Сьотакон ( сьотакон; іноді «шотакон» або просто «шота») — жанр манґи й аніме, який зображає романтичні й сексуальні відносини за участю маленьких хлопчиків. Умовно поділяється на сьотакон і стрейт-сьотакон (гомосексуальні і гетеросексуальні відносини відповідно). У порівнянні з лоліконом є менш популярним, що пояснюється більшою гетеросексуальною аудиторією чоловіків.
На відміну від «яою» і «сьонен-аю», цільовою аудиторією сьотакону є чоловіки, в основному так звані «бойлавери» («boy» — хлопчик, юнак; «love» — любити), а не дівчата і жінки, тому сьотакон менш орієнтований на чуттєві і драматичні моменти, і більше спрямований на фізіологічні, хоча сюжетної межі між сьотаконом і яоєм немає (бувають сьотаконні роботи, витримані в традиційній яойній стилістиці). Ще більш розмитою є межа між сьотаконом і сьонен-аєм.
Вельми частою тематикою сьотаконних робіт є хлопчики, що одягаються і поводяться як дівчатка. Для опису таких робіт використовуються термін .
Деякі критики стверджують, що цей жанр сприяє фактично сексуальному насильству над дітьми, в той час, як інші стверджують, що немає ніяких доказів для цього, або, що є докази зворотного.
Історія Термін сьотакон утворено від скорочення виразу . Сьотаро — юний персонаж манґи Tetsujin 28-go. Назву часто скорочують просто до сьота (шьота).
У 2008-му році через численні скандали з користувачами адміністрація блоґ-сервісу «Живий журнал» ввела нові правила, згідно з якими дитячою порнографією перестали вважатися малюнки, в тому числі сьотакон і лолікон .
Приклади
Манґа Велика частина сьотаконної манґи публікується в спеціалізованих антологіях:
Але існують також і окремі повноцінні томи манґи: Boku no Pico Kousoku shounen no Susume Shota kingdom Undercover boys
Аніме Boku no Pico Shounen Maid Kuro-kun Enzai Natsuyasumi
Література Иванов Б. А. Введение в японскую анимацию. — 2-е изд. — М. : Фонд развития кинематографии: РОФ «Эйзенштейновский центр исследований кинокультуры», 2001. — 396 с.
Примітки
Посилання