Маятник Дубошинського — механічний маятник, що здійснює незгасаючі квазі- власні коливання за рахунок взаємодії з високочастотним змінним магнітним полем. Цей ефект був відкритий братами Данилом і Яковом Дубошинськими в 1968—1969 роках.
Маятник Дубошинського складається з двох взаємодіючих частин: механічного маятника з власною низькою частотою, з невеликим постійним магнітом, прикріпленим до його нижнього кінця; нерухомого електромагніта, що знаходиться під точкою рівноваги траєкторії маятника і живленням змінним струмом з частотою від десятків до тисячі герц.
Постійний магніт на кінці маятника взаємодіє з магнітним полем соленоїда тільки на обмеженій частині траєкторії маятника — над соленоїдом. Ця просторова неоднорідність взаємодії дозволяє маятнику регулювати свій обмін енергією з магнітним полем. Згасаючий рух маятника, спочатку відпущеного з будь-якого положення, може перейти в стійке, близьке до періодичного. При такому русі маятник за один або за кілька періодів коливань отримує від взаємодії з електромагнітом порцію енергії, в точності компенсує втрати на тертя за цей же час. Стійкість коливань підтримується самоналаштуванням фазового співвідношення між маятником і високочастотним полем.
Амплітуда встановлених коливань приймає одне незмінне значення з дискретної множини значень, можливих для даної частоти живлення електромагніту. Квантовані амплітуди практично не залежать від сили змінного струму, який живить електромагніт. У той же час амплітуди вельми чутливі до змін частоти цього струму. Чим більша частота, тим більша кількість квантованих амплітуд, які здатен реалізувати маятник.
Див. також математичний маятник фізичний маятник вимушені коливання
Примітки
Література
series of stable amplitudes , Стор. 5, 9, 15. , Стр. 2, 3, 25, 26.