«Тігре» () — крейсер-скаут, а згодом ескадрений міноносець типу «Леоне» ВМС Італії.
Історія створення «Тігре» був закладений 23 січня 1922 року на верфі «Ансальдо» в Сесстрі-Потенте (Генуя) як крейсер-скаут («есплораторе», ). Спущений на воду 7 серпня 1924 року, вступив у стрій 10 жовтня 1924 року.
Історія служби Довоєнна служба Після вступу у стрій «Леоне» у 1925 році здійснив плавання до країн Північної ЄвропиTrentoincina ..
У 1931 році корабель пройшов модернізацію, під час якої 450-мм торпедні апарати були замінені на 533-мм, а 76-мм зенітні гармати - на 40-мм зенітні автоматиCt classe Leone ..
У 1936 році, перед запланованим відправленням в Червоне море корабель пройшов ще одну модернізацію, під час якої встановили системи кондиціонування, а також встановили 4 13,2-мм кулемети «Breda Mod. 31».
У 1938 році повернувся в Середземне море. Тоді ж був перекласифікований в ескадрений міноносець.
Друга світова війна Зі вступом Італії у Другу світову війну «Тігре» разом з однотипними «Леоне» та «Пантера» був включений до складу 5-ї ескадри есмінців з базуванням в Массауа під командуванням капітана 2 рангу Гаетано Тортора ()Informazioni Cacciatorpediniere Leone - Betasom - XI Gruppo Sommergibili Atlantici..
Есмінець брав участь у перехопленні британських конвоїв та патрулюванні в Червоному морі. Зокрема, 28-29 квітня 1940 року разом з есмінцем «Пантера» вирушив на перехоплення британського конвою, але безрезультатноBattle of Britain, August 1940 ..
На початку 1941 року, коли падіння Італійської Східної Африки було неминуче, перед командуванням італійського флоту постала проблема, що робити з кораблями. ТІ кораблі та підводні човни, що могли дістатись до дружніх японських чи французьких портів, вирушили у плавання. Але есмінці типу «Леоне» не мали достатньої дальності плавання. Тому перед падінням Массауа 31 березня 1941 року «Леоне», «Тігре» та «Пантера» вирушили в атаку на Суец. Вночі 1 квітня «Леоне» налетів на не позначену на карті скалу та отримав серйозні пошкодження. Вранці «Тігре» та «Пантера» змушені були потопити його за 15 миль на північ від острова Ауалі-Хутуб в архіпелазі Дахлак, і повернулись в Массауа.
Увечері 1 квітня італійці відхилили британську пропозицію про капітуляцію, і 5 есмінців («Тігре», «Пантера», «Чезаре Баттісті», «Даніеле Манін» та «Надзаріо Сауро») вирушили в останню атаку на Порт-Судан. Кораблі повинні були пройти 300 миль у ворожих водах, прибути до Порт-Судану на світанку, де зав'язати бій з британськими кораблями, і, якщо пощастить, спробувати перетнути Червоне море, досягнути аравійського узбережжя, де вони мали би бути затоплені екіпажами.
За дві години ескадра була атакована ворожим літаком. Це означало, що зник фактор раптовості, і британці будуть чекати італійські кораблі. Але ескадра рухалась далі. На «Чезаре Баттістіі» виникли проблеми із силовою установкою, він направився до аравійського берега, де і був затоплений екіпажем наступного дня.
Вранці ескадра наблизилась до Порт-Судану, де була атакована літаками з берегових аеродромів та авіаносця «Ігл». Британці спочатку сконцентрували вогонь на есмінцях «Даніеле Манін» і «Надзаріо Сауро», а в цей час «Тігре» та «Пантера» зуміли досягнути аравійського узбережжя, де були затоплені екіпажами, які висадились на землю поблизу міста Джидда, де були інтерновані.
«Даніеле Манін» і «Надзаріо Сауро» відважно відбивались від атак британців. О 9:00, після двогодинного бою, британці таки накрили «Надзаріо Сауро», який вибухнув та затонув. На «Даніеле Манін» важкопоранений командир, капітан 2-го рангу Аральдо Фадін продовжував керувати боєм, намагаючись таки дістатись до аравійського узбережжя. І лише об 11:00, через 4 години бою, британці зуміли влучити 2 бомбами в корабель. «Даніеле Манін» теж затонув.
Література Conway's All the World's Fighting Ships, 1922—1946. — London: Conway Maritime Press, 1980. — ISBN 0 85177 146 7 Эсминцы Второй мировой:первый в мире полный справочник /Александр Дашьян. - Москва:Эксмо:Яуза,2019,-416 с. ISBN 978-5-04-098439-8 Bragadin, Marc'Antonio (1957). The Italian Navy in World War II, United States Naval Institute, Annapolis. ISBN 0-405-13031-7
Примітки