Раїса Опанасівна Кириченко (до шлюбу Корж, 14 жовтня 1943, Корещина, Полтавська область — 9 лютого 2005, Київ, Україна) — українська співачка, член Комітету Національних премій України ім. Шевченка (вересень 1999 — жовтень 2001), Герой України (2003),Народна артистка України (1979), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1986).
Біографія Народилася 14 жовтня 1943 року в селі Корещина. Першу співочу практику пройшла у Землянківській школі, у громадському житті якої брала участь.
Почала працювати у колгоспі, співала в хорі доярок. Одного разу в село приїхав хор Кременчуцького автозаводу, де спів Раїси почув керівник колективу — Павло Оченаш, який у січні 1961 року запросив її до колективу.
Працювала на Кременчуцькому автомобільному заводі, де і закінчила заочно десятирічку. Не отримувала спеціальної музичної освіти (закінчила Харківський інститут мистецтв лише наприкінці 1980-х).
Починаючи з 1962 року співала в ансамблі «Веселка» Полтавської філармонії, там і познайомилась з баяністом Миколою Кириченком, з яким 15 грудня 1963 року одружилася. На запрошення керівника ансамблю «Льонок», Анатолія Пашкевича, сім'я Кириченків переїхала до Житомира. З часом, коли у 1968 році Пашкевич очолив Черкаський народний хор, то члени сім'ї Кириченків увійшли до його складу.
Першою виконала пісню «Два кольори».
У 1979 році Раїсі Кириченко було присвоєно звання Народної артистки УРСР.
У 1983 році у Черкасах для неї був створений фолк-ВІА «Росава» (керівник М. Петрина), та непорозуміння з керівництвом філармонії призводять до того, що У 1987 році Раїса Кириченко повертається до Полтави. Тут у неї виникла власна команда «Чураївна»; після успіху пісні «Пане полковнику» в її репертуарі з'являється все більше поп-шлягерів, вона записується в студії гурту «Фристайл». У світ виходять два компакт-диски Раїси Кириченко — «Долі моєї село» та «Цвіте черемшина».
З вересня 1994 року Раїса Кириченко працювала викладачкою відділу співу Полтавського музичного училища ім. М. В. Лисенка.
У 1995 році після гастролей в Канаді Раїсу Кириченко почали турбувати нирки. Від'їжджає до Німеччини у листопаді 1996 року, де її чотири місяці готували до операції. 12 червня 1998 року в Україні співачці пересадили нирку. Після реабілітації вона повернулась на сцену.
У 1999 році за самовіддану працю, високу професійну майстерність та активну громадянську позицію нагороджена «Орденом княгині Ольги».
Після довгої хвороби у 2000 році співачка переїхала до Києва.
Влітку 2002 року, стараннями Раїси Кириченко у її рідному селі Корещина було збудовано церкву та відремонтовано сільську школу, яка отримала статус середньої. Того ж року Раїса Опанасівна виступила на творчому вечорі Леоніда Нечипорука.У 2003 році Раїса Кириченко видала автобіографічну книгу спогадів «Я козачка твоя, Україно»Я козачка твоя, Україно / Р. О. Кириченко ; упоряд. А. Михайленко. – Полтава : Видавництво «Полтава», 2003. («Сповідь перед тими, кого люблю і для кого співаю») (упорядник: Михайленко Анатолій Григорович). Написання книги тривало 7 років.
31 жовтня 2003 року, Указом президента України «за видатний особистий внесок у справі збереження та примноження національної пісенної спадщини та багаторічну творчу діяльність» Раїсі Кириченко присвоєно звання «Герой України» з врученням Ордена Держави.
У неї не було другорядних пісень, кожна ставала популярною. «Чураївна», «Я козачка твоя», «Жіноча доля», «Мамина вишня» — всі ці пісні відомі не тільки в Україні. Її співом захоплювалися слухачі Канади, Австралії, Німеччини, Польщі, Філіппін, Алжиру, Тунісу та інших країн світу, а також у штаб-квартирі ООН.
25 листопада 2004 року відбувся останній сольний концерт «Благословляє друзів Раїса Кириченко» на сцені Палацу культури «Україна».
Майже рік жила без однієї нирки (2004-2005). 1 лютого 2005 року в Національному інституті хірургії та трансплантології Раїсі Кириченко зробили операцію на серці, яке постраждало внаслідок лікування медикаментами, які вона приймала для лікування нирок. Але операція не допомогла.
9 лютого 2005 року Раїса Кириченко померла через хворобу серця у 61-річному віці. Похована в с. Корещина Глобинського району Полтавської області (поруч із могилою її матері, як вона заповіла). Там же поховано і Миколу Кириченка, який помер 7 червня 2013 року.
Віхи творчості 1962–1968 — солістка Полтавської, Житомирської, Херсонської філармонії. 1968–1983 — солістка Черкаського народного хору. 1983–1985 — солістка Черкаської філармонії. З 1987 року — солістка Полтавської філармонії, того ж року створено її власний колектив «Чураївна».
Дискографія
Альбоми «Ой гарна я, гарна» (1990) «Цвіте черемшина» (1995) «Долі моєї село» (1995) «Цвіте черемшина» (2000) «Я — козачка твоя» (2002, 2004, 2008) «Доля у нас — два крила» (2002, 2008) «„Дорогу Спадщину“ Дмитра Луценка співає Раїса Кириченко» (2003) «Моя подруго мила» (2008)
Збірки «Кращі пісні (на вірші Дмитра Луценка)» (2006) Окремі пісні виходили в збірках разом з піснями інших українських артистів.
Фільмографія Музичний фільм «Автограф» (1983) «Жива Ватра» (1983) Музичний фільм «Земле, моя земле» (1986) Раїса Кириченко. Бенефіс 1993 р., у 2-х частинах «Раїса Кириченко. Діагноз — народна» «Я вдячна всім, хто вимолив мене у Бога» (2007), у 2-х частинах — за життя Раїси Кириченко ТРК «ГЛАС» (Київ) було відзнято першу частину за участі співачки, а другу частину фільму відзнято за життя Миколи Кириченка вже після смерті Раїси Опанасівни «Розцвітає рута-м’ята» «Тополина земля» «Немеркнуча зірка Раїси Кириченко» «Навічно піснею» (2013) «Диво осені — квітка остання» (2015) — фільм ТРК «Лтава» Випуск програми «Надвечір'я» з Тамарою Щербатюк
Пам'ять Вулиці, названі на честь Раїси Кириченко, є в Полтаві, Гребінці, Градизьку, Глобиному, Горішніх Плавнях, Землянках, Кобеляках, Кременчуці, Нікополі, Первомайську, Черкасах, Рунівщині, Святилівці, Смілі.
У селі Корещина:
у 2002 році споруджено Покровську церкву, за сприяння Раїси Кириченко (висвітлено у документальному фільмі «І слово було Бог...»); 13 жовтня 2005 року на батьківській хаті Раїсі Кириченко відкрили меморіальну таблицю, а у 2018 році хату перетворено у Музей-садибу «Мамина вишня», на подвір'ї якої також встановлено пам'ятник Раїсі Кириченко, а у 2024 році офіційно зареєстровано Меморіальний музей-садибу Героя України, народної артистки України Раїси Кириченко. 14 жовтня 2023 року відбулися урочисті заходи з відзначення 80-річчя з дня народження Раїси Кириченко.
У селі Землянки у 2004 році ім'ям Раїси Кириченко названа Землянківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, відремонтована за сприяння Раїси Кириченко. Щороку 14 жовтня у Землянківській школі відбувалося відкрите для гостей пісенне свято «Голос рідної землі», яке було у переліку місцевого туристичного маршруту «Стежками Раїси Кириченко». У жовтні 2006 року в стінах школи було відкрито Музей-світлицю Раїси Кириченко, а на подвір'ї школи восени 2008 року на відзначення 65-річчя з дня народження співачки їй встановлено пам'ятник за сприяння Миколи Кириченка. У 2007 році у школі не набралося учнів для 1-го класу, у 2017 році школа була на межі закриття, і у 2021 році школу закрили через малу кількість учнівВчителька з Полтавщини після закриття школи перетворила свої хобі на бізнес. irt.pl.ua., а музейну експозицію було перенесено у Музей-садибу «Мамина вишня».
У Полтаві: започатковано Всеукраїнський фестиваль — конкурс «Пісенні крила Чураївни» пам’яті Раїси Кириченко; стараннями друзів Раїси Кириченко — Володимира Пащенка, Миколи Ляпаненка, Олексія Чухрая — відкрито музей Раїси Кириченко у Полтавському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка; на будинку, де мешкала Раїса Кириченко, працюючи у Полтавській обласній філармонії, 13 жовтня 2005 року було встановлено меморіальну таблицю співачці; на вулиці Раїси Кириченко біля адміністративної будівлі ОДТРК «Лтава» 13 жовтня 2012 року було встановлено пам'ятник співачці, на відкритті якого співав Український народний хор «Калина», з яким за життя співпрацювала Раїса Опанасівна; у 2025, Суспільне Полтава створили радіофільм присвячений Раїсі Кириченко; Раїсу Кириченко внесено до Книги Пошани Полтавської ОДА.
У Києві на фасаді будинку, де у 1997–2005 роках мешкала Раїса Кириченко (вулиця Січових Стрільців № 40), їй встановлено меморіальну таблицю.
У Черкасах біля будівлі обласної філармонії у 2018 році встановлено пам'ятник, а в 2023 в будівлі встановлено гравертони Раїси і Миколи Кириченів. Там же проводится щорічний фестиваль-конкурс «Пам'яті Раїси Кириченко».
Український співак Іво Бобул виконав пісню «Молитва за козачку» пам'яті Раїси Кириченко (слова написав Вадим Крищенко, а музику Володимир Домшинський).
Іменем «Раїса Кириченко» названо сорт квітів виду Ірис високий борідковий, який вивела селекціонерка Алла ЧерногузУ дворику Полтавського краєзнавчого музею відкрили виставку квітів «Іриси-аристократи» . irt.pl.ua. (зареєстровано Українською спілкою ірису).
Дослідження творчості Творчість Раїси Кириченко досліджується, етнографами, мистецтвознавцями, філологами та музикознавцями.
Кандидат наук із соціальних комунікацій Гліб Кудряшов досліджує біографію Раїси Кириченко та є організатором пам'ятних заходів. Кандидатка мистецтвознавства Ярослава Руденко у 2019 захистила дисертаційну роботу «Творчість Раїси Кириченко у контексті музично-пісенного мистецтва Полтавщини (кінець ХХ — початок ХХІ ст.)».
Нагороди та звання Герой України (31.10. 2003 — за видатний особистий внесок у збереження та збагачення української національної пісенної спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність). Першою отримала Літературно-мистецьку премію імені Дмитра Луценка «Осіннє золото» (2001). Нагороджена орденами княгині Ольги; III ступеня (03. 1998), II ступеня (03. 1999) і I ступеня (03. 2001). Лавреатка Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1986). У журналі «Перець» було вміщено привітання у вигляді шаржу. Народний артист УРСР (1979). Заслужений артист УРСР (1973).
Галерея
Примітки
Джерела та література Я козачка твоя, Україно / Р. О. Кириченко ; упоряд. А. Михайленко. – Полтава : Видавництво «Полтава», 2003. («Сповідь перед тими, кого люблю і для кого співаю») Фонохрестоматія до підручника "Музичне мистецтво" для 7 класу (Людмила Кондратова, Мар’ян Сидір). – Навчальна книга — Богдан. Г. П. Герасимова. Кириченко Раїса Опанасівна //
Токарєв Ю. Берегиня народного співу. «Музика», 2004, № 4—5. Талахно Т.С. «Співала для добра і про добро» (до 70-річчя від дня народження Р.О. Кириченко). Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка. Полтава, 2013. Коротя-Ковальська В.П. «Раїса Кириченко (1943-2004)». Українська народно-пісенна творчість в українознавстві. – К.: НДІУ, 2008, стор.: 180 – 186. Книга — сповідь Раїси Кириченко. «Урядовий кур'єр», 2003, 25 жовт. Поп-фольк як явище культурних етно-адаптаційних процесів сучасного музичного мистецтва України. Народознавчі зошити. № 5 (137), 2017. ISSN 1028-5091. Коротя-Ковальська В.П. «Раїса Кириченко (1943-2004)». Українська народно-пісенна творчість в українознавстві. – К.: НДІУ, 2008, стор.: 180 – 186. Вікторія Срібна. «Творчість Раїси Кириченко». Музичне краєзнавство Полтавщини: від витоків до сьогодення / Укладачі: Лобач О. О., Халецька Л.Л. – Полтава: ПОІППО, 2009. Енциклопедія «Черкащина». Упорядник Віктор Жадько. - К.,2010. - С.406-407. КОСТЕНКО, Володимир. Сини ростуть, а пісня не старіє. – Урядовий Кур’єр, 6 січня 2012. URI: https://ukurier.gov.ua/uk/articles/sini-rostut-pisnya-ne-stariye/ Кириченко Раїса Опанасівна - Портрети сучасниць. – Книга пошани. URI: https://who-is-who.ua/main/page/fghdj5677/9/641 Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» Голос Української душі / Вадим КРИЩЕНКО, народний артист України // «Сільські Вісті» (silskivisti.kiev.ua). 15 жовтня 2013 року, № 121 (19014). Раїса Кириченко «Я горда, горда жінка!». Газета «Порадниця». 24 жовтня 2019.