Шентвид (, )Krajevni leksikon Dravske Banovine. 1937. Ljubljana: Zveza za tujski promet za Slovenijo, pp. 361–263.Intelligenzblatt zur Laibacher Zeitung, no. 141. 24 November 1849, p. 20. — незалежне поселення до 1974; з 1974 входить до складу Любляни. Розташоване на території Верхньої Крайни. Є центром району Шентвид () общини Любляна.
Назва Вперше згадується в письмових джерелах у 1262 році як plebanus Sancti Viti. Словенський варіант назви — Šentvid — поєднує в собі слова šent (святий) та Vid (Віт) (Святий Віт), таким чином посилаючись на парафіяльну церкву. В минулому поселення було відоме також як Šent Vid nad Ljubljano (Святий Віт над Любляною). В Німеччині поселення було відоме під назвою Sankt Veit.
Географія Центральна вулиця Шентвида носить назву вулиця Прушника (); названа на честь словенського партизана з Каринтії Карела Прушника. До 1977 року вулиця була частиною Целовецького шляху (), який є однією з головних транспортних артерій Любляни. Нині Целовецький шлях перетинає центральну частину Шентвида з західного боку.
Історія В доісторичні часи на території сучасного Шентвида майже ніхто не мешкав. Археологічні знахідки включають спис часів культури полів поховальних урн, стрілу часів гальштатської культури, кельтську срібну монету та давньоримські монети. На пагорбі Велика Трата () у західній частині поселення знаходилась доісторична фортеця.Savnik, Roman, ed. 1971. Krajevni leksikon Slovenije, vol. 2. Ljubljana: Državna založba Slovenije, pp. 385–386.
У 1866 році в поселенні була заснована початкова школа, у 1928 — чотирирічна середня школа. У 1901 році почала діяти вища середня школа — інститут Св. Станіслава.
Під час Другої світової війни Шентвид був окупований німцями (20 квітня 1941 р). Тут діяв німецький табір для інтернованих з метою подальшої депортації словенців до Сербії. З Шентвида німці атакували словенських партизан, що ховалися в районі пагорбів Полхов Градець. За поселенням пролягав німецько-італійський кордон. У серпні 1942 року на території поселення був застрелений німцями письменник та учасник руху опору (). В будинку Інституту св. Станіслава функціонувало гестапо.Griesser-Pečar, Tamara. 2007. Razdvojeni narod: Slovenija 1941-1945: okupacija, kolaboracija, državljanska vojna, revolucija. Ljubljana: Mladinska knjiga, p. 177. Після завершення війни в цій будівлі тримали захоплених у полон бійців Словенського домобранства;Dežman, Jože. 2009. Poročilo Komisije vlade Republike Slovenije za reševanje vprašanj prikritih grobišč: 2005-2008. Ljubljana: Družina.Ferenc, Mitja, & Ksenija Kovačec-Naglič. 2005. Prikrito in očem zakrito: prikrita grobišča 60 let po koncu druge svetovne vojne. Celje: Muzej novejše zgodovine Celje, p. 73. неподалік її було утворено дві братські могили.
До 1974 року Шентвид був окремим поселенням, з 1974 року є адміністративною одиницею Любляни.
Парафія та церква Парафія в Шентвиді є однією з найдавніших в Любляні, вона була заснована у 1085 році, увійшла до канонічної території Аквілейського патріархату. У 1351 році патріарх Миколай передав повноваження своєму військовому союзнику ерцгерцогу Альбрехту. У 1461 році парафія була передана новоствореній Люблянській архієпархії. Пізніше парафія Шентвида була розділена між парафіями Полхова Градеця, Чорної Гори (), Шентйошта (), Хорула (), Доброви та Святої Катарини.
Церква в Шентвиді присвячена Святому Віту. Була збудована у 1796 році, після землетрусу в Любляні відбудована та розширена на схід; перебудови зазнав також екстер'єр церкви. Старі вівтарі церкви сконструйовані Матеєм Томком (). Головний вівтар та вівтар, присвячений Діві Марії, були збудовані у 1854 році, а вівтарі, присвячені Святому Миколаю, Іоанну Хрестителю й Антонію Падуанському, датовані 1870 роком. Зображення Діви Марії виконано Матевжем Лангусом (), а зображення Святого Йосипа — Генрікою Лангус. Більш сучасні вівтарні розписи виконані Тоне Кралем (), а хрестильна купіль виконана Йоже Плечником.
Видатні особи Антон Белець (1857—1940) — автор Альяжевого стовпа (1895) Франк Бернік (1870—1948) — релігійний письменник, історик краю Антон Бітенк (1920—1977) — архітектор Янко Йован (1878—1941) — письменник Гашпер Порента (1870—1930) — художник Блаж Поточнік (1799—1872) — поет, композитор, член руху національного відродження Франк Саксер (1859—1937) — редактор, публіцист Франьйо Січ (1893—1953) — автор підручників Йосіп Словнік (1881—1960) — художник Андрей Сной (1886—1962) — професор теології, знавець Біблії Франк Штрукель (1841—1895) — журналіст, перекладач Мирослав Томк (1850—1894) — художник, композитор Фердинанд Вонча (1792—1840) — релігійний письменник Іван Жван (1829—1920) — засновник першого словенського співтовариства альпіністів Друзі Триглава ()
Примітки
Посилання Сайт Геопедія