Катерина Миколаївна Гончарова (в шлюбі баронеса Геккерн; нар. 22 квітня (4 травня) 1809,Москва, Російська імперія — 15 жовтня 1843, Сульц-О-Рен, Франція) — фрейліна, сестра Наталії Миколаївни Пушкіної, дружина Жоржа Дантеса. Пропозиція Дантеса, зроблена Катерині Миколаївні в жовтні 1836 року, відстрочила дуель між ним і Олександром Сергійовичем Пушкіним. Слідом за чоловіком, висланим у 1837 році після дуелі з Пушкіним, виїхала з Росії до Франції.
Біографія
Ранні роки. Полотняний завод Старша дочка Миколи Опанасовича Гончарова і його дружини Наталії Іванівни, уродженої Загряжської. Дитинство і юність Катерина провела в будинку Гончарових в Москві. Отримала домашню освіту. Після весілля молодшої сестри Наталії, навесні 1831 року Катерина і Олександра Гончарові були відправлені до маєтку Полотняний Завод, де близько трьох років вели відокремлений спосіб життя. Мати, з якою у сестер склалися важкі стосунки, відмовлялася вивозити їх у світ, вони ж прагнули до столиці, де служили брати і жила Наталія Миколаївна. Зі смертю восени 1832 року глави роду Гончарових, Афанасія Миколайовича, становище Катерини та Олександри ще більше ускладнилося. Дід залишив Дмитру Миколайовичу, що став головою Гончарівського майорату, борги в півтора мільйона рублів. Сім'я була розорена, старшому братові довелося звести до мінімуму всі сімейні витрати. Єдиними розвагами в селі для сестер були заняття музикою, читання та верхова їзда.
У сімейному архіві Дантесів в Сульці зберігаються два альбоми Катерини Гончарової. Це збірники поезії, складені нею в 1833 році в Полотняному заводі. В альбоми включені твори всіх видатних поетів того часу (зокрема чотири вірші Пушкіна) і п'єса «Лихо з розуму» Грибоєдова. На думку Миколи Раєвського, для того, щоб переписати об'ємний і складний текст грибоєдовської п'єси, необхідно добре знати російську мову. Французький пушкініст Андре Меньє (André Meynieux), який опублікував повідомлення про ці рукописні збірники , вважав, що старша Гончарова була «поза всяким сумнівом дівчиною культурною, добре розбиралася в поезії і аж ніяк не позбавлена смаку». Відомо, що, вже живучи у Петербурзі, Катерина Миколаївна вивчала риторику. Письменники Ободовська і Дементьєв, які досліджували листування Гончарових, вважали, що Катерина була розумною і вольовою жінкою, незалежною у своїх думках. Раєвський відзначав, що «розум у цієї панянки був дуже самостійний, а переконання фрейліни Гончарової не надто вірнопідданські».
Петербург Ймовірно, ще в 1833 році передбачалося, що Катерина переїде до столиці. Восени 1834 року, на запрошення молодшої сестри, Катерина та Олександра переїхали до Петербургу, до будинку Пушкіних. Наталія Миколаївна сподівалася, що в столиці вони швидше влаштують свою долю, і змогла переконати в правильності свого рішення чоловіка, який спочатку скептично ставився до переїзду своячок до Петербургу.
Сестри стали бувати в світі. Спочатку передбачалося, що обидві сестри стануть фрейлінами, проте в грудні 1834 р. лише Катерина отримала шифр, безсумнівно, завдяки турботам тітки Катерини Іванівни Загряжської і, можливо, протекції Наталії Кирилівни Загряжської. Всупереч встановленому правилу, Катерина Гончарова, ставши фрейліною, не переїхала до палацу, а продовжувала жити в родині Пушкіних. Попри те, що фрейліна Гончарова була прихильно зустрінута Олександрою Федорівною і Миколою I, у вищому суспільстві Петербурга і її, і сестру Олександру чекав дуже стриманий прийом. За словами Катерини, «немає нічого жахливішого, ніж перша зима в Петербурзі», однак Гончарови досить швидко освоїлися у світі, багато в чому завдяки своїй молодшій сестрі. Світське життя вимагало великих витрат, сестри також вносили свою частку за стіл і квартиру, яку винаймали Пушкіни. Оскільки Дмитро Миколайович несистемно надсилав їм утримання, Катерині й Олександрі, попри те, що їм також допомагала тітка, доводилося займати гроші. Їхні листи братові сповнені прохань вислати скоріше гроші.
Існують різні думки про зовнішність двох старших сестер Гончарових, ймовірно, більшість з них упереджені. Так, Софія Карамзіна в одному з листів іронічно відгукується про сестер Наталії Миколаївни: «… хто дивиться на посередній живопис, якщо поруч Мадонна Рафаеля?» Проте в іншому посланні зазначає: «… серед гостей були Пушкін з дружиною і Гончарови (всі три сліпучі витонченістю, красою і неймовірними таліями)». Катерина була жінкою південного типу, з великими темними очима і смаглявою шкірою (що в той час вважалося серйозним недоліком). І Олександра, і Катерина були по-своєму красиві, але в очах сучасників не витримували порівняння з молодшою сестрою. Сестра Пушкіна писала: «Вони красиві, ці невістки, але ніщо в порівнянні з Наташею». Вступити в шлюб Гончарові не могли не через свою непривабливість, а через важке матеріальне становище: їм не доводилося розраховувати на посаг.
Катерина Гончарова і Дантес З Дантесом Катерина познайомилася восени 1834 року. Влітку 1835 року Пушкін і Гончарова жили на дачі на Чорній річці. Наприкінці липня сюди повернувся з маневрів Кавалергардський полк, можливо, саме тоді почалося залицяння Дантеса, закоханого в Наталію Миколаївну, до двух сестер — молодшої і, для прикриття, старшої. У сезон 1835—1836 років сестри вели активне світське життя, буваючи на двох-трьох балах на тиждень: «Тепер, коли нас знають, нас запрошують танцювати; це жахливо, ні хвилини відпочинку, ми повертаємося з балу в дірявих черевиках, чого в минулому році зовсім не було» , — писала Катерина брату Дмитру. Однак і ця зима не принесла змін у долі Катерини та Олександри. З особливим задоволенням відвідували вони салони Карамзіних і Вяземських. Серед завсідників цих світських віталень був і Дантес, з яким Катерина прагнула зустрічатися якомога частіше. Літо 1836 року сім'я провела на Кам'яному острові. Катерина Миколаївна на прогулянках і літніх балах бачилася з Дантесом. Однак в листах до свого брата Дмитра, найближчій їй людині в родині, ім'я Дантеса вона не згадує. Ймовірно, це замовчування мало причину. У світі вже обговорювали як залицяння Дантеса до дружини Пушкіна, так і те, що старша сестра Наталії Миколаївни була серйозно ним захоплена.
Деякі пушкіністи вважають, що Катерина Миколаївна була коханкою Дантеса, і їх зв'язок почався влітку 1836 року. Також є припущення, що вона була вагітною до шлюбу, а дату народження першої доньки Дантесів Матільди — 19 жовтня 1837 року — підроблено. Публікатори листів сестер Гончарових, Ободовська і Дементьєв, відзначають, що поведінка Дантеса щодо Катерини до весілля показувала, що вони були ближчими, ніж просто наречений і наречена. Вивчивши листування і документи, що зберігаються в Гончарівському архіві, вони прийшли до висновку, що версія про вагітність Катерини до весілля була помилкова, однак цілком ймовірно, що у Дантеса був зв'язок з нею.
Шлюб
3 (або вранці 4) листопада друзям Пушкіна був надісланий анонімний пасквіль з образливими натяками щодо поета і його дружини. Пушкін, який дізнався про листи, був упевнений, що вони — справа рук Дантеса та його вітчима Геккерна. Увечері 4 листопада він послав виклик (без зазначення причини) на дуель Дантесу, який отримав Геккерн (його «син» знаходився на чергуванні). Схвильований Геккерн терміново поїхав до Пушкіна і домігся відстрочки дуелі на два тижні.
Про виклик стало відомо в родині Пушкіна. Наталія Миколаївна через свого брата Івана зв'язалася з Жуковським, сподіваючись, що останній допоможе запобігти зіткненню. До переговорів долучилась також тітка Катерина Загряжська. 9 листопада 1836 року, без сумніву, під впливом подій, що відбулися, Катерина Миколаївна пише Дмитру Гончарову:
Коментуючи цей лист, Ободовська і Дементьєв відзначають, що в ньому немає ніякої ворожості по відношенню до Пушкіних, однак, як припускають вони, саме з цього моменту Катерина «стала боротися за своє щастя».
Геккерни через Жуковського запевнили Пушкіна, що Дантес зовсім не залицяється до Наталії Миколаївни, насправді він закоханий в його своячку і має намір одружитися з нею. Ймовірно, і Наталя Миколаївна, і її сестри просили Пушкіна не доводити справу до дуелі.
У коротких нотатках, які присвячених дуелі, що не відбулася, 7 листопада Жуковський записує: «Я вранці у Загряжської. Від неї до Геккерна … Відкриття Геккерна … Про любов сина до Катерини … Про передбачуване весілля … Думка все зупинити — повернення до Пушкіна. Les révélations. Його сказ…». Ободовська і Дементьєв припустили, що Геккерн сказав Жуковському про зв'язок Катерини і Дантеса, і саме цим пояснюється гнів Пушкіна. У цьому ж ключі тлумачаться слова Загряжської, в недатованій записці повідомлялося про те, що весілля — справа вирішена «…і так усі кінці в воду».
17 листопада Соллогуб В. О., секундант Пушкіна, сповіщав поета, що Дантес:
Того ж дня Пушкін написав Соллогубу лист, в якому просив «розглядати цей виклик як такий, що не мав місця», оскільки «з розмов в суспільстві» дізнався, що Дантес вирішив оголосити про своє одруження після дуелі.
17 листопада Дантес зробив офіційну пропозицію через Загряжську, того ж дня до Петербургу приїхав як глава сім'ї Дмитро Гончаров, про заручини було оголошено увечері 17-го на балу у С. В. Салтикова. Звістка про одруження Дантеса з Катериною Гончаровою у вищому суспільстві Петербурга, а також серед близьких друзів і родичів Пушкіна було зустрінута з подивом і недовірою:
Софія Карамзіна, яка постійно бачила в салоні своєї мачухи Карамзіної Катерини Андріївни всіх учасників переддуельних подій, зазначала, що Катерина Гончарова здається більш щасливою, ніж Дантес, який «не міг відчути захоплення».
Пушкін пише батькові про приготування до весілля: «Шиття посагу сильно займає і бавить мою дружину і її сестер, але мене доводить до сказу. Бо мій будинок має вигляд модної і білизняної майстерні». Однак, судячи з послань Катерини братові, вона з нетерпінням і тривогою чекає весілля, рахуючи дні, що залишилися: «Не знаю нічого більш нудного, ніж становище нареченої, і потім всі клопоти про придане річ огидна».
Пушкініст Яшин висловив припущення, що Дантес одружився з Гончаровою, підкоряючись наказу Миколи I. Публікація в Парижі записок дочки імператора Ольги Миколаївни в 60-х роках XX століття здавалося б підтвердила цю гіпотезу. В їх російському перекладі значиться: «… а Дантесу було наказано одружитися зі старшою сестрою Наталії Пушкіної, досить пересічною особою». Однак виявилося, що переклад цієї фрази був помилковим. В оригіналі записок Ольги Миколаївни повідомляється про те, що друзі Пушкіна знайшли тільки один спосіб уникнути дуелі: одруження Дантеса на Катерині. Проте досить швидко було отримано імператорський дозвіл на шлюб католика і православної. Микола I не став наполягати на прийнятті присяги на російське підданство Дантесом перед весіллям, але наречений зобов'язувався «не відволікати майбутньої дружини від православної греко-російської віри». Катерина Миколаївна погодилася на те, щоб діти, народжені в цьому шлюбі, стали католиками.
Пізніше «прийомний батько» Дантеса Геккерн писав Нессельроде, що цим шлюбом той «закабалив себе на все життя».
Дантес не їздив в будинок нареченої, Катерина Миколаївна бачилася з ним тільки у своєї тітки, фрейліни Загряжської. Весілля відбулося 10 січня 1837 року. Загряжська докладала всіх зусиль, щоб церемонія пройшла якомога більш у вузькому колі: так, вона наполягла, «побоюючись зайвої цікавості», щоб Софія Карамзіна (в світі її вважали жінкою злоязичною), запрошена сестрами, не була присутня на церемонії. Карамзіна дуже шкодувала, що втратила можливість побачити «як виглядали учасники цієї таємничої драми в заключній сцені епілогу».