Перелік антарктичних експедицій — це хронологічний список подорожей, які стосуються Антарктиди. Хоча про існування південного континенту було висунуто гіпотезу ще в І столітті нашої ери в працях Птолемея, однак Південний полюс до 1911 року був недосяжним.
Додослідницькі теорії
600 до н. е. — 300 до н. е. — грецькі філософи вперше висувають гіпотези про сферичність Землі та існування двох географічних полюсів. 150 р. Н. Е. — Птолемей у своєму трактаті Geographia, опублікував думку, де відзначається Terra Australis Incognita.
Перші експедиції на південь VII століття — Уї-те-Рангіора стверджував, що бачив південні крижані поля. XIII століття — Полінезійці поселяють Оклендські острови (50° S)O'Connor, Tom Polynesians in the Southern Ocean: Occupation of the Auckland Islands in Prehistory in New Zealand Geographic 69 (September–October 2004): 6–8Anderson, Atholl J., & Gerard R. O'Regan To the Final Shore: Prehistoric Colonisation of the Subantarctic Islands in South Polynesia in Australian Archaeologist: Collected Papers in Honour of Jim Allen Canberra: Australian National University, 2000. 440—454.Anderson, Atholl J., & Gerard R. O'Regan The Polynesian Archaeology of the Subantarctic Islands: An Initial Report on Enderby Island Southern Margins Project Report. Dunedin: Ngai Tahu Development Report, 1999Anderson, Atholl J. Subpolar Settlement in South Polynesia Antiquity 79.306 (2005): 791—800 1487 — Бартоломео Діас перетинає 40-ву південну паралель. 1501—1502 — Гонсало Коельо та Амеріго Веспуччі потенційно пливуть до (52° S) 1522 — Фердинанд Магеллан — під час першої Навколосвітньої подорожі відкриває Магелланову протоку (54° S) 1578 — Френсіс Дрейк стверджує, що відкрив океан на південь від Південної Америки та «Острів Елізабет» Протока, яку виявив Дрейк, отримала його ім'я. 1599 — Дірк Герріц Помп — імовірно допливає до (64° S) 1603 — Габріель де Кастілья — імовірно пливе до (64° S) 1615 р. — Якоб ле Мейр та Віллем Шутен першими пропливли навколо мису Хорн хрест (56 ° S) 1619 — Експедиція Гарсія-де-Нодаль огинає Вогняну Землю і відкриває острови Дієго-Рамірес (56° 30′ 0″ S, 68° 43′ 0″ W.). 1643 — Голландська експедиція до Вальдівії — північні вітри підштовхують експедицію на південь, як 61 ° 59 с. Експедиція спростовує думки, що Ісла-де-лос-Естадос входив до «Тера Австраліс». 1675 — Де Ла Роше виявляє Південна Георгія (), виявили першу в історії землю від Антарктичної конвергенції 1698—1699 — Едмонд Галлі пливе до (52 °) S) 1720 — Капітан Джордж Шельвоке — пливе до (61 °) 30 ′ S) 1739 — Жан-Батист Чарльз Буве де Лозьєр — виявляє Буве () 1771 — Джеймс Кук — експедиція М. М. Барка 1771—1772 — Перша французька антарктична експедиція — під керівництвом Ів-Йозеф де Кергелен-Тремарек виявляє Кергелен () 1772—1775 — Джеймс Кук на кораблі HMS Resolution виконав завдання адміралтейства з дослідження Terra Australis, окреслив своїм маршрутом білу пляму майбутньої Антарктиди. Перетинав Антарктичне коло у січні 1773 та грудні 1773 року. 30 січня 1774 року досяг 71 ° 10 ′ S, що приблизно в 75 м.милях від материка, майбутньої Антарктиди. Створив морську карту, яку враховував Ф. Фон Беллінсгаузен. На ній вказав чимало зон із крижаними «горами» та гігантськими крижаними островами, чи суцільною кригою.
XIX століття
1780…1839 — Американські та британські китобої роблять випадкові відкриття. 1819 — Вільям Сміт відкриває Південні Шетландські острови (), перша земля виявлена на південь від 60 ° південної широти. 1819 — Вільям Сміт знаходить уламки іспанського фрегата Сан-Тельмо на острові Лівінгстон. 1819—1821 — Беллінсгаузен фон, Фабіан Готліб і Лазарєв Михайло Петрович, майбутні адмірали, під час Першої експедиції флоту Російської імперії до Південного полюса (16 с.с.) 28 січня 1820 р. були зупинені кригою в сотні кілометрів від суші, майбутніх Берегів Принцеси Марти. У наш час — це акваторія постійного виносу і скупчення уламків льодовиків, у тому числі Trolltunga, Fimbulnes, Jutulstrumen. В офіційному звіті експедиції, у доповідних капітана морському міністрові, у доповіді міністра імператорові, день 16 січня (с.с.) ніяк не виокремлено, так само, як і в спеціальному атласі карт і рисунків. Через рік, у січні 1821 року, мандрівники побачили і офіційно відкрили (нанесли на карту) о. Петра I та о. Олександра I, тобто землі у складі островів майбутньої Антарктиди. Ф. фон Беллінсгаузен, М. Лазарєв та зо дві сотні моряків стали співвідкривачами майбутнього континенту. В їх числі був й виходець з України, Іван Завадовський, на честь якого пізніше був названий острів. 1820 — Едвард Бренсфілд з Вільямом Смітом, основним співвласником бригу «Вільямс», і, одночасно, «пілотом» — 29-30 січня 1820 року відкрили береги декількох островів і півострів Триніті (63 ° 37 ′ пд. Ш. 058 ° 20 ′ зх. Д.). 1820 — Натаніел Палмер проходив на виду у півострова Трініті, що буде частиною майбутньої Антарктиди. Це відбулось 17 листопада 1820 року. 1821 — Джордж Пауелл, британський мореплавець, та Натаніель Б. Палмер, американський мореплавець, відкривають для себе острови Південні Оркней. Пауелл додає їх до англійських володінь. 1821 — Джон Девіс — 7 лютого 1821 р. оскаржив претензію права першої ноги на Антарктиді в бухті Х'юз (64 ° 13 ′ пд. Ш. 61 ° 20 ′ зх. Д.) 1823—1824 — Джеймс Ведделл відкриває море Ведделла; — 20 лютого 1823 р. Його корабель Джейн (160 тонн) досяг нового найдальшого півдня від 74 ° 15 'ю.ш. (74 ° 15' пд. Ш. 30 ° 12 'зх. Д.) 1830—1833 — Експедиція «Південний океан» під керівництвом Джона Біско, англійського мореплавця; об'їжджає континент, ступає на острів Анверс, назви та прибудови Грехам-Ленд, виявляє острови Біско, острів Куін-Аделаїда (67.25 ° пд. ш. 68,5 ° зх. д.) і видовища Ендербі-ланд (67 ° 30 ′ пд. ш.). 53 ° 00 ′ сх. Д.) 1837–1840 — Друга Французька антарктична експедиція — під керівництвом Жуля Дюмона д'Урвіля; виявляє Аделі Ленд і ступає на острівець архіпелагу Геологія (66 ° 36′19 ″ пд. ш. 140 ° 04′00 ″ сх. д.) в 4 км від материка, щоб взяти мінеральні та тваринні проби (66 ° З) 1838–1839 — Джон Баллен відкриває острови Баллені (66 ° 55 'пд. Ш. 163 ° 45' ш. Д.) 1838–1842 рр. — дослідницька експедиція Сполучених Штатів — під керівництвом Чарльза Вілкса на Антарктичний півострів (69 ° 30 'пд. Ш. 065 ° 00' зх. Д.) Та східну Антарктиду; виявляє «Бар'єр припинення» («Крижаний шельф Шеклтона») 1839–1843 — експедиція Джеймса Кларка Росса з 1839 по 1843 рік відкрила льодовий шельф Росса, море Росса, гору Еребус, гору Терор і Вікторію Ленд; 23 січня 1842 р. продовжила рух до Найдальшого Півдня 78 ° 10 ′ с 1851–1853 — Меркатор Купер приземлився на узбережжя Оутса, що, напевне, є першим адекватно задокументованим десантом на материк Антарктиди. 1872–1876 — HMS під капітаном Джорджем С. Наресом стає першим пароплавом, який перетнув Антарктичний круг; знову відкриває дослідження океанографії в регіоні після 30-річної перерви. 1892–1893 — Карл Антон Ларсен очолив першу норвезьку експедицію в Антарктиду на борту корабля Джейсон. Ларсен став першою людиною, що катався на лижах в Антарктиді, де на його честь назвали льодовий шельф Ларсена. 1892–1893 — Експедиція китобійного спорядження Данді відкриє острів Данді (63 ° 30 ′ пд. Ш. 055 ° 55 ′ зх. Д.) 1893—1894 — Карл Антон Ларсен очолив другу норвезьку експедицію в Антарктиду 1893–1895 — Генрік Булл, Карстенс Борхгревінк та Олександр фон Тунзельманн — ступили на Антарктиду на мисі Адер. 1897–1899 — Бельгійська антарктична експедиція — керівник Адріан де Герлаш; Перша зима в Антарктиді 1898–1900 — Південна хрестова експедиція, Карстен Борхгревінк — пливе до мису Адер, зимує на Антарктиді і 16 лютого 1900 р. Досягає найдальшого Півдня при температурі 78 ° 50 ′ с.
XX століття
1901—1904 — Експедиція на «Діскавері» — на чолі з Робертом Фолконом Скоттом 30 грудня 1903 р. досягла (82° 17′S) 1901—1903 — Експедиція Гаусса (або Перша німецька антарктична експедиція) — керівник Еріх фон Дригальський 1901—1903 — Шведська антарктична експедиція — очолює Отто Норденскьольд з капітаном Карлом Антоном Ларсеном. 1902—1904 — Шотландська національна антарктична експедиція — очолює Вільям Спіріс Брюс 1903—1905 —` Третя французька антарктична експедиція — очолює Жан-Батист Шарко. 1907—1909 — Британська антарктична експедиція (1907—1909) — 9 січня 1909 року, Ернест Шеклтон досяг 88° 23 ′S (Найдальший Південь), а 16 січня 1909 р. професор Еджворт Девід дійшов до Південного магнітного полюсу на () (середня позиція) 1908—1910 — Четверта французька антарктична експедиція — очолює Жан-Батист Шарко 1910—1912 — Японська антарктична експедиція — під керівництвом Сірасе Нобу 1910—1912 — Норвезька антарктична експедиція (1910—1912) очолювана Руалем Амундсеном 14 грудня 1911 року дійшла до Південного полюсу (90° S) 1910—1913 –Експедиція на «Терра Нова» — 17 січня 1912 року, Роберт Фолкон Скоттt, дійшли до Південного полюсу (90° S) 1911—1913 — Друга німецька антарктична експедиція під керівництвом Вільгельма Фільхнера. 1911—1914 — Australasian Antarctic Expedition — led by Douglas Mawson 1914—1916 — Imperial Trans-Antarctic Expedition — led by Ernest Shackleton 1914—1917 — Партія забезпечення, яка бере участь в експедиції на витривалість.Очолював Еней Макінтош, який згодом пропав безвісти. 1920—1922 — Британська експедиція на Ґрем — британська експедиція до Земля Ґреяма очолював Джон Лаклан Коуп. 1921—1922 — Експедиція Шеклтона — Роветта — на чолі з Ернестом Шеклтоном– остання експедиція з Героїчної доби дослідження Антарктики. 1929—1931 — Британські австралійські та новозеландські дослідницькі експедиції з Антарктики(БАНЗАРЕ) — очолював Дуглас Моусон 1928—1930 — Річард Берд– Перша експедиція. 1931 — H. Halvorsen — виявив Берег Принцеси Астрід. 1931 — Яльмар Рісер-Ларсен — пролетів над Антарктидою, виявив Берег Принца Олафа. 1933—1935 — Річард Берд — Друга експедиція 1933—1939 — Лінкольн Елсворт — Антарктична авіаційна експедиція Лінкольна Елсворта (1933-1939). 1934—1937 — Британська експедиція на Землі Грем (BGLE) — на чолі з Джоном Райміллом. 1936 — Ларс Крістенсен — підняв норвезький прапор над узбережжям принца Гаральда. 1938 — Третя німецька антарктична експедиція (Нова Швабія) заявлена на Третій Рейх — під керівництвом капітана Альфреда Річера. 1939—1941 — Експедиція антарктичної служби США — керівник Річард Берд (Третя експедиція Берда). 1943—1945 — Операція «Табарін» — керівник лейтенант Джеймс Марр. 1946—1947 — Операція Highjump (1946 - 1947)– керівник Річард Берд (Четверта експедиція Берда). 1947 — Перша чилійська антарктична експедиція. 1947—1948 — Операція Вітряк — очолює командувач Джеральд Кетчум. 1947—1948 — Антарктична дослідна експедиція Рона — керівник Фінн Ронне. 1949—1950 — Аделі-Ленд, корабель «Комендант Шарко» — на чолі з Мішелем Барре. 1949—1952 — Норвезько-британсько-шведська антарктична експедиція — очолює Джон Шджельдерпуп Гівер. 1954 — Встановлено Моусон (антарктична станція). 1955—1956 — Операція Deep Freeze — керівник Річард Евелін Берд (п'ята експедиція Берда). 1955—1957 — Повітряний обліт від Фолкленд-Айленду під керівництвом P G Mott. 1955—1957 — 1-а Радянська антарктична експедиція — lпід керівництвом Сомова Михайла Михайловича. 1956 — Створена станція Амундсен — Скотт на Південному полюсі 1956—1958 — Трансантарктична експедиція Британської Співдружності (Commonwealth Trans-Antarctic Expedition) — під керівництвом Вівіана Фукса та Едмунда Гілларі. 1956—1958 — 2-а Радянська антарктична експедиція — очолював Трьошников Олексій Федорович. 1957—1958 — Міжнародний геофізичний рік. 1957—1958 — Антарктична експедиція Геологічної служби Нової Зеландії. 1957 — Скотт (антарктична станція) — встановлено. 1957—1958 — Експедиція Лунке. 1957—1959 — 3-я радянська антарктична експедиція — керівник Євген Толстиков. 1958—1959 — Антарктична експедиція Геологічної служби Нової Зеландії. 1958—1960 — 4-а Радянська антарктична експедиція — керівник Олександр Дралкін 1959—1961 — 5-а Радянська антарктична експедиція — керівник Євген Короткевич