Естонці в Україні — національна меншина етнічних естонців, що проживають в Україні, складова частина естонської діаспори. Перші естонські поселення з'явилися на території України в 1860-х роках. За Всеукраїнським переписом населення 2001 року в Україні проживало 2868 естонців, здебільшого в Криму.

Історія Перші поселення естонців на території України з'явилися в Криму в 1860-х роках і були засновані послідовниками Югана Лейнберґа («пророка Мальцвета»), очільника нової течії лютеранства. Перші естонці-переселенці прибули в Перекоп у травні 1861 року. Тоді для естонців у Сімферопольському, Євпаторійському, Перекопському та Феодосійському повітах Таврійської губернії уряд Російської імперії виділив 36 тисяч десятин землі в 40 селах, зокрема в Джурчі (нині смт Первомайське), Замрук (нині село Берегове), Бурлюк (нині село Віліне, обидва Бахчисарайського району), Актачи-Кият (нині село Білоглинка Сімферопольського району), Кият-Орка (нині село Упорне Первомайського району). У селі Замрук у середині XIX століття було відкрито школу, до якої запросили вчителя з Естонії. Також було зведено молитовний будинок.

Наприкінці XIX — на початку XX століття естонці, які мешкали в селах Криму, почали виїжджати на заробітки в Сімферополь, Севастополь, Феодосію та Ялту.

За переписом населення 1897 року, на території України (без урахування Галичини, Буковини та Закарпатської України) проживало 2227 естонців, з них 1887 осіб — у сільській місцевості (62,9 %). Найбільше естонців (2210 осіб) мешкало в Таврійській губернії, за родом занять їх розподіл тут був таким: землеробство — 1482 особи, армійська служба — 140, приватне обслуговування — 123, виготовлення одягу — 44 особи. За іншими даними в українських губерніях за переписом 1897 року проживало 2747 естонців, з них 2210 осіб — у Таврійські губернії, 303 особи — у Херсонській, 71 особа — у Катеринославській.

Під час подій 1917—1921 років естонці воювали на території України в арміях різних сторін, зокрема в УГА та як в більшовицьких військових загонах. За переписом населення Києва 16 березня 1919 року в місті проживало 368 естонців (0,06 %). Після Першої світової війни та громадянської війни в Україні 1917—1921 років кількість естонського населення на території України зросла насамперед внаслідок міграцій військової та робочої сили. Водночас у зайнятій Польщею Західній Україні кількість естонців була незначною — за переписом Польщі 1921 року в чотирьох західноукраїнських губерніях проживало лише 22 естонці, майже всі у Волинській губернії (18 осіб).

У 1920 році було створено Естонську секцію (відділ) агітації та пропаганди при ЦК КП(б)У. Існувала подібна компартійна секція також в Одесі. У Харкові діяв естонський комітет, що будував свою діяльність на засадах національно-патріотичної ідеї. У маєтку Олексіївка, розташованому за 6 верств від Харкова, було засноване естонське «комуністичне господарство». Естонською мовою видавався тижневик «Новий лад». 1924/25 навчального року в Криму діяло 5 естонських шкіл першого ступеня (початкових), в яких навчався 131 учень. Навчання велося естонською мовою. Згідно з переписом СРСР 1926 року на території УРСР проживало 2011 естонців, з них 1127 чоловіків (56,04 %) та 884 жінок (43,96 %); 1502 особи (74,69 %) проживали в міських поселеннях, 509 осіб (25,31 %) — у сільських. У 1930 році у Криму в місцях компактного проживання естонців були створені національні сільради: у Сімферопольському районі — 2, Джанкойському — 1. У 1930-х роках багатьох естонців репресували органи НКВС за звинуваченнями в контрреволюційних змовах. За переписом СРСР 1939 року в УРСР проживало 2882 естонці, з них у міських поселеннях — 1544 особи (53,57 %), у сільських — 1338 осіб (46,43 %); найбільше у Київській області та Києві — 441 особа.

За переписом СРСР 1959 року кількість естонців в УРСР зросла й становила 4181 особу, що було пов'язано з входженням до складу республіки Кримської області. Між переписами населення 1959 і 1989 років чисельність естонців в Україні істотно не змінилася. При цьому вони були дисперсно розселені по Україні (чи не єдиний виняток — компактне проживання естонців у селі Краснодарка Красногвардійського району Кримської області, нині Автономна Республіка Крим). У містах проживало (1970, 1979 та 1989) відповідно 3729, 3414 і 3452 особи, або 81,6, 83,0 та 82,2 % українців естонського походження.

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність естонців становила 4208 осіб, з них 1293 особи (30,73 %) вказали своєю рідною мовою естонську, 2755 осіб (65,47 %) — російську, 117 осіб (2,78 %) — українську, 22 особи (0,52 %) — татарську, 21 особа (0,5 %) — інші. За переписом 1989 року з 4208 естонців було 2269 жінок (53,92 %) та 1939 чоловіків (46,08 %); 3452 особи (82,03 %) проживали в міських поселеннях, 756 осіб (17,97 %) — у сільській.

У 1994 році в Києві засноване Українське естонське товариство, осередки якого з'явилися також у Харкові, Одесі та Львові. Естонське земляцтво видає газету «Krimmi eestlased».

За Всеукраїнським переписом населення 2001 року в Україні проживало 2868 естонців (0,005 % населення держави), найбільше — в Автономній Республіці Крим та Севастополі, де налічувалося 674 естонці (23,5 % усіх естонців України). За переписом 2001 року вказали естонську мову рідною 416 естонців України (14,5 %), російську — 2107 осіб (73,47 %), українську — 321 особа (11,19 %), інші — 13 осіб (0,45 %). Розподіл кількості естонців за регіонами України за переписом 2001 року: Регіон Кількість, осіб % усіх естонців України Автономна Республіка Крим 612 21,34 % Вінницька область 30 1,05 % Волинська область 22 0,77 % Дніпропетровська область 198 6,9 % Донецька область 374 13,04 % Житомирська область 49 1,7 % Закарпатська область 36 1,26 % Запорізька область 138 4,81 % Івано-Франківська область 17 0,59 % Київська область 66 2,3 % Кіровоградська область 41 1,43 % Луганська область 154 5,37 % Львівська область 77 2,68 % Миколаївська область 89 3,1 % Одеська область 160 5,58 % Полтавська область 78 2,72 % Рівненська область 20 0,7 % Сумська область 28 0,98 % Тернопільська область 20 0,7 % Харківська область 215 7,5 % Херсонська область 56 1,95 % Хмельницька область 23 0,8 % Черкаська область 71 2,48 % Чернівецька область 17 0,59 % Чернігівська область 21 0,73 % Київ 194 6,76 % Севастополь 62 2,16 % Україна 2868 100 %

Після окупації Криму Росією у 2014 році російська окупаційна влада вдалася до маніпуляцій на темі прав національних меншин, зокрема, й кримських естонців. За переписом населення 2014 року, проведеним російською окупаційною владою, у Криму проживало 308 естонців (-49,7 % у порівнянні з переписом 2001 року).

Відомі естонці в Україні

Естонці за національністю Амандус Генріх Адамсон (1855—1929), естонський скульптор та художник. Едуард Вільде (1865—1933), естонський письменник і драматург. Юган Лейнберґ («пророк Мальцвет», 1812—1885), естонський релігійний діяч, засновник власного лютеранського руху. Яніка Мерило ( 1979), громадська діячка, ІТ-фахівець, державний службовець в Україні. Ян Ряппо (1880—1958), радянський діяч і педагог, співтворець системи народної освіти УРСР, народний комісар легкої промисловості УСРР.

Естонського походження Микола Азаров ( 1947), український політичний і державний діяч, Прем'єр-міністр України. Сергій Євський (?—?), військовик-льотчик Української Держави та УГА, сотник.

Див. також Кримські естонці

Примітки

Джерела