Ка́льміуське (до 1949 року — селище Каракуббу́д, до травня 2016 — Комсомо́льське) — місто у Донецькій області України, центр Кальміуської громади і Кальміуського району.

Географія Розташоване в південно-східній частині області, на річці Кальміус (басейн Азовського моря). Відстань до Донецька становить близько 59 км і проходить автошляхом .

Із 2014 р. внесено до переліку населених пунктів на Сході України, на яких тимчасово не діє українська влада.

Займає територію 7 км², із них 37 % під забудовою. На одного жителя припадає 40 м² зелених насаджень. Середня температура січня −6, липня +21,5. За рік випадає 460 мм опадів.

Головне підприємство — ВАТ «Комсомольське рудоуправління» з трьома кар'єрами. Видобуває флюсовий вапняк для металургійних заводів, видобуває будівельний щебінь. Останніми роками відвантажує споживачам 7-8 млн тонн вапняку. Флюси купують підприємства України, Росії, Білорусі, Азербайджану. Діяльність рудоуправління багато в чому визначає життя міста. За його безпосередньої участі прокладають магістральний газогін, будують і ремонтують житло, асфальтують дороги.

У місті діють 3 дитячих садки, спорткомплекс, лікарня, дитячий санаторій «Струмок».

Поблизу міста розташована геологічна пам'ятка природи місцевого значення Відслонення нижнього карбону.

Історія Засноване в 1933 р. як селище Каракуббуд у зв'язку з будівництвом копалень для видобутку вапняку. Статус міста присвоєно у 1957 р. У 1959 р. чисельність населення становила 15,4 тис. осіб. 12.05.2016 року Верховної Ради України постановила надати місту назву Кальміуське. Постанова набирає чинності з дня, наступного за днем її опублікування.

Війна на сході України 2014 року 28 серпня 2014 року місто було повторно звільнене від російських агресорів. Того дня ротно-тактична група 92-ї бригади рухалась в район Старобешевого з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. В 5 км на схід від міста колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Загинув солдат Володимир Усенко разом з військовослужбовцями 42-го батальйону територіальної оборони Євгеном Мельничуком, Володимиром Татомиром та Максимом Харченком. 29 серпня 2014 року смертельно поранений у голову осколком міни поблизу міста старший солдат Артем Ус — його підрозділ займався підготовкою «коридору» для виходу з оточення під Іловайськом українських підрозділів.

У ніч із 1 на 2 вересня українські військові відбили штурм бойовиків. Український гранатометник першої оперативної бригади Національної гвардії України підбив 2 автомобілі із бойовиками. 2 вересня фінансовані РФ бойовики здійснили обстріл міста з установок РСЗВ БМ-21 «Град».

З інформації, яку оприлюднено 11 вересня речником РНБО, випливає, що під контроль бойовиків потрапили Кальміуське та Бойківське, унаслідок цього Україна перестала контролювати східну ділянку державного кордону.

Освіта Працює 3 загальноосвітніх школи (станом на 01.01.2011 — 1299 учнів)ПАСПОРТ територіальної громади Комсомольської міської ради районного значення ради на 01.01.2011 року., музична школа, професійний машинобудівний ліцей, індустріальний технікум.

Історія шкіл міста

У 1924 році на хуторі Велика Андріївка була відкрита початкова школа з українською мовою навчання, у якій навчалося 30 учнів. У вересні 1935 року школа стала семирічкою. В 1935—1937 роках у п. Каракуббуд було збудовано нове двоповерхове приміщення школи на 400 міст по вулиці Кірова.

З 1 вересня 1937 року школа стала десятирічкою, а 7 листопада було відкрито нове приміщення. Заклад став називатися «Школа імені 20-річчя Великої Жовтневої революції». Під час війни у приміщенні школи був німецький шпиталь. Сама споруда була фактично знищена і відбудована тільки 1946 року.

В 1945 році зі школи було виділено два заклади: «Школа імені 20-річчя Великої Жовтневої революції» (з 1946 — Середня школа № 1) та Середня українська школа (з 1946 — Середня школа № 2). У 1951 році було побудовано ще одна шкільна будівля й організована восьмирічна школа, яка отримала порядковий номер 3. З 1 вересня 1952 року в місті з'явилася ще одна нова школа — № 4, з вересня 1955 року — середня школа № 5.

До початку 1980-х років у місті став спостерігатися спад народжуваності та школи стали закривати: у 1975 році була закрита школа № 4, у 1979 — школа № 3.

Станом на 2015 рік у місті функціонує три школи, з котрих дві загальноосвітні I—III ступенів (1-11 клас), а одна — I—II ступенів (1-9 клас).

Населення На 01.01.2008 р.На 01.01.2009 р.На 01.01.2010 р.На 01.01.2011 р.Всього, чол.13278136671366413636дітей дошкільного віку8701022790792дітей шкільного віку1853156117851795громадян пенсійного віку4617459146004300працездатне населення5938649364776749кількість працюючих на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності та господарювання4990520953124900

Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці57.24%росіяни35.92%греки4.47%білоруси0.61%азербайджанці0.37%вірмени0.21%татари0.17%сакартвельці0.71%інші/не вказали0.30%

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокросійська1159191.47%українська10258.09%грецька60.05%вірменська30.02%румунська20.02%білоруська10.01%німецька10.01%інші/не вказали430.33%Усього12672100% За даними перепису 2001 року населення міста становило 12672 особи, з них 8,09 % зазначили рідною мову українську, 91,47 % — ⁣російську, 0,05 % — ⁣грецьку, 0,02 % — ⁣вірменську та румунську, 0,01 % — ⁣білоруську та німецьку мови.

Відомі люди Халаджі Дмитро — український спортсмен, чемпіон України з паверліфтингу. Автор понад двох десятків силових рекордів, занесених до Книги рекордів України, Книгу рекордів Росії, Всесвітню Книгу рекордів Гіннеса. Цис Василь Трохимович  — Герой Радянського Союзу. Жирохов Михайло Олександрович — український історик Плетньова Ольга Едуардівна – російська актриса театру, кіно і дубляжу. Матюшенко Валерій- Підприємець.Він перебував у полоні з липня 2017 року. Російські окупанти звинуватили його у допомозі українським військовим та "засудили" до 10 років ув'язнення.Звільненний 28 червня 2024

Примітки

Література Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с. Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с. Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8 Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с. Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.