Будимля — село в Україні, у Миляцькій сільській громаді Сарненського району Рівненської області. Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 722-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області» увійшло до складу Миляцької сільської громади. Населення становить 741 особа (2011).
Назва Польською мовою згадується як Budymle.
Географія Село розташоване на відстані 53 км від м. Дубровиця та 174 км від обласного центру м. Рівне.
Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «кризова».
Присільська територія Будимля покрита осоковими болотами та лісами. В більшості склад дерев у лісі — це хвойні: сосна, ялина, вільха, а також береза, рідше дуби. Ліси багаті на ягоди: ожина, чорниця, на болотах зустрічаються журавлина. В лісі багато також лікарських рослин, але після аварії на ЧАЕС 1986 року село потрапило під вплив радіації.
Ґрунти присільської території складаються з торф'яно-болотних масивів, так як територія знаходиться в пониженій частині Полісся, і дерново-підзолистів піщаних ґрунтів, у яких знаходяться поклади бурштину.
Ліси тут мають свій тваринний світ: зустрічаються дикі кабани, козулі, заєць-русак, вовк, лисиця, куниця та більш дрібні — лісові миші, полівка сіра, полівка лісова. У водоймах можна побачить бобра та норку.
Клімат Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена). Опадів 622 мм на рік. Найменша кількість опадів спостерігається в лютому й сягає у середньому 30 мм. Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 90 мм. Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 60 мм. Пересічна температура січня — -5,7 °C, липня — 18,6 °C. Річна амплітуда температур становить 24,3 °C.
Історія
Виникло село 1577 року. За переказами старожилів назва села Будимля походить від вислову мандрівників «будемо тут перебувати», випадкові прохожі, які шукали місце, де перебути до ранку, так і залишилися жити на місці уже нинішнього села.
Перша письмова згадка про село відноситься до 1855 року. Чертков М. И. Военно-топографическая карта Волынской губернии. — К. — 1855.
1887 року, коли відбувся російський перепис населення, жителів села, як і всіх жителів Полісся, причислили до білорусів, але звичаї в селі так і залишилися українськими.
У 1915 році в селі Будимля було 7 хат: в більшості це були однокімнатні дерев'яні будівлі з солом'яним або очеретним дахом, з великою пічю в середині.
До 1917 року село входило до складу Російської імперії. У 1918—1920 роки нетривалий час перебувало в складі Української Народної Республіки. У 1921—1939 роки входило до складу Польщі. У 1921 році село входило до складу гміни Теребежів Лунинецького повіту Поліського воєводства Польської Республіки. З 1939 року — у складі Рівненської області УРСР.
У 1939 році, з приходом радянської влади, головою сільської ради став Торчило Петро, який загинув під час Другої світової війни. У роки Другої світової війни деякі мешканці села долучилися до національно-визвольної боротьби. Під час війни загинув житель Будимля Міркевич Федот Власович ( 1916), що був членом ОУН-УПА, відправлений до концтаборів та засуджений до смерті комуністичним режимом. У період німецько-радянської війни село було розгромлено, третина хат спалена. Одним із героїв німецько-радянської війни був місцевий житель Денисевич Іван Гнатович 1927 р. н., який 2013 року пішов з життя.
Після війни головою сільської ради став Іван «Молоток» (прізвисько). 1949 року в селі збудували ферму, де відгодували корів, коней, телят. В 1977 році добудували два великі корівники. Ферма проіснувала до 1992 року.
У 1947 році село Будимиля разом з хуторами Дітківка, Залізо, Корчі, Чертежик та Язвине підпорядковувалося Будимильській сільській раді Висоцького району Ровенської області УРСР.
Після війни в селі почало працювати лісове господарство, яке працює і до нинішнього часу. В 1959 році село Будимля віднесли до Дубровицького району. В 1966-1967 роках провели світло і підключили деяким сім'ям.
У 80-х роках в селі почали будувати сільський клуб з актовим залом, бібліотекою та фоє для дискотеки. У 1987 році будівництво закінчилося і відбулося урочисте відкриття клубу. В селі були школа, медичний пункт, продуктові та господарчі крамниці, церква християн-п'ятидесятників.
Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога. Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони безумовного (обов'язкового) відселення за розрахунками доз додаткового опромінення. На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,41 Кі/км² (137Cs + 134Cs), молока — 22,79 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 4,81 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 642 мбер, з якої: зовнішнього — 31 мбер, загальна від радіонуклідів — 611 мбер (з них Cs — 600 мбер).
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Дубровицького району, село увійшло до складу новоутвореного Сарненського району.
Населення
Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 741 особа.
Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 53 будинки та 370 мешканців, з них: 200 чоловіків та 170 жінок; 347 православних та 23 юдеї; 345 записані білорусами, 23 євреями та 2 українцями (русинами).
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 679 осіб, з яких 342 чоловіки та 337 жінок. На кінець 1993 року в селі мешкали 692 жителі, з них 263 — дітей.
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 633 особи. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.
Вікова і статева структура Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік): + Статевий склад серед основних вікових груп Вік Чоловіків Жінок Разом 0-17 165 146 311 18-39 118 97 215 40-59 74 56 130 60+ 32 53 85 Разом 389 352 741
Соціально-економічні показники + Працездатність (станом на 2011 рік) Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 741 ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % 190 26 128 18 318 45 34 4 61 8 95 13
+ Зайнятість (станом на 2011 рік) Зайняті Безробітні Все населення Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 741 ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % 81 3 127 6 208 9 516 22 312 13 828 35
+ Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік) Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері 401 273 151 - - 36 3 2 4 50 235 - 3 -
Політика
Органи влади Місцеві органи влади представлені Миляцькою сільською громадою.
Вибори Село входить до виборчого округу № 155. У селі розташована виборча дільниця № 560282. Станом на 2011 рік кількість виборців становила 434 особи.
Культура У селі працює Будимлянський сільський клуб на 300 місць. Діє Будимлянська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 9547 книг та яка має 4 місця для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 420 осіб.
Релігія Список конфесійних громад станом на 2011 рік: Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела Релігійна громада Помісної церкви ХВЄ П'ятидесятників ХВЄ 29 жовтня 1991 180 Молитовний будинок — протестантські.
Освіта У селі діє Будимлянська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів. У 2011 році в ній навчалося 133 учні (із 100 розрахованих) та викладало 14 учителів.
Інфраструктура В селі діє медичний пункт, 4 продуктово-господарчі крамниці.
Примітки
Коментарі
Джерела
Книги
Пура Я. О. Походження назв населених пунктів Ровенщини. — Львів: Світ, 1990 г. — С. 11.
Офіційні дані та нормативно-правові акти
Мапи
Інші
Матеріал взято з переказів місцевих старожилів. Торчило Василя Мироновича.
Посилання