Станіслав Сіко́ра (; 17 листопада 1911, Стришава, Австро-Угорщина — 22 серпня 2000, Варшава, Польща) — польський скульптор та медальєр.
Біографія Закінчив професійну школу деревообробки в м. Закопане. Продовжив навчання в Академії образотворчих мистецтв у Варшаві. Учень професора Тадеуша Бреєра.
З 1946 жив і працював у Варшаві.
Творчість Автор численних пам'ятників, скульптур, медалей і знаків.
Серед монументів, створених ним, зокрема такі:
пам'ятник жертвам гітлеризму в концтаборі Маутхаузен (1955), пам'ятник селянському повстанню у Варшаві (1969), Пам'ятник радянсько-польському братству по зброї у Варшаві (у співавтор., 1945), пам'ятник Святовит у Копенгагені скульптурна композиція «Польща» в Лондоні бюсти: Болеслава Пруса, Стефана Жеромского, Ігнація Яна Падеревського (всі у Варшаві) і Фридерика Шопена (в Желязовій Волі) та ін.
У 1947—1948 роках С. Сікора виконав роботи зі скульптурного оздоблення будівлі Ради Міністрів Польщі .
У 1999 році опубліковано автобіографію «Одне життя і нариси думок».
Учасник Всесвітніх виставок в Парижі (1937) і Нью-Йорку (1939), а також понад 400 художніх виставок в Польщі і за кордоном, серед них 22 персональних.
У 1979 році він створив першу польську медаль, присвячену Івану Павлу II.
Нагороди Золотий Хрест Заслуги (Польща) (1955) Медаль 10-річчя Народної Польщі (1955) Бронзова медаль «За заслуги при захисті країни» (1968) Кавалерский хрест ордена Відродження Польщі (1969) Перша премія і Золота медаль на Міжнародному конкурсі в Ареццо (1965) за медаль Данте Аліг'єрі. Гран-прі з рук князя Монако Реньє III на Міжнародній виставці живопису і скульптури в Монте-Карло.
Примітки
Посилання Stanisław Sikora