Мінні Террі (; 1 січня 1882, Бордо, Франція — 1964, Велика Британія) — британська акторка театру і вар'єте, дитина-модель з акторської династії Террі.
Під тиском батька почала театральну кар'єру в 2 роки, а у 6 вже здобула популярність, граючи у великих лондонських театрах. Одночасно набула популярності як фотомодель, позуючи найкращим британським фотографам. Світлини малолітньої Мінні стали предметом колекціонування та обожнювання дорослих чоловіків, серед яких поет і письменник Ернест Крістофер Доусон, і письменник та карикатурист Макс Бірбом.
У 1890-ті перервала кар'єру для здобуття освіти, в через кілька років відновила виступи як доросла акторка.
Фотоматеріали і картини, що зображують Мінні Террі, увійшли в колекції Національного фонду об'єктів історичного інтересу або природної краси в Кенті, Національної портретної галереї і Музею Вікторії та Альберта в Лондоні, а також інших великих музеїв Великої Британії та інших країн.
Ранні роки
Старша дочка представника акторської династії Чарльза Джона Артура Террі (1857-1933) і його дружини Маргарет Пратт (1862-1941), народилася в місті Бордо на заході Франції в Департаменті Жиронда 1 січня 1882 року. Племінниця однієї з найкращих виконавиць ролей у п'єсах Шекспіра Еллен Террі.
Одержимість Мінні започаткував батько, який збожеволів щодо неї й використовував будь-яку можливість, щоб привернути увагу до її інтелекту і таланту. У три роки Мінні вже танцювала, співала і грала на сцені (дебют дівчинки на сцені Мельбурнський журнал «Table Talk» відносив до дворічного віку). Батько був настільки захоплений Мінні, що ігнорував народження сина Хораса, який також став актором. Поява сина породила розкол в сім'ї. Згодом Мінні Террі говорила, що її мати була буркотливою (сама Мінні пішла з сім'ї за першої можливості), але біографка сім'ї Террі, англійська письменниця і член Королівського літературного товариства Маргарет Стін припускала, що у Маргарет Пратт був привід для невдоволення — чоловік всю увагу звертав на Мінні і не виявляв достатнього інтересу до сина, не кажучи вже про саму Маргарет. Незадовго до народження третьої дитини, Беатріс (яка пізніше здобула популярність як акторка в США), він втратив інтерес до торгівлі вином, якою займався.
За невелику суму він міг купити собі партнерство у великому магазині, який згодом здобув популярність під назвою «Стара Англія», але відмовився від вигідної пропозиції, яка могла б фінансово забезпечити сім'ю. Вирішивши присвятити себе роботі в театрі, він став готувати повернення сім'ї на батьківщину. Його не зупинило навіть те, що дружина і маленький син були сильно хворі, а Мінні страждала від морської хвороби і сильно нервувала.
Початок театральної кар'єри
У Великої Британії батько знайшов житло для сім'ї, але вирішив порвати з дружиною, не зізнаючись їй у цьому: вирушив в Дублін, щоб стати керуючим справами в Королівському театрі Майкла Ганна. Для Мінні батько знайшов роль дівчинки у виставі «Фру-Фру» в театрі Стандард в Шордіче. Роль була невелика. Кілька жестів і рухів, які впевнено і чарівно продемонструвала на перегляді чотирирічна дівчинка, підкорили керівництво театру. Мінні була прийнята. У 6 років Мінні була запрошена популярним актором Морісом Беррімором виконати дитячу роль у виставі «Надія», поставленому за його власною п'єсою (в ній героїня приймає рішення пожертвувати честю заради порятунку життя чоловіка). Налякана акторкою, що грала головну роль, Мінні втекла зі сцени, поклявшись, що ніколи більше не з'явиться на ній. Її тітка Меріон Террі однак вмовила Мінні зіграти нову роль-міньйон у виставі «дитина Бутла» в театрі «Глобус» Зарплата шестирічної Мінні склала десять фунтів на тиждень. Вистава принесла їй успіх. Широку ж популярність вона придбала в тому ж 1888 році, коли стала виступати в театральній трупі актора, режисера і імпресаріо Герберта Бербома Трі.
Канадський письменник, поет і літературознавець, професор університету Талси і університету Райерсона Денніс Денисофф стверджував у своєму дослідженні «XIX століття. Дитина та споживча культура», що Мінні Террі та Віра Берінджер (1879-1964) були найвідомішими акторами-дітьми пізнього періоду вікторіанської епохи. Серед вистав, в яких зіграла Мінні, він виділяв «Партнери» (1888), «Дитина Бутла» (1888) і «Гостролист» (Інсценування різдвяної історії Чарльза Діккенса, поставлена в 1891 році в театрі Ліцеум; Сесіл Говард в щорічному театральному огляді «Dramatic Notes» назвав Мінні в ролі Нори, закоханої в свого однолітка Гаррі, якого зіграла Віра Берінджер, чудовою). Доцент Каліфорнійського університету в Дейвісі (де вона спеціалізується на британській літературі і культурі XIX століття) і учасниця Діккенсівського проекту Кетрін Робсон у книзі «Чоловіки в Країні чудес»: втрачена невинність вікторіанського джентльмена» відзначала, що поет-декадент Ернест Доусон серед дітей-акторів виділяв «дітей пантоміми» і «зоряний випадок», відносячи до останнього Мінні Террі (яку він називав Міньйон, по імені персонажа п'єси «Дитина Бутл»).
Сучасник так описував Мінні Террі на сцені театру Ліцеум у виставі «Попелюшка» в 1893 році (акторці було 11 років): «одне задоволення без зволікання змінює інше... міс Мінні Террі чарівна в ролі граціозної Кокетки, яка сидить над коштовностями і парфумами, хустками, рукавичками, віялами і пудреницями Будуара феї…»
Після семи років, проведених на сцені, Мінні Террі перервала театральну кар'єру для отримання освіти, вступивши в школу-інтернат в Англії. Їй було вже 12 років, коли було вперше поставлено питання про її систематичну освіту. Пізніше, через неприязні стосунки, що склалися в інтернаті, вона перевелася в пансіон для дівчат у Фонтенбло поблизу Парижа. Цей період свого життя сама Террі пізніше згадувала як прекрасний час. Ученицям було дозволено відвідувати музеї, концерти та художні галереї. Проте вона прагнула відновити свою сценічну кар'єру, тому працювала без відпочинку, не звертаючи уваги на свята і перерви. В результаті, вона швидко освоїла французьку мову, хоча до цього зізнавалася, що раніше їй знадобилося три роки, щоб прочитати одну книгу французькою. Освіту своєї племінниці погодилася оплачувати виконавиця ролей у постановках Оскара Вайльда і Генрі Джеймса Меріон Террі, що відрізнялася щедрістю до своїх численних родичів і зуміла зібрати солідні кошти в ході успішної артистичної кар'єри. Маргеріт Стін відзначала великий внесок у виховання дівчинки та іншої знаменитої представниці театральної династії Террі, Еллен Террі
Повернення на сцену Наприкінці 1890-х років Мінні Террі повернулася на театральну сцену. За зауваженням австралійського художнього критика щодо цієї події, дитячий театральний досвід, насправді, значив дуже мало. Дитина ходить, рухається і навіть говорить по-іншому в порівнянні з жінкою. Через два роки після повернення Террі зіграла Лідію Ленгіш у виставі «Суперники» за ранньою п'єсою англійського драматурга XVIII століття Річарда Брінслі Шерідана, в якому одну з ролей виконав британський актор Едмунд Гвенн. Вони одружилися в 1901 році. Мінні Террі розмірковувала про припинення театральної кар'єри, як це зробили деякі її родички по лінії батька, вступивши в шлюб. Вона лише супроводжувала чоловіка в ході закінчування фіаско поїздки до Австралії, де він брав участь у грандіозному за мірками свого часу поданні п'єси «Бен Гур», створеної на основі однойменного історичного роману Лью Воллеса. Невдача чоловіка спонукала Мінні Террі відновити сценічну кар'єру для покращення фінансового стану сім'ї, прийнявши пропозицію від австралійського імпресаріо Джеймса Кассіуса Вільямсона.
Коли подружжя повернулося на батьківщину в 1904 році, Террі з'являлася, як правило, в невибагливих комедіях на теми з сучасного життя, які перемежовувалися рідкісними історичними драмами. Разом з чоловіком Мінні Террі в 1905 році зіграла в отримав широку популярність фарсі Едварда Ебботта Паррі і Фреда Чарльза, Артура Мулліота під назвою «Що бачив дворецький». Коли в 1911 році англійська театральна акторка Ірен Ванбру дебютувала в вар'єте, вона вибрала Мінні Террі і Едмунда Гвенна в партнери за невеликим поданням, сценарій якого був створений шотландським письменником і романістом, творцем Пітера Пена Джеймсом Метью Баррі. Маргарет Стін писала про акторку: «Мінні тепер, будучи одружена з багатообіцяючим молодим актором Едмундом Гвен, безладно виблискувала на Театральному небосхилі, але була занадто темпераментною, щоб забезпечити собі становище, якого могла б досягти. Вона постійно перебувала на гастролях, часто в Сполучених Штатах». У 1914 році Мінні Террі відіграла сезон в Нью-Йорку на Бродвеї в ролі принцеси в постановці чарівної казки «Райський сад» данського письменника Ганса Християна Андерсена.
Щодо дорослих ролей на театральній сцені Мінні Террі і її молодшої сестри Маргарет Стін стверджувала: Мінні і Беатріс театр розглядали головним чином як засіб заробітку на життя. У бесіді з австралійським журналістом Мінні визнала, що вважає за краще комедійні ролі, хоча із задоволенням ставилася до виконання шекспірівських образів, які випали на її долю. Журналіст зазначав, що Террі цікаво розповідає про свої індивідуальні особливості та особливості інших людей, вона привітна господиня і дуже цікава співрозмовниця. У бесіді Мінні Террі заявила, що хорошому артисту необхідно мати гідну освіту, тільки вона дозволить переконливо виконати роль джентльмена. Актор же, дикція і манери якого заслуговують докору, має мало шансів на успіх. Відхід від акторської діяльності
Сьоме видання авторитетного британського довідника «Хто є хто в театрі», що вийшло в 1933 році, не згадує вистав після жовтня 1925 року, в яких би грала Мінні Террі, однак газета The Times писала про радіопередачу, підготовлену BBC до 80-річчя Еллен Террі в 1928 році, що Мінні приєдналася до двох членів своєї артистичної сім'ї Мейбл Террі-Льюїс і Джону Гілгуду, а також до інших провідних виконавців в інсценуванні сцен з п'єс Вільяма Шекспіра, в яких грала свого часу її тітка Еллен. Відомо також, що Мінні Террі померла в 1964 році.
Особисте життя Мінні Террі двічі вступала в шлюб. З першим своїм чоловіком, британським актором Едмундом Гвенном, вона познайомилася на театральній сцені. Шлюб був укладений в 1901 році. Щоліта подружжя проводило в дивному маленькому бунгало на Темзі. У ньому було всього дві кімнати, але їх було достатньо, оскільки навіть прийом їжі відбувався на траві присадибної ділянки біля будинку. Захопленнями Мінні Террі в цей час були фотографія і рукоділля. Вона вважала свій шлюб цілком щасливим і наполягала в інтерв'ю, що для акторки одружитися з людиною іншої професії — це помилка. Террі з жалем говорила, що для широкої публіки артисти — особлива «раса, яка все ще живе ненормально», включає в себе «шахраїв і волоцюг».
Під час Першої світової війни шлюб Мінні Террі і Гвенна був розірваний (доктор Роджер Гордон, професор університету Темпл у Філадельфії стверджував, що цей шлюб був розірваний всього через кілька місяців після його укладення). Незабаром Мінні знову одружилася, але залишилася в дружніх стосунках з колишнім чоловіком. Інформацію про другого чоловіка і навіть його ім'я джерела не повідомляють. У 1956 році Мінні Террі овдовіла. Едмунд Гвенн, вже будучи старим, приїхав зі свого будинку в Каліфорнії до Великої Британії для зустрічі з овдовілою колишньою дружиною. ЗМІ про акторку і вивчення її біографії