті вікна. Вранці 20 липня військовослужбовці 93 ОМПБр покинули ОП «Зеніт».
З ранку 21 липня знов активізувались бої навколо аеропорту. Гарнізон ОП «Зеніт» обстріляв дві «Газелі» з сепаратистами, після чого сам зазнав багатогодинного ворожого обстрілу зі стрілецької зброї, мінометів, танка і «Градів» зі східного напрямку, де сепаратисти створювали свою «лінію оборони». Також було здійснено спробу штурму позицій ЗСУ. У загоні з'явилися і перші втрати: загинув 19-річний контрактник з ВСП родом з Макіївки, який прикрив собою прапорщика в окопі під час обстрілу з АГС.
Через місяць майже безперервних обстрілів командування ухвалило рішення передислокувати дивізіон в Золотоношу. Останні військовослужбовці були виведені 30 вересня 2014 року, опорний пункт був переданий зведеному підрозділу повітряних сил «Дика качка»АТО: история первых побед. Непокоренный «Зенит» https://fraza.ua/analytics/258157-ato-istorija-pervyh-pobed-nepokorennyj-zenit- .
Бої у 2015 Запеклі бої за райони між Авдіївкою і Донецьком зав'язалися у зв'язку зі спробами ЗСУ утримати Донецький аеропорт у другій половині січня 2015 року. В боях в районі шахти «Бутівка», ОП «Зеніт» та «Вовчого мосту» у січні 2015 брали участь: 1 аемб 95-ї окремої аеромобільної бригади (далі — ОАЕМБр), 3-й повітряно-десантний батальйон (далі — ПДБ) 25-ї окремої повітряно-десантної бригади (далі — ОПДБр), 93-а окрема мотопіхотна бригада (далі — ОМБр), зведений загін з числа військовослужбовців повітряних сил «Дика качка», 1-ї окрема танкова бригада (далі — ОТБр), 2-й окремий танковий батальйон (далі — ОТБ) та 3-й ОТБ «Звіробій».
12 січня 2015 батальйонна тактична група (далі — БТГр) зі складу 3-го повітряно-десантного батальйону (далі — ПДБ) 25-ї ОПДБр прибула до Красноармійська. В основному кістяк батальйону складали бійці, котрі отримали поранення влітку 2014 року, що після відновлення та реабілітації повернулися в стрій, в зв'язку з нестачею людей. Так в 9-й повітряно-десантній роті (далі — ПДР) замість трьох командирів взводу був лише один — інші два загинули в боях. Незважаючи на це, дана БТГр перебувала на піку своєї боєздатності. В грудні 2015 планувалося також задіяти даний батальйон для ротації в ДАП, де вони повинні були замінити підрозділи 81-ї ОАЕМБр.
Проте російсько-терористичне командування змінило свої плани і перестало пропускати колони ЗСУ в аеропорт під своїм наглядом. 15 січня батальйон здійснює марш в сторону Авдіївки, де розташовується на території підприємства по виробництву бетонних виробів.
17 січня 2015 на «Зеніт» прибуло 5 корегувальників артилерії з 25 ОПДБр (БТГр даної бригади прибула в зону АТО 15 січня) та 5 операторів ПТРК з 81 ОАЕМБр. Тоді ж, в ніч з 17 на 18 січня почався захід БТГр 95 ОАЕМБр на ОП «Зеніт», де тримали оборону бійці «Дикої качки» та придані бійці з аеромобільної та десантної бригад. Особовий склад 95 ОАЕМБр розташовувався на позиціях та ховав техніку у боксах. Також 17 січня на ОП «Зеніт» (він же «Катер») прибуває БТР-80 командира батальйону та БТР-80 з розвідувального взводу 1-го батальйону.
В цей же день на Славкурорті формується БТГр зі складу 1 та 2 аемр, адже 3 рота в той час перебувала у відпустці.
18 січня вранці перед десантниками командиром батальйону 95 ОАЕМБр була поставлена задача: оволодіти н.п. Спартак, забезпечити прохід КамАЗів з вибухівкою для підриву Путилівського мосту на околиці Донецька (у випадку невдачі — знищити його танками), закріпитися в селі і очікувати підходу 3 ПДБ 25 ОПДБр.
На посилення з с. Водяне прибули 5 танків 2 ОТБ (ще один вночі було пошкоджено в результаті ворожого обстрілу з «Градів»). Також для даної операції було задіяно зведену РТГр 95 ОАЕМБр у складі 9 БТР-80.
Під прикриттям 120 мм мінометів (4 шт.) та 82 мм мінометів «Васильок» (3 шт.) колона о 8:00 рушила в бій. В самому селі сили противника зі складу батальйону «Восток» налічували посилену піхотну роту (понад 100 бійців). Російсько-терористичні війська також виставили бетонні плити на дорозі.
Десантники опинилися під перехресним вогнем, ведучи бій. В той час два танки пройшли через с. Спартак (ще 2 залишились у селі) і доїхали до Путилівського мосту на околиці Донецька біля аеропорту, де зустріли бронетехніку російсько-терористичних військ (3 танка Т-64БВ та 1 БТР-80), котрі розташувалися під самим мостом і поповнювали боєкомплект. В результаті декількох пострілів танків ЗСУ боєкомплект ворога здетонував і міст був зруйнований. Вся бронетехніка, котра належала БТГр «Сомалі», була знищена. Частина задачі була виконана. Але при відході назад танкістам довелося вступати в бій. В результаті з 4-х танків, які увірвались у с. Спартак, повернувся лише один, 4 танкіста потрапили у полон.
Паралельно десантники вели бій, бойове зіткнення тривало з 8 ранку до 17 вечора. У бою 15 десантників отримали поранення. Наприкінці дня колона відступила на «Зеніт», де були потім обстріляні. Загинув т.в.о. командира роти та двоє бійців. Ще 14 бійців 95 ОАЕМБр зазнали поранення. Пошкоджено було 2 БТР-80.Таким чином, 18 січня підрозділи ЗСУ не змогли добитися успіху і зайняти Спартак. Українцям вдалося досягти лише частково успіху — зруйнувати міст. 18.01.2015 наше угруповання втратило 3 танки, 1 бійця (офіцера), 29 отримали поранення, 4 потрапили у полон. Втрати противника оцінюються в 3 знищені танки та 1 пошкоджений. Також був знищений ворожий БТР-80. Втрати живої сили оцінити неможливо.
Під вечір 18 січня (орієнтовно о 17-18:00) 8 та 9 ПДР отримують завдання оволодіти позиціями російсько-терористичних військ на «Вовчому мості». Для даної задачі було задіяно 3 БМД-2 з 9 ПДР та 2 БМД-2 з 8 ПДР, але ворог активно відстрілювався і бійці ЗСУ вимушені були відступити.
На ОП «Зеніт» знаходилася також 7 ПДР, перед котрою стояло завдання оволодіти шахтою Бутівка. Для цієї задачі було виділено 5 БМД-2 та 45 бійців з даної роти, 3 БТР-80 з 2 аемр та 1 БТР-80 з розвідувального взводу, разом з 30-35 бійцями та один ГАЗ-66 з Зу-23-2. Дана зведена РТГр виїхала на виконання поставленої задачі в ніч з 18 на 19 січня. Рухаючись по прямій дорозі на шахту, одна з БМД-2 за 150 м від самої шахти зачіпила сигнальну міну, після чого противник привів в дію радіокерований фугас. Десантники 25 ОПДБр розгорнулись у бойовий порядок і почали заходити противнику з флангів. В ході даного маневру на правому фланзі БМД-2 заїхала на залізницю, котра веде до шахти, в якої злетіла гусянка. Екіпаж намагався вивести машину з-під вогню, але їм це не вдалося. Українські бійці замінували БМД-2 та почали відступати до своїх. Міномети російсько-терористичних військ, котрі стояли вище по правому флангу, відкрили вогонь освітлювальними мінами. Під час відступу механік-водій знищеної БМД-2 Ілля Шевченко, знаходячись в десантному відсіку, отримав поранення в голову від кулі 7.62. і помер наступного дня, 20 січня 2015. БТРи 95-ї ОАЕМБр протягом всього бою наносили вогневе ураження противнику і під кінець бою забезпечували евакуацію 7 ПДР. Відступивши на «Катер», командири доповіли про втрати техніки та людей української групи. З 45 бійців 25 ОПДБр, котрі брали участь в даному бою, приблизно 15 отримали різного роду поранення. Практично повністю вибув з боїв сержантський склад, тобто командири відділень та бойових машин.
19 січня 2015 на світанку двома БМД-2 та однією БМД-1 разом з 95 ОАЕМБр (приблизно той самий склад, котрий був декілька годин до першого бою) воїни ЗСУ знов рушили на штурм шахти. БМР-2, рухаючись першою в колоні, отримала влучання з ворожого танка, котрий прибув на шахту в якості підкріплення. БМР-2 витримала попадання і в тумані зманеврувала від ворожого вогню, але підірвалась на міні. В ході бою ще одна БМД-2 була знищена російсько-терористичними гранатометниками і десантники відступили з декількома пораненими.