Поштово-телеграфна контора — двоповерхова мурована будівля XVIII — початку XX століття, пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 340-См). Розташована в історичному середмісті Глухова Сумської області на розі провулку Поштового та провулку Спартака за адресою провулок Поштовий, 4.

Будинок — унікальна пам'ятка житлової архітектури XVIII — XX століть, визначна історико-меморіальна будівля, пов'язана зі знаменитою родиною Миклашевських та розвитку театрального мистецтва в Україні.

Історія

Перша згадка про будинок

Перша згадка про нерухомість полковника Миклашевського в Глухові належить російському шпигуну дяку Андрію Виніусу, який у 1693 році перебував на Лівобережній Україні. Священик переоповів конфлікт між Іваном Мазепою та Кочубеєм: «В Глухове на обеде у Стародубского полковника Миклашевского, Мазепа бросылся на Кочубея, бил его по щекам. Ступая опять в Глухов к Миклашевскому. Мазепа сейчас же поехал к Миклашевскому, послал за Кочубеем и помирился с ним»Соловьев Сергей История России в эпоху преобразования. Том второй. Москва: Типография Грачева и Комп, 1864. — С. 207..

У 1710 році священик Іоан Лук'янов також згадує садибу полковника: «Град Глухов земляной, обруб дубовый; палаты в нем полковника Стародубскова Моклышевскаго зело хороши»Путешествие в святую землю московского священика Іоанна Лукъянова, 1710—1711. Москва: Типография Лазаревского Института восточных языков, 1862. — С. 9.. Його прив'язаність до Глухова була обумовлена першим шлюбом з донькою глухівського сотника РубанаДовнар-Запольский М. В. Древности труды археографической комиссии императорского археологического общества. Том первый, выпуск третий. Москва: Печатня А. И. Снегиревой, 1899. — С. 193.. Будучи одним з найбагатших представників козацької старшини, Михайло Миклашевський опікується не лише глухівським маєтком, але й фінансує будівництво кам'яного храму в ім'я святого архистратига МихайлаИсторико-статистическое описание Черниговской епархии. Книга шестая. Чернигов: Земская типография 1874. С. 277—278..

Плани Глухова XVIII ст. дозволяють локалізувати садибу полковника. Так на планах міста 1724 року будинок Миклашевського відсутнійДержавна архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного. Шифр зберігання: 72 (084.12)/Ф4806/1-4-273115.. Хоча, за іншою інформацією, у 1720-х рр. у північно-східній частині Глухівської фортеці на садибі нащадків Стародубського полковника Михайла Миклашевського був збудований невеликий одноповерховий, на підвалі, мурований будинок квадратовим у планіЗвіт пам'яток історії та культури України. Сумська область/ головний редактор Валерій Смолій. — Київ, 2017. — С. 367.

Відразу після створення в травні 1722 року Малоросійська колегія розміщувалася в Глухові в будинку бунчукового товариша Степана Миклашевського, який «весьма давнешнього лета», ветхий та не має кам'яних погребів для зберігання грошей казниЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 1501, арк. 2. Крім того, Стефан Миклашевський володів заміським будинком на Севському тракті Глухова. У 1732 році в ньому квартирував генеральний суддя Богдан ПасекаЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 4254, арк. 3.

На плані околиць Глухова 1748 р. між дорогами на село Годунівка та на Радіонівський млин знаходилася слобода Кубраківка. З 1733 по 1748 роки в слободі розташовувався заміський будинок Степанового брата Андрія Миклашевського, який в 1729-1730 роках обіймав посаду Стародубського наказного полковника, а в цей час (1735—1750 роки) був бунчуковим товаришемЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 8892, арк. 15.

На плані Глухова 1761 року, ліворуч біля Московських воріт на Великій вулиці знаходився торговий двір Миклашевського з коморами. Навпроти, нижче до Київських воріт розташовувалася крамниця бунчукового товариша МиклашевськогоЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 16771, арк. 12.

Перша театральна вистава в будинку

Саме в цьому будинку бунчукового товариша Степана (Стефана) Михайловича Миклашевського 7 (18 — за новим стилем) квітня 1730 року в Глухові, що був, на той час, столицею Лівобережної України, починає діяти театральна трупаМатеріали до історії українського театру. Від витоків до початку XX століття / відп. ред. Р. Я. Пилипчук; НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. — Київ, 2016. — С. 109.]. Саме про цю дату 1730 року є свідчення в «Денних записках» Якова Марковича, який у щоденникових записах за 7 квітня 1730 року писав: «У Миклашевського інспектор з дітьми виправляли комедію»Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича / Изд. Александра Марковича. Часть первая. М.: Тип. В. Готье, 1859. С. 349.Дневник генерального подскарбия Якова Марковича/ 1730—1734 / Изд. «Киевской Старины», под ред. Ал. Лазаревского. Часть третья. К.: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1897. С.18..

Дослідник старовини Олександр Купцов відзначає, що це лише перша документальна дата існування театру в Лівобережній Україні, але до цієї дати вже діяв шкільний театр, а ще раніше широкого поширення набули виступи скоморохів і вертепні вистави. Але професійний театр все-таки виник на основі театру аматорського (самодіяльного).

Тоді ставили п'єси Мольєра, Корнеля, Расіна тощоВасильчиков А. А. Семейство Разумовских. Т. 1. СПб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1880. С. 152Казимиров О. Український аматорський театр (Дожовтневий період). К.: Мистецтво, 1965. С. 30.

Садиба середини XVIII століття Відсутня інформація про маєток Миклашевського і на плані міста 1746 рокуДНАББ ім. В. Г. Заболотного. Шифр зберігання: 72 (084.12)/Ф4805-1-4-424975.. В експлікації до плану Глухова 1765 року, завізованого обер-квартирмейстером Маґнусом фон Ренне, є «Двор бунчукового товарища Михаила Малишевского. Новой. Забором. Плетнем»Російський державний військово-історичний архів у Москві. — Ф. 418. — Оп. 1. — № 605.

Ця садиба знаходилась у північно-східній частині глухівської фортеці. Маєток складається з дев'яти прямокутних та одного Г-подібного приміщення. Маєток родини Миклашевських із західної та східної сторін обмежений вулицями, з південної сторони межує з «Двором казака Петра», північним сусідом є «Двор мещанина Гаврила та двор войскового канцеляриста Гаврила Пуховича». Також сусідом Миклашевських є «Старий Острог та Караульня». У період з 1765 по 1776 роки садиба Миклашевських збільшилась. Вона змінила свою конфігурацію, витягнувшись у південному напрямкуВечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. К.: НДІТІАМ, 2002. — С. 279—280. У 1778 році садиба не змінює своїх обрисів. Відомі плани міста XVIII століття не підтверджують версію, про існування мурованого будинку Миклашевських. У переліку партикулярних будинків Глухова з опису Новгород-Сіверського намісництва за 1779—1781 роки, садиба Миклашевських відсутняЛазаревська К. О. Опис Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 р.р. — Київ, ВУАН., 1931 р. — С. 435—436.

Згідно плану центральної частини Глухова, складеного архітектором Андрієм Квасовим, у 1780-х роках частину маєтку Миклашевських було придбано місцевою владою для забудови під житлові приміщеня або шинкиДАКО. Ф. 1542, оп. 2, спр. 101, арк. 1. .

Квартальне перепланування Глухова, розпочате наприкінці XVIII століття, видозмінило конфігурацію середньовічної забудови. Згідно планів Глухова початку XIX століття, колишній родинний маєток був розділений між трьома сусідніми кварталамиАнаньєва Т. Б. Опис Лівобережної України кінця XVIII — початку XIX ст. — Київ: «Наукова думка», 1997. — С. 293—294.. На мапах Глухова початку XIX століття відсутні зображення кам'яних будинків у кварталі, де існував родинний маєток МиклашевськихДержавний музей архітектури ім. А. В. Щусева, колекція V, негатив 23941.Російський державний архів древніх актів. — Ф. 1354. — Оп. 585. — спр. Г. 63 красн..

Перепланування під поштово-телеграфну контору

Наприкінці 1890 року Андрій Михайлович Миклашевський заповідає Глухівському земству новий двоповерховий будинок вартістю 20 тис. рублівМірошниченко О. М. Воспоминания о почте // Соборний майдан. 2018. № 4 (88). С. 6–7. Андрій Михайлович хотів, щоб земство здавало в оренду будинок, а виручені кошти акумулювало в спеціальному благодійному фонді. Коли фонд збере 3-4 тис. руб., тоді земство мало побудувати декілька невеликих будинків богоділеньЧерниговские губернские ведомости. — Чернигов. — № 100. — 1890.

З цією метою 27 березня 1900 року губернський інженер Афанасьєв спільно з начальником глухівської поштово-телеграфної контори Корнієнком, поліцейським чиновником в присутності нащадків Миклашевського та представників міста здійснив огляд будинку. Його вартість зі службами і садибою склала понад 15 тисяч рублівДержавний архів Чернігівської області (ДАЧО), Ф. 127, оп. 33 б, спр. 35, арк. 25, 5 зв.

Після проведення акту обстеження будинку Миклашевських, почався процес складання кошторису на придбання та ремонт означеного маєтку. Вартість ремонтних робіт була оцінена у 8511 рублів 60 копійок. На початку жовтня 1901 р. начальник Полтавського поштово-телеграфного округу оголосив на 14 грудня 1901 року проведення торгів на асигнування грошей для проведення ремонтних робіт у будинку МиклашевськихДАЧО, Ф. 127, оп. 34 б, спр. 272, арк. 42, 1.

1901 року скарбниця викупила будинок у нащадків Миклашевського для влаштування в ньому Глухівської Поштово-телеграфної контори. Він розміщався на провулку між тодішніми Терещенська вулицею (вулицею Рози Люксембург) і Сінною площею. У 1908 році почався процес перевтілення маєтку Миклашевського на Глухівську поштово-телеграфну конторуДАЧО, Ф. 127, Оп. 10, спр. 1900, 30 арк.. За наступні чотири роки будинок відремонтували і значно перепланували та влаштували дворові прибудови.

Під час національно-визвольний змагань 1917—1921 років поштово-телеграфна контора і далі продовжувала функціонувати. Також працювали фахівці, що виконували свої функції ще з початку XX століття. Зокрема, завідувачем контори працював Рутковський, а телеграфістом — Лазутченко.

За спогадами випускника Віленської гімназії, комуніста О. П. Гончарова, що на той час перебував у Глухові: «як тільки в місті змінювалася влада, одразу ж відповідно змінювалася і сфера його поштово-телеграфної зв'язку; конкретно це виражалося в такий спосіб: із заняттям 16 квітня 1918 року Глухова німцями відновлювалася поштово-телеграфний зв'язок Глухова з усією окупованою німецькими військами територією — Україною, Білоруссю (правобережною), Латвією, Литвою тощо. І, навпаки, повністю припинялася — з Радянською Росією; з відновленням 14 грудня 1918 року у Глухові Радянської влади, встановлювався поштово-телеграфний зв'язок з Радянською Росією, але зате припинявся — з територією білих; з приходом до Глухова 28 вересня 1919 року денікінців встановлювався зв'язок міста з територією, контрольованою денікінцями, і припинявся — з радянською територією, і, нарешті, 14 листопада 1919 року із приходом до Глухова радянських військ поштово-телеграфний зв'язок Глухова з радянською територією було відновлено, а з територією, зайнятою денікінцями, — припинено»Гончаров А. Ф. Краткая хроника событий в городе Глухове в период гражданской войны. — Кучино, 1966—1967. — Тетрадь 1, 3, 4. (Глухівський міський краєзнавчий музей, номер зберігання 263).

Протягом цих років телеграф, а частково і пошту, охоронявся цензором з гвинтівкою. Кожна влада направляла сюди свого представника: за радянської влади це був червоноармієць, при німцях — гайдамака, при денікінцях — денікінець. З упровадженням радянською владою воєнного комунізму плату за поштові послуги відмінили. Листи переслилались без марок і без оплатиГлухов на пороге НЭПа (Из воспоминаний А. Ф. Гончарова) // Соборний майдан. — 2010. — № 3 (39). С. 4-5. . У 1950-х роках до будинку Миклашевських перенесено радіовузол. Для його безперебійної роботи в підвалі знаходився дизельний двигунСбитный И. И. Улица Спартака // Соборний майдан. — 2014. — № 5 (65). С. 1..