Лі́ннулахт () — природоохоронна територія, розташована на острові Сааремаа, що на заході Естонії. Створена в 1927 році з метою збереження природного комплексу однойменного озера як важливого пункту на шляху перелітних птахів. Сучасна заповідна площа становить 285,4 га. Входить до європейської мережі природоохоронних об'єктів Natura 2000Sepp M. Saare maakonna loodusväärtused . — 2012. — C. 13..
Історія Назва природоохоронної установи в перекладі означає «Пташина затока», давнішня назва — затока Вайке («Мала затока»). Це обумовлено тим, що в давнину озеро Ліннулахт було лагуною, яка відокремилась від акваторії Балтійського моря внаслідок підняття земної кори.
Природоохоронці звернули увагу на біологічні ресурси Ліннулахта ще у період становлення заповідної справи в Естонії. Вже у 1927 році тут ввели обмеження на природокористування на площі 283,9 га. Пізніше її дещо розширили, тому сучасна площа заповідних теренів становить 285,4 га, включно з 210,9 га суходолу і 74,5 га акваторії. Оскільки птахи є головним і найбільш помітним об'єктом охорони Ліннулахта, то спочатку заповідний режим був спрямований на збереження саме їхніх оселищ: навколо озера заборонили полювати, збирати яйця, руйнувати гнізда і турбувати пернатих. Пізніше охоронний режим став суворішим і поширився на усі види живих організмів, тепер навколо Ліннулахта заборонена будь-яка діяльність і перебування людей, виняток адміністрація Курессааре робить лише для науковців. Наукові спостереження на озері ведуться регулярно. Ліннулахт включений до європейської мережі природоохоронних територій Natura 2000.
Географія Природоохоронний об'єкт Ліннулахт розташований на заході Естонії, в повіті Сааремаа, у волості Сааремаа (до 2014 року входив до волості Каарма). Його територія адміністративно приналежна муніципалітетові Курессааре. Окрім цього міста, поряд з кордонами охоронюваної зони знаходиться тільки один населений пункт — село Лагекюла.
Природоохоронна територія Ліннулахт має рівнинний рельєф. Найбільшим природним об'єктом в її межах виступає озеро Ліннулахт. Окрім нього, єдиною водоймою є струмок Калааауґу, що витікає з озера. Таким чином площа суходолу становить 210,9 га, а 74,5 га припадає на акваторію. Довжина озера Ліннулахт сягає майже 2700 м, ширина в середньому становить 600 м. Водойма має еліптичну форму, причому її західний берег майже рівний, а східний має декілька крихітних півостровів вигадливої форми. В озері є невеликий острів. Береги водойми пологі, вкриті лісом, луками та очеретяними заростями. Озеро Ліннулахт мілководне, з каламутною водою, влітку сильно заростає водними рослинами. В межах охоронної зони поширені бідні карбонатні ґрунти.
Флора і фауна
Рослинність природоохоронної території Ліннулахт представлена такими біоценозами: заростями макрофітів на мілководдях, альварами двох типів (чагарниковими заростями з ялівцю звичайного і різнотравними луками), рослинними асоціаціями з домінуванням безколінця блакитного і меч-трави болотяної, низинними болотами, перестійними лісами.
З-поміж рідкісних для Естонії рослин в околицях Ліннулахта переважають різноманітні орхідеї. Вони ростуть здебільшого на альварних луках, чиї бідні вапнякові ґрунти цим видам особливо до вподоби. Зокрема тут можна натрапити на зозулинці чоловічий і шоломоносний, комашник мухоносний. Ще два раритети — приваблива орхідея зозулині черевички справжні і непоказні зозулині сльози яйцелисті — зростають у лісах. Серед рідкісних рослин інших систематичних груп уваги заслуговують характерний для прибережних лук Tetragonolobus maritimus, меч-трава болотяна, що тяжіє до низинних боліт, і різуха велика, яка домінує на мілководдях серед зануреної у воду рослинності. Також під охороною в Естонії знаходиться ялівець звичайний, хоча у цій місцевості він не рідкісний.
Невелика площа природоохоронної території Ліннулахт не сприяє поселенню великих тварин, тому тут практично немає звірів. Натомість приморські луки, болота і прибережні зарості вельми привабливі для коловодних птахів. На прольотах численні, а влітку також і гніздуються мартини малі, крячки річкові та чорні. Менш численні мешканці очеретяних хащ, які ведуть більш прихований спосіб життя: бугай, пірникози велика і сірощока. Також в околицях Ліннулахта регулярно спостерігають журавлів сірих.
Безхребетні Ліннулахта досліджені мало. Для озера типові два види м'якунів — равлик-завиток лівозакручений і равлик-завиток чотиризубий, на які також поширюється охорона.
Джерела