Жи́вко Чи́нго (; *, с. Велгошті, Королівство сербів, хорватів і словенців — †, Охрид, СФРЮ) — македонський письменник, драматург і сценарист.
З біографії
Живко Чинго народився 13 серпня 1935 року в селі Велгошті в околицях Охриду.
Початкову освіту отримав у рідному селі, закінчив гімназію в Охриді.
У 1959 році Закінчив філолософський факультет Скопського університету (спеціальність: югославська література).
Деякий час працював учителем літератури середньої школи в Охриді, також у періодичних виданнях „Студентски збор“ та „Млад борец“, на Македонському радіотелебаченні, в Інституті фольклору імені Марка Цепенкова, в Центрі політичних студій.
Тривалий час працював режисером у Національному театрі Македонії.
До кінця життя працював радником Республіканського комітету з культури.
Перші оповідання надрукував у 1957 роціКоротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 363..
Прозаїк був членом Спілки письменників Македонії починаючи з 1963 року, також членом Македонської академії наук і мистецтв.
Помер 11 серпня 1987 року в ОхридіВидое Подгорец, „За 'Сребрените снегови' од Живко Чинго“, во: Живко Чинго, Сребрените снегови. Скопје: Просветно дело АД, Редакција „Детска радост“, 2004, стр. 171. „Живко Чинго (био-библиографска белешка)“, во: Живко Чинго, Пасквелија. Скопје: Култура, 1968, стр. 253. .
Творчість і визнання
Живко Чинго — з тих письменників, які сформували македонську літературу повоєнного періоду. У своїх творах, найвідомішим з яких є роман «Велика вода» (Γолемата Вода, 1971) автор описує життя македонських сіл періоду Першої світової війни та повоєнного часу своєю соковитою і живою мовою.
Для творчості Живко Чинго характерним є глибоке знання життя і побуту сучасного македонського села, усіх складних соціальних процесів, що відбуваються там у повоєнний час. Образи творів прозаїка рельєфно-окреслені, випуклі, вони добре запам'ятовуються. Письменник блискуче володіє засобами народної мови, у нього свій стиль, він уміє домогтися граничної виразності в зображенні людей і подій, що інколи набувають трагікомічного, а то й трагедійного характеру.
Твори Живко Чинго привернули увагу громадськості, а його літературний талант був широко оцінений македонською та югославською критикою. Його твори перекладені багатьма мовами: сербсько-хорватською, словенською, албанською, польською, французькою, угорською, німецькою, російською, англійською та українською. Його роман «Велика вода» був екранізований в 2004 році в Македонії.
Бібліографія
„Пасквелија“ (оповідання, 1963) „Семејството Огулиновци“ (оповідання, 1965) „Нова Пасквелија“ (оповідання, 1965) „Сребрените снегови“ (роман для дітей, 1966) „Пожар“ (оповідання, 1970) „Големата вода“ (роман, 1971) „Жед“ (сценарій, 1971) „Поле“ (сценарій, 1971) „Образов“ (п'єса, 1973) „Ѕидот, водата“ (п'єса, 1976) „Вљубениот дух“ (оповідання, 1976) „Кенгурски скок“ (п'єса, 1979) „Макавејските празници“ (п'єса, 1982) „Накусо“ (оповідання, 1984) „Пчеларник“ (сценарій, 1988) „Гроб за душата“ (оповідання, 1989) „Бабаџан“ (роман, 1989) „Бунило“ (оповідання, 1989) „Ал“ (проза, 1989) </div> За свою творчість здобув чимало національних премій і нагород: Рациново признание, „11 Октомври“, „1 Мај“, Стерино позорје.
Українською мовою 2 оповідання Живка Чинго «Хуртовина» і «Батько» переклав Андрій Лисенко (увійшли до збірки «Македонська новела», яка вийшла 1972 року в серії «Зарубіжна новела» і за яку перекладач отримав міжнародну премію «Золоте перо»).
Примітки
Джерела та література Коротко про авторів // Македонська новела. Київ: Дніпро, 1972, с. 362-363. Старделов Георги Оповідальницький світ Живка Чинго Посилання