Герман Гефле (; 12 вересня 1898, Аугсбург — 9 грудня 1947, Братислава) — німецький офіцер,обергруппенфюрер НСКК і СС, генерал поліції і військ СС.
Біографія Учасник Першої світової війни. У 1919-20 роках — член Добровольчого корпусу Еппа. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. У липні 1934 вийшов у відставку в чині майора. Близький друг Ернста Рема. У серпні 1934 року вступив в НСКК. Обіймав керівні посади в НСКК: керівника НСКК в Мюнхені (серпень 1934 — січень 1937), командира школи командного складу НСКК (січень-червень 1937), командир бригади НСКК «Остмарк» (червень-вересень 1937). 1 травня 1937 року вступив в НСДАП (квиток № 3 924 970). З вересня 1937 року — командир мотогрупи НСКК «Нижня Сілезія», з грудня 1941 року — «Верхня Сілезія». 1 липня 1943 року переведений з НСКК в СС. З 15 вересня 1943 по 5 жовтня 1944 року — вищий керівник СС і поліції «Центр» (штаб-квартира — Ганновер). 20 вересня 1944 року призначений вищим керівником СС і поліції в Словаччині. Керував проведенням каральних операцій проти повстанців, організатор масових страт. Після закінчення війни виданий чехословацькій владі. За військові злочини в Словаччині засуджений до смертної кари. Повішений (за деякими джерелами — помер у в'язниці 3 грудня).
Звання
Фанен-юнкер (31 серпня 1916) Єфрейтор (24 листопада 1916) Фенріх (8 січня 1918) Лейтенант (8 січня 1918) Оберлейтенант (1 квітня 1925) Гауптман резерву (1 квітня 1933) Штандартенфюрер СА (листопад 1933) Майор резерву (липень 1934) Штандартенфюрер НСКК (серпень 1934) Оберфюрер НСКК (квітень 1935) Бригадефюрер НСКК (січень 1936) Групенфюрер НСКК (вересень 1937) Обергрупенфюрер НСКК (30 січня 1939) Групенфюрер СС і генерал-лейтенант поліції (1 липня 1943) Обергрупенфюрер СС і генерал поліції (20 квітня 1944) Генерал військ СС (20 липня 1944)
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу 1-го класу (26 січня 1918) Нагрудний знак пілота-спостерігача (Баварія) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами Золота медаль принца-регента Луїтпольда (1918) Нагрудний знак «За поранення» в золоті (1918) Орден крові (№1 491; 9 листопада 1933) Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934) Почесний кут старих бійців (1934) Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами (1937) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) з мечами (1937) Медаль за участь у Європейській війні (1915—1918) з мечами (Третє Болгарське царство) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років) Іспанський хрест в бронзі (червень 1939) Медаль «За Іспанську кампанію» (Іспанія; 1939) Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938 року» із застібкою «Празький град» (1939) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу Цивільний знак СС (№176 240; 1943) Кільце «Мертва голова» (1943) Залізний почесний щит 11-ї авіаційної області (1943) Застібка до Залізного хреста 2-го класу (13 жовтня 1944) 1-го класу (29 жовтня 1944) Відзначений у Вермахтберіхт (8 листопада 1944) Орден Хреста Перемоги 1-го класу із зіркою (Перша словацька республіка; грудень 1944)
Література
Ruth Bettina Birn: Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten. Droste Verlag, Düsseldorf, 1986. ISBN 3-7700-0710-7. Dorothee Hochstetter: Motorisierung und Volksgemeinschaft: Das nationalsozialistische Kraftfahrkorps (NSKK), 1931–1945, Oldenbourg Wissenschaftsverlag, München 2005, ISBN 978-3-486-57570-5.
Ernst Klee: Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Fischer, Frankfurt am Main 2007. ISBN 978-3-596-16048-8. Wolfgang Venohr: Aufstand für die Tschechoslowakei. Der slowakische Freiheitskampf von 1944. Christian Wegner-Verlag, Hamburg 1969. Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Mittler & Sohn Verlag, Berlin, S. 162
Посилання
Біографія. Біографічні дані.
Примітки