Стрілка Васильєвського острова — східний кінець Васильєвского острова у Санкт-Петербурзі; один із найвідоміших архітектурних ансамблів міста та приклад гармонії архітектури міста з пейзажем берегів Неви.

Історія

Васильєвський острів почав забудовуватися ще у петровські часи. У 1716 році було затверджено проєкт архітектора Доменіко Трезіні, згідно із яким тут мала з'явитися замкнута трапецієподібна площа, оточена за периметром житловими будинками. Проте невдовзі Петро І вирішив зробити стрілку культурним та діловим центром міста. Для цього Трезіні у 1719—1721-х рр. створив новий проєкт, що передбачав побудову урядових споруд — , а також біржі, гостиного двору і собору.

На початку 1720-х рр. уздовж Великої Неви були закладені фундаменти під Кунсткамеру та палац цариці Прасковії Федорівни, який з 1727 року був переданий Академії наук. Проте північний берег лишався менш благоустроєним портовим районом. Тут уздовж Малої Неви за проєктом Трезіні спорудили Гостиний двір (1722—1735, зберігся фрагмент), а також будинки , Демидових, Наришкіних, Лопухіних. У 1730-х рр. сюди був переведений порт і в цих будівлях розмістилися біржа, митниця та склади товарів. Між академічним і торговим комплексами знаходилася обширна неблагоустроєна територія.

Архітектурний ансамбль Стрілки

У 1750-х рр. посередині площі за проєктом І.Я. Шумахера було встановлено спеціальний павільйон для Готторпського глобусу. Згідно із планом 1767 року, затвердженим Комісією про кам'яну будівлю Санкт-Петербурга і Москви, пуста територія мала бути оформлена у підковоподібну площу. За 6 років (з 1783 по 1789 роки) за проєктом Джакомо Кваренгі на березі Великої Неви було споруджену головну будівлю Академії наук, а також увігнуту частину північного пакгаузу (1795—1797).

У 1805—1810 рр. архітектор Тома де Томон збудував на пустій площі між цими ділянками , що відповідала вимогам зростаючої економіки Росії. Велична будівля виконана у стилі античних храмів. Перед будівлею архітектор встановив дві Ростральні колонни зі статуями морських божеств біля підніжжя. Ансамбль завершують споруджені у 1826—1832 рр. архітектором І.Ф. Лукіні будівлі північного і південного пакгаузів, що розходяться крилами від Біржі, та митниці.

У 1899—1900 рр. розглядалася можливість спорудження Концертної зали на насипному продовженні стрілки. Проєкт розробили архітектори Василь Шене та В.І. Чагін; за їх планом між Зимовим палацом і Петропавлівською фортецею мала постати монументальна будівля у стилі модерн, увінчана об'ємною короною. Проєкт так і не був реалізований, оскільки вважали, що будівля буде дисонувати з навколишньою забудовою.

Зміна панорами Стрілки Васильєвського острова у 2008 році У 2008 році історичний образ Стрілки Васильєвського острова був, на думку спеціалістів, невиправно спотворений будівництвом висотних споруд в районі ДК імені Кірова. Коли в травні 2008 року з цього приводу почався скандал і міська громада назвала це будівництво «містобудівним злочином», уряд Санкт-Петербурга запропонував забудовнику, якому раніше було видано дозвіл на будівництво, зменшити кількість поверхів новобудови. Забудовник відмовився це зробити і заявив, що інакше звернеться до суду.

Окрім цього будівництва існує також проєкт «Морський фасад», який може призвести до ще гірших наслідків для гармонії архітектурного ансамблю Стрілки Васильєвського острова.

Примітки

Література

Посилання

Энциклопедия Санкт-Петербурга

Стрелка, ростральные колонны, Кунсткамера со спутника. Стрелка Васильевского острова (материал из книги В.Нестерова «Знаешь ли ты свой город?»)