Alfa Romeo P3, P3 monoposto або Tipo B класичний автомобіль для Гран-прі, розроблений конструктором Вітторіо Яно, одна з моделей ряду Alfa Romeo 8C. Автомобіль P3 став по справжньому першим одномісним перегоновим автомобілем серії Гран-прі і другою для «Alfa Romeo» моделлю monoposto після Tipo A monoposto, випущеного у 1931 році. Дана модель була створена на базі попередньої успішної Alfa Romeo P2 та з урахуванням проблем, які виникли у моделі Alfa Romeo Tipo A. Вітторіо Яно сповна засвоїв усі уроки попередніх моделей, повернувся до креслярської дошки, щоби створити автомобіль, який їздив би довше ніж протяжність однієї гонки. Модель P3 стала першим справжнім одномісним перегоновим автомобілем, на який було встановлено супертурбований восьмициліндровий рядний (L8) двигун. Автомобіль був дуже легким для того періоду, і важив трошки більше за 680 кг (1,500 lb), не дивлячись на використання чавунного блока циліндрів двигуна.

Участь у змаганнях 1932—1935 років Модель P3 була представлена у липні посеред у Європі, розпочавши свої перші перегони з перемоги, здобутої Таціо Нуволарі. Згодом було виграно 6 гонок цього року з пілотами Нуволарі і Рудольфом Караччіолою, включаючи усі 3 основні: Гран-прі Італії, Франції та Німеччини.

приніс фінансові труднощі команді «Alfa Corse», в результаті чого, автомобілі просто не брали участі у змаганнях. Енцо Феррарі довелось тікати зі своєю командою «Scuderia Ferrari» та використовувати застарілі «Alfa Monza». «Alfa Corse» ухилялась до серпня, пропустивши перші 25 перегонів, і лише після довгих дискусій модель P3 було остаточно передано до рук «Scuderia Ferrari». Згодом автомобілі P3 виграли 6 з фінальних 11 подій сезону, включаючи 2 головних Гран-прі Італії та Іспанії.

Нові правила для поставили більші вимоги до кузова. З урахуванням цього, робочий об'єм двигуна було зменшено до 2,9 літра. Луїс Чірон (Louis Chiron) виграв Гран-прі Франції у Монлері, у той час як німецькі «» виграли в інших чотирьох перегонах чемпіонату Європи. Однак P3 виграла 18 з усіх 35 Гран-прі, що проводились у Європі того року.

В модель P3 була уже неконкурентоспроможною проти потужних німецьких автомобілів у 6 гонках Чемпіонату Європи. Але це не завадило отримати останню і легендарну робочу перемогу. Двигун P3 мав робочий об'єм 3,2 літри, спеціально для Нуволарі для Гран-прі Німеччини 1935 на трасі Нюрбургринг, на рідних землях «Mercedes-Benz» та «Auto Union». У перегонах Нуволарі проколов колесо на початку свого лідерства, але після піт-стопу він вирвався уперед на останньому колі, коли , що керував досконалим «Mercedes-Benz W 25» отримав прокол колеса, залишивши Нуволарі одного з тріумфом у перегонах перед ошелешеним натовпом 300000 німців. Це був останній рік участі P3 у Гран-прі і остання перемога у Європейському чемпіонаті з автоперегонів.

«Я ніколи не чув такого, — розповідав Енцо Феррарі, — двісті тисяч осіб, тільки що готові завити від захвату, разом замовкли. Нуволарі фінішував у цілковитій тиші. Це було приголомшливо!»Легенда о Нуволари // Журнал «Формула», 2000, № 1. — С. 88.

Спритність і універсальність моделі P3 дозволила їй виграти 16 з 39 Гран-прі у 1935 році. P3 заслужила своє місце в історії як дійсно найсильніший гоночний автомобіль.

Перемоги автомобіля

Загальне число: 46 перемог. 1932 Гран-прі Італії, Таціо Нуволарі1932 Гран-прі Франції, Таціо Нуволарі1932 Гран-прі Німеччини, Рудольф Караччіола1932 Кубок Чано, Таціо Нуволарі1932 Кубок Ачербо, Таціо Нуволарі1932 Гран-прі Монца, Рудольф Караччіола1933 Кубок Ачербо Луїджі Фаджолі,1933 Луїджі Фаджолі1933 Гран-Прі Марселя Луї Широн,1933 Гран-прі Італії Луїджі Фаджолі1933 Траса імені Масарика Луї Широн1933 Гран-прі Іспанії Луї Широн1934 Гран-прі Монако, Гі Молл1934 Гран-прі Александрії Акілле Варці,1934 Гран-прі Триполі Акілле Варці,1934 Гран-прі Марокко, Луї Широн,1934 Targa Florio, Акілле Варці,1934 Трасса АФУС, Гі Молл,1934 Mannin Moar, Браян Е. Льюїс (Brian E. Lewis)1934 Montreux Grand Prix, 1934 , Акілле Варці,1934 Гран-прі Франції, Луї Широн,1934 , Луї Широн1934 Гранд-прі Віші (Vichy Grand Prix), ,1934 Гран-прі Німеччини Таціо Нуволарі1934 Кубок Чано, Акілле Варці,1934 , Акілле Варці,1934 GP du Comminges, ,1934 Circuito di Biella, ,1935 , Таціо Нуволарі1935 Bergamo Circuit, Таціо Нуволарі1935 Grand Prix automobile de l'U.M.F., 1935 Biella Circuit, Таціо Нуволарі1935 Lorraine Grand Prix, Луї Широн1935 , 1935 Dieppe Grand Prix, 1935 Varese Circuit, 1935 Гран-прі Німеччини, Таціо Нуволарі1935 , 1935 Кубок Чано, Таціо Нуволарі1935 , Таціо Нуволарі1935 Modena Grand Prix, Таціо Нуволарі1935 Кубок Чано, 1935 Donington Гран-прі, 1935 Coppa della Sila, 1935 Mountain Championship,

Примітки

Джерела

Посилання

Profile of P3 at Grand Prix History The Golden Age by Leif Snellman Results Tables by Quintin Cloud