«Комітет визволення України» (КВУ) — підпільна організація, яку у квітні 1929 року ліквідували органи ДПУ. Справою «КВУ» розпочалось винищення української інтелігенції наприкінці 1920-х років під виглядом боротьби з «петлюрівщиною» і «націоналістичною контрреволюцією». Наступним став процес Спілки визволення України.

Діяльність КВУ Восени 1928 року студенти Київського кооперативного інституту Михайло Брацлавський і Василь Бондаренко таємно обговорювали питання щодо шляхів визволення українського народу від національного й соціального гноблення. Їх підтримав діяч українського кооперативного руху Микола Левитський.

Єдиною акцією, яку встиг провести КВУ, було поширення «Заклику до всіх пригнічених Московщиною людей України». Зокрема у ній закликалось розпочати «будувати власне життя»:

Летючки виготовив ідеолог організації Василь Бондаренко. З КВУ в різний спосіб взаємодіяло понад 30 осіб.

Обвинувачені у справі КВУ

Про діяльність КВУ одразу донесли в каральні органи. 2 квітня 1929 року київський окружний відділ ДПУ провів арешти учасників підпілля.

У справі проходили: Бондаренко Василь (1907—1929), ідеолог КВУ, громадський і політичний діяч, Брацлавський Михайло (1903—1929), один із керівників КВУ, громадський і політичний діяч, активний борець проти комуністичної влади, Іщенко Василь (1883—1942), український скульптор, мистецтвознавець, Левитський Микола (1859—1936), громадський діяч і кооператор, Б. Бондаренко, Т. Дем'янчук, М. Ніколаєв, Леонтович Марія, Павлушкова Наталія, племінниця академіка Сергія Єфремова і сестра Миколи Павлушкова.

У 1929 роках радянські каральні органи у рамках боротьби з КВУ розпочали терор проти української інтелігенції по всій країні. ДПУ викрило філії КВУ в Уманській та Білоцерківській округах. На Полтавщині у справі «Полтавського комітету визволення України» було заарештовано понад 100 осіб на чолі з дирек­тором гімназії професором Приймою. 1930 року відбувся процес над 45 відомими представниками української творчої інтелігенції, членами Спілки визволення України.

Вирок У червні 1929 року на засіданні Колегії ОДПУ двадцятидвохрічного Василя Бондаренка і двадцятишестирічного Михайла Брацлавського засудили до розстрілу. Решта учасників, окрім Наталії Павлушкової, отримала різні терміни ув'язнення. Наприклад, Василя Іщенка відправили до Соловецьких таборів терміном на п'ять років.

Примітки

Джерела

Сахно А. Дело о КВУ // Киевские новости. — 1995. — № 46.