Війна Агафокла із Карфагеном — військовий конфлікт, який точився у 311 – 306 роках до н.е. між сиракузьким тираном Агафоклом та Карфагеном, котрий володів західною частиною Сицилії та активно втручався у події на острові.
Передумови конфлікту У 317 р. до н.е. до влади в Сиракузах прийшов тиран Агафокл, котрий влаштував різанину своїх противників із олігархічної партії. Втім, велика їх кількість – біля шести тисяч осіб – змогла втекти та знайшла притулок у інших містах Сицилії, передусім Акраганті та Мессені.
В 314 р. до н.е. Агафолк спробував оволодіти Мессеною, для чого вночі відправив до неї кінноту, а сам відплив туди ж із легкими суднами. Втім, мессенці все-таки вчасно дізнались про запланований напад, який довелось скасувати. Удруге сиракузький правитель з’явився тут під час збору врожаю, проте знов не зміг завдати своїм ворогам суттєвої шкоди, оскільки на стороні мессенців затято бились вигнанці з Сиракуз. У підсумку під Мессену з’явився посланець від Карфагену, котрий звинуватив Агафокла в порушенні мирної угоди (під час громадянської війни 321 – 319 рр. до н.е. в Сиракузах карфагеняни боролись на стороні олігархічного угруповування) та примусив його припинити бойові дії.
Наступного року проти Агафокла уклали союз три найзначніші (після Сиракуз) міста Сицилії – Акрагант, Гела та Мессена. Цьому передусім сприяли все ті ж сиракузькі вигнанці, котрі переконували людей, які надали їм притулок, що краще виступити проте володаря Сиракуз допоки він не набрав надмірної сили. Для керівництва бойовими діями акрагантці запросили з Лакедемону Акротата, сина царя Клеомена II, котрий на своєму шляху також зміг забезпечити додаткову допомогу від тарентинців, які пообіцяли послати на Сицилію двадцять кораблів. Втім, у Акраганті спартанський полководець замість підготовки до бойових дій захопився отриманням задоволень від розкошів, на що витратив значну частину зібраних для війни коштів. Одного разу він запросив до себе на обід одного з лідерів сиракузьких вигнанців Сосистрата та вбив його, оскільки остерігався як людину дієву та здатну припинити зловживання. Позбавлений за це поста командуючого Акротат відплив на батьківщину, після чого Тарент відмовився надати обіцяну раніше допомогу. У підсумку, так нічого і не досягнувши, антисиракузька коаліція (за винятком мессенян) уклала мир з сиракузьким тираном, причому посередником знову виступив Карфаген в особі Гамількара. Умови договору були вельми сприятливі для Агафокла – хоча за сицилійськими містами зберігались права автономії, проте Сиракузи визнавались гегемоном грецької частини острова. За таку угоду карфагеняни обвинуватили Гамількара у зраді, проте він помер до винесення вироку.
Позбавившись від загрози зовнішнього втручання, сиракузький володар витратив наступний, 312-й р. до н.е., на підкорення своїй владі сицилійських міст (хоча поки не чіпав найбільші з них). Так він забезпечив собі великі доходи та створив потужну армію. На додачу до ополчення Сиракуз та союзних міст, Агафокл набрав 10 тисяч піших та 3,5 тисячі кінних найманців. Також він підготував великі запаси зброї на випадок війни з Карфагеном, оскільки вже знав про суд над Гамількаром та очікував війни з карфагенянами.
Події 311 р. до н.е.
Боротьба Агафокла з вигнанцями Оскільки Мессена була єдиним містом, котре не підписало мирної угоди, туди збірались сиракузькі вигнанці. Агафокл вирішив покінчити з цією загрозою та відправив на мессенян військо під командуванням Пасифіла. Останньому під час несподіваного вторгнення до області Мессени вдалось захопити багатьох полонених, котрих він пообіцяв повернути за умови висилки сиракузьких вигнанців. Мессеняни погодились на це та вітали Агафокла, котрий прибув зі ще одним військом. Останній же спершу змусив мессенців прийняти назад своїх вигнанців (котрі були в армії сиракузького тирана), а потім вчинив розправу з налаштованими проти нього громадянами Мессени та Тавроменія (наразі Таорміна, за чотири десятки кілометрів на південний захід від Мессени), перебивши шість сотень осіб. Залякавши мессенян, Агафокл підкорив їх своїй владі.
За цим сиракузьке військо вирушило на Акрагант, проте туди на допомогу прибуло 60 карфагенських кораблів. Відмовившись від нападу на місто, Агафокл перейшов на підконтрольну Карфагену частину Сицилії та захопив ряд укріплених місць – частково силою, частково перемовинами. Зі своєї сторони карфагеняни вирішили з півсотнею легких суден атакувати гавань Сиракуз. Проте операція завершилась безрезультатно, якщо не рахувати захоплення двох торгових кораблів з Афін, членам екіпажів яких повідрубували руки. Відплата за таке варварство не забарилась: невдовзі кілька карфагенських суден, котрі відділились від основного флоту, були захоплені сиракузянами, після чого з полоненими обійшлись таким же чином.
Що стосується, сиракузьких вигнанців, то вони спрямували загін до міста Centoripini (між Етною та Катанією), деякі мешканці якого обіцяли зрадити Агафокла в обмін на відновлення автономії. Проте коли вони вночі спробували захопити місто, залога сиракузького тирану змогла перебити як тих, хто вже пробрався всередину, так і інших, які атакували мури ззовні. Всіх, кого в Centoripini запідозрили у причетності до заколоту, стратили.
У цю ж кампанію військо вигнанців із 3 тисяч піхотинців та 2 тисяч кінноти під командуванням Дейнократа та Філоніда зайняло містечко Галерія (розташування наразі невідоме), куди його так само запросили мешканці. Агафокл спрямував проти них п’ятитисячний загін під командуванням Пасифіла та Демофіла. В наступній сутичці певний час сторони затято бились, проте після загибелі Філоніда армія вигнанців почала відступати і зазнала значних втрат під час її переслідування. Репрессії також очікували на винних у заколоті мешканців Галерії.
Битва при Гімері та початок облоги Сиракуз
Далі Агафокл виступив проти головного супротивника – карфагенян. Останні займали позиції між Акрагантом та Гелою (котра трималась сторони сиракузького тирана) на пагорбі Екном, проте не наважились одразу стати до битви з Агафоклом. Тим часом з Карфагену спрямували на Сицилію велике підкріплення під командуванням Гамількара, котре включало 2 тисячі власне карфагенян, 10 тисяч лівійців (відомих своєю кіннотою) та 1 тисячу славнозвісних балеарських пращників. Вони прямували разом з великим флотом із 100 трирем та 200 транспортних суден і потрапили у страшну бурю, від якої врятувалось лише 40 трирем. Тим не менше, після того як Гамількар приєднав до вцілілих сицилійських союзників, провів набір найманців та узяв під командування карфагенське військо, котре вже перебувало на острові, під його началом опинилось 40 тисяч піхотинців та 5 тисяч вершників. Також карфагенянам сприяв успіх на морі, де вони змогли захопити 20 кораблів сиракузького правителя.
Агафокл, сили якого і так поступались ворожим, був занепокоєний можливими заколотами серед підпорядкованих ним міст. Особливо він хвилювався за позицію мешканців Гели, котре сусідило з табором карфагенської армії. Тому Агафокл вирішив розправитись з опозицією серед гелійців, для чого почав збільшувати розміщений там гарнізон. Щоб мешканці нічого не запідозрили та не виступили першими, тиран надсилав підкріплення невеликими загонами, допоки залога не перевищила сили гелійців. Тоді він прибув до Гели, звинувавив її жителів у зраді (причому невідомо, чи була в цьому правда, а чи Агафокл просто хотів оволодіти коштами гелійців) та перебив біля 4 тисяч із них. Далі він конфіскував не лише майно страчених, але й все золото та срібло у місті – як у вигляді монет, так і в інших формах.
Полишивши у Гелі значний гарнізон, Агафокл виступив проти карфагенян. Він отаборився на протилежному від Екнома березі річки Гімера, котру жодна зі сторін тривалий час не наважувалась перейти. Нарешті, після вдалої сутички незначних загонів сиракузький тиран повів своє військо на карфагенський табір. Раптове прибуття ворожих підкріплень призвело до важкої поразки війська Агафокла, котрий спалив табір та відступив до Гели.
У Гелі тиран оголосив про свій намір негайно вирушити до Сиракуз. Ці відомості кілька солдат Агафокла повідомили лівійським вершникам, котрі перехопили їх на відкритій місцевості. Тоді три сотні лівійців увійшли до Гели, гадаючи, що ворог покинув її, проте були тут перебиті. Насправді Агафокл вирішив зачинитись саме в Гелі, розраховуючи відволікти карфагенян її облогою, що дозволило б сиракузцям без перешкод зібрати врожай.
Гамількар спершу дійсно узявся за облогу, проте зрозумів, що в місті достатньо війська та припасів. Тоді карфагенський полководець почав обходити сицилійські міста, намагаючись гарним відношенням відірвати їх від союзу з тираном. Його очікування виправдались і за короткий час на сторону карфагенян перейшли Камарина (на південному узбережжі острова на схід від Гели), Леонтіни, Катана, Тавроменій (всі три на східному узбережжі північніше Сиракуз), Мессена та Абакаенум (неподалік від північного узбережжя за чотири десятки кілометрів на захід від Мессени).
Тим часом Агафокл перевів залишки своєї армії до Сиракуз, перемістив до них з сільської місцевості зерно та відремонтував ділянки мурів, котрі перебували в поганому стані.
Позбавивши Агафокла майже усіх союзників, Гамількар розпочав операції проти самих Сиракуз та двічі завдав поразки загонам їх тирана.
Події 310 р. до н.е.
Початок африканської експедиції Агафокла Потрапивши у важке становище, Агафокл вирішив не відсижуватись за стінами Сиракуз, а вирушити до Африки та завдати карфагенянам удару на їх же землі. Щоб убезпечити себе від можливого бунту, він запропонував покинути Сиракузи тим громадянам, котрі не бажали витримувати труднощі облоги. Коли певні багаті сиракузці вчинили саме так (за даними Юстина – 1600 чоловік), він наказав солдатам наздогнати їх за містом та перебити, а майно цих громадян конфіскував. Збираючи кошти для походу, він також узяв з храмів частину пожертв, позичив у торговців та навіть вилучив у опікунів майно сиріт, запевняючи, що буде охороняти його краще за них та поверне по досягненню власниками повноліття. Відбираючи воїнів для походу, він намагався розділяти родини, щоб брати чи батьки тих, кого він брав з собою в Африку, залишались у Сиракузах – цим він збирався додатково убезпечити себе від можливого бунту. Для збільшення своїх сил тиран навіть здійснив набір до війська рабів, придатних до військової служби. Перед відплиттям Агафокл звернувся до вже розміщеного на кораблях війська із закликом до тих, хто вагається, зійти на берег. Чимало людей скористались цією пропозицією та були тут же перебиті за наказом тирана.
Агафокл підготував для своєї експедиції лише 60 кораблів (так що, оскільки не міг перевезти до Африки коней, наказав кавалеристам узяти всю необхідну збрую, розраховуючи добути тварин на місці). На той час порт Сиракуз блокувала значно більша карфагенська ескадра, тому відплиття було пов’язане із ризиком. Нарешті, дочекавшись, коли вороги спробували перехопити кілька вантажних суден із зерном, експедиція Агафокла вийшла з порту та почала грести щосили. Карфагеняни спершу вирішили, що їх супротивник намагається врятувати транспортні судна та вишикувались до бою. Це дозволило Агафоклу пройти повз них, після чого карфагенська ескадра перейшла до переслідування (це одночасно дозволило пройти у порт зазначеним вище суднам із зерном, що мало суттєве значення для створення у Сиракузах запасів продовольства).
Карфагенська ескадра майже наздогнала сиракузян, проте ніч завадила їм вступити у бій. Через шість днів плавання (ймовірно, Агафокл обійшов Сицилію з півночі) сиракузяни наблизились до Африки. Тут їх нарешті помітила карфагенська ескадра та знов спробувала наздогнати, щоб вирішити долю війни в один момент. Втім, напружено веслуючи греки першими досягли берегу, висадились на нього та облаштували укріплений табір (між їх останніми кораблями та першими суднами з карфагенської ескадри відбулась перестрілка із катапульт, луків та пращ, в якій греки узяли верх).
Перемоги Агафокла та підкорення карфагенських міст