Євдокія, чи пак Овдотія (; 144? — 25 листопада 1467) — одна з молодших доньокTęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — S. 90. — ISBN 83-913563-1-0 київського князя Олелька Володимировича та московської князівни Анастасії Василівни. Перша супруга молдавського господаря Штефана III Богдановича.
Життєпис Весілля із завидною нареченою, чий брат, кн. Семен, перебував якраз на вершині своєї могутності, постаючи в молдавських літописах київським царем, відбулось 5 липня 1463 року. Шлюб скріпив сув'язі воєводи із правлячими домами Східної Європи. По кужелю Євдокія доводилася правнучкою великого князя литовського й руського Вітовта та унукою великого князя московського Василія Дмитровича, тоді як по мечу припадала стриєчною небогою королю Польщі Казимиру Ягеллончику і племінницею московському володарю Іванові III.
В подружжя народилися донька Олена (при кінці 1465, як вважає історик ), а так само — за припущенням низки дослідників — сини Богдан і Петру, які померли геть юними: 26 червня 1479 й 21 листопада 1480 відповідно, їх похоронили обік у закладеній вітцем Путнянській обителі.
9 липня 1466 року Штефан підніс щедре даяння , зокрема «за душу и за здравие кнегины господства ми Овдотїа», а 27 липня офірував монастирю Хіландар на г. Афон, просячи ченців молитись за рідних: жінку та двох вказаних у проханні дітей, Олену й . Взглядно останнього — первенця молдавського владника й пізнішого його співправителя — і досі точиться суперечка, чи був він сином київської князівни або ж його народила наложниця Маруша, — здогадна перша дружина Штефана, чиє ім'я подибується єдино в пом'янику . У нім вона означена матір'ю Олександра, але не названа «госпождою» подібно до трьох законних жінок воєводиPomelnicul manastirei Bistrita. Publicat de Damian P. Bogdan. Bucuresti, 1941. З надпису на стінах церкви з Резбоєнь відомо, що юнак брав участь в жорстокій битві 1476 року з османами, на мить котрої тому виповнилось явно звиш 12-ти літ, ніж очікувалось, якби народився у малженстві. Втім, цілком імовірно, що могло бути двоє синів з йменням Олександр. Один, господичич, женився в червні 1489 з Маргітою Драгффі, дочкою трансільванського воєводи, й помер у липні 1496. Інший був відправлений в 1486 році заручником до Порти, де побрався із візантійською аристократкою й мав сина Штефана.
Штефан володів руською мовою і, певно, саме нею розмовляв з жінкою. Не дивно і те, що її ім'я в пожертвуванні Побратському монастирю передане церковнослов'янською мовою із сильним місцевим українським забарвленням.
Померла Євдокія, мабуть, внаслідок пологів або ж хвороби, коли чоловік відбивав було вторгнення угорського короля Матвія Корвіна. Звістка о смерті дружини, схоже, застала воєводу напередодні битви при Баї.
Господариню поховали в сучавському кафедральному , також знаному як «Міреуці» (). Фрагменти надгробної плити Олельківни у 1996 році віднайшов румунський археолог Мірча Матей ().
15 лютого 1469 молдавський владар дарував вищеназваному храму розташовану коло міста Ясси пасіку Баликову на 100 вуликів, куплену за 110 золотих у Никора Сербескула (Nikore Serbeskul), виноградник і рибний ставок, погодивши із митрополитом Теоктистом щотижневе поминання (парастас по понеділкам та літургія по вівторкам). Грамота від 12 березня 1488 р. лише підтверджує це надання.
Див. також Барбара Олельківна Софія Семенівна Олелькович Марія Андріївна Гольшанська Марія Штефанівна Вишневецька
Коментарі
Примітки
Джерела