Микола Володимирович Куйбишев (, місто Кокчетав Акмолінська область, тепер місто Кокшетау, Республіка Казахстан — розстріляний , Москва) — радянський військовий діяч, комкор, командувач військ Сибірського і Закавказького військових округів. Брат Валеріана Куйбишева. Член Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) (1934—1938). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1938).

Біографія Народився 13 (25) грудня 1893 року в родині офіцера російської армії, належав до дворянського стану. У 1912 році закінчив Сибірський кадетський корпус в Омську. У 1914 році достроково закінчив Олександрівське військове училище (був на одному курсі з Тухачевським) — у званні підпоручника достроково випущений на фронт.

Брав участь в Першій світовій війні у складі 10-го Малоросійського гренадерського полку російської армії: командир роти і батальйону, з листопада 1917 року — ад'ютант полку, капітан. Був тричі поранений.

Член РКП(б) з січня 1918 року.

З 1918 року служив у Червоній армії. З липня по грудень 1918 року — член Вищої військової інспекції в Москві, містах Балашов і Камишин Саратовської губернії.

З січня по вересень 1919 року — військовий комісар 3-ї стрілецької дивізії (з липня по серпень 1919 року тимчасово командував дивізією). У вересні — грудні 1919 року — командир 3-ї бригади 9-ї стрілецької дивізії. З січня 1920 року по червень 1921 року — начальник 9-ї стрілецької дивізії на Південному фронті. Воював проти білогвардійських військ генералів Денікіна, Врангеля, Улагая та Назарова, брав участь у захопленні радянськими військами незалежної Грузії в лютому 1921 року.

У червні — жовтні 1921 року — командир і військовий комісар 2-го Кавказького стрілецького корпусу в місті Владикавказі.

У листопаді 1921 — березні 1922 року — слухач Вищих академічних курсів при Військовій академії РСЧА.

З березня 1922 по травень 1923 року — комендант і військовий комісар Кронштадтської фортеці.

З травня 1923 року по листопад 1924 року — начальник і військовий комісар Вищої стрілецько-тактичної школи (курсів) «Постріл».

З листопада 1924 року — помічник командувача військ Туркестанського фронту в місті Ташкенті.

З жовтня 1925 по липень 1926 року — керівник групи радянських військових радників і фахівців в Китаї.

З липня 1926 року — командир і військовий комісар 3-го стрілецького корпусу РСЧА.

З грудня 1926 року — начальник командного управління Головного штабу РСЧА.

З січня по листопад 1928 року — помічник командувача військ Московського військового округу.

З листопада 1928 року по листопад 1929 року — командувач військ Сибірського військового округу.

З грудня 1929 року — начальник Головного управління РСЧА. З жовтня 1930 року — секретар розпорядчих засідань Ради Праці і Оборони СРСР, член колегії Наркомату робітничо-селянської інспекції СРСР і керівник військово-морської інспекції.

У лютому 1934 року обраний членом Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б). З лютого 1934 року по червень 1937 року — керівник групи Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) у військово-морських справах. З квітня 1935 року — член Бюро Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б).

З червня 1937 року по січень 1938 року — командувач військ і член Військової ради Закавказького військового округу.

29 січня (за іншими даними, 2 лютого) 1938 року заарештований на підставі свідчень Тухачевського, Примакова і Фельдмана. Визнав себе винним «в участі в антирадянській, троцькістській, військово-фашистській змові, а також в тому, що він був шпигуном німецької, польської, японської і литовської розвідок». Військовою колегією Верховного суду СРСР 1 серпня 1938 року засуджений до страти. Розстріляний цього ж дня.

19 травня 1956 року реабілітований. Відновлений в партії рішенням КПК при ЦК КПРС 27 липня 1956 року.

Звання комкор (1936)

Нагороди та звання три ордени Червоного Прапора (1920, 1921, 1922) орден Червоного Прапора Азербайджанської РСР (28.03.1921) орден Червоного Прапора Грузинської РСР (1923) орден Святої Анни IV ст. (28.10.1915) орден Святого Станіслава III ст. (8.07.1916) орден Святої Анни III ст. (14.02.1917) орден Святого Станіслава II ст. (20.04.1917)

Джерела Филиппов С. Руководители центральных органов ВКП(б) в 1934-1939 гг. Справочник. — : РОССПЭН, 2018. Черушев Н.С., Черушев Ю.Н. Расстрелянная элита РККА (командармы 1-го и 2-го рангов, комкоры, комдивы и им равные): 1937—1941. Биографический словарь. — М.: Кучково поле; Мегаполис, 2012.

Примітки