Любо́вичі — село Малинської міської громади Коростенського району Житомирської області України. Колишній центр Любовицької сільської ради (до 17 липня 2020 року), якій також підпорядковувались села Білий Берег, Новоселиця, Стасева, ЯлцівкаЛюбовицька сільська рада — склад адміністративно-територіальної одиниці. Населення — 518 осіб (на 2001 рік).

Географія Любовичі розташувались за 4 км від міжнародної автотраси (Київ — Ковель — державний кордон з Польщею на прикордонному переході «Ягодин») — поворот з траси на Ялцівку. В народі ця автотраса зветься «Варшавкою» та на території України збігається з європейським автомобільним шляхом (Київ — Ковель — Люблін). Найближча залізнична платформа Щебзавод Південно-Західної залізниці знаходиться за 9 км, а залізнична станція Малин — за 12 км від села. Відстань до районного центру Коростень — 60 км, до обласного центру Житомир — 100 км, до столиці країни Київ — 80 км.

Село розташоване на правому березі річки Різня. На схід та північний схід від села, на лівому, протилежному, березі річки Різня, знаходиться Любовицьке лісництво. За декілька кілометрів на захід від Любовичів біля міжнародної автотраси бере свій початок на висоті близько 160 м над рівнем моря річка Мутвиця, яка перетинає південну частину села. На схід від села розташований ландшафтний заказник «Заплава пам'яті Небесної Сотні».

Клімат За класифікацією Кеппена клімат в Любовичах є вологим континентальним з теплим літом або Dfb-типу (Df — клімат помірно холодний з рівномірним зволоженням; третя літера використовується для позначення температури найтеплішого місяця року: b — тепло, 18—23 °С).

Найвища середня температура спостерігається в липні — близько 21 °С; найпрохолодніший місяць року — січень, з середньою температурою -3.8 °C. Варіація середньої температури за рік становить близько 24.8 °C. Середньорічна температура становить 8.7 °С.

Кількість опадів є значною, навіть під час найсухішого місяця. Найменша кількість опадів випадає в лютому — близько 39 мм. У липні опади сягають свого піку — близько 94 мм. Варіація опадів між найсухішим і найвологішим місяцями становить 55 мм. За рік тут випадає в середньому 677 мм опадів.

Історія Люди селилися в цій місцевості з давніх часів. Як свідчення, між селами Пинязевичі й Любовичі збереглися високі могили-курганці. 1569-1793 роки З 1569 року після укладення Люблінської унії землі Малинщини входили до складу Волинського воєводства Речі Посполитої. Офіційною датою заснування села Любовичі вважається 1617 рік. Натомість існують джерела, які свідчать про те, що 1569(1571) року Любовичі вже існували та належали роду Горностаїв.

На 1691 рік з 19 населених пунктів Київського повіту, які належали дідичу, київському хорунжому, Михайлу-Федору Єльцю ще 1648 року, вціліло лише 9 — Любовичі, Пинязевичі, Пиріжки, Малин, Павловичі, Головки, Новаки, Кам'янка та Сергіївка (належала до малинського маєтку, сьогодні не існує). Після закінчення повстання 1648—1657 років українського народу під проводом Богдана Хмельницького та Руїни у цих селах наприкінці XVII століття кількість населення була незначною внаслідок винищення поляками або примусового виселення за Дніпро на Лівобережжя. За наказом лівобережного гетьмана Івана Самойловича під час цього «згону» 40-тисячні загони українських та московських вояків знищували міста та села дощенту.

В період Гайдамаччини любовичани приєдналися до повсталих і розгромили поміщицький маєток, завдавши шкоди поміщикові Любнишевському на суму 649 злотихІсторико-географічний словник Малинщини . — Малин, 2005. — 72 с. — ISBN 966-9184-05-2.

1747 року Любовичі разом з Ялцівкою належали барону Аврааму-Ернесту ДефресуПохилевич Л. зазначив власником «Авраама-Ернеста де Фреше»Похилевич Л. «Сказания о населенных местностях Киевской губернии...». — Киев: Типография Киевопечерской Лавры, 1864. — с. 117 .

1762 року Ігнацій Красицький (пізніше останній князь-єпископ Вармійський) отримав від материного спадку по лінії Єльців Любовичі, Ялцівку та Лумлю, а також 3909 злотих щорічно з дубецьких доходів і в Дубецько всі апартаменти на другому поверсі «палацу». Його брат Антоній отримав Плешевичі та Биків у воєводстві Руськім (зараз територія Мостиського району Львівської області). Мати ж їх Анна з роду Стажеховських, яка була народжена Маріанною Єлець, дочкою Яна-Вацлава Єльця, залишила за собою довічне володіння Дубецько«Zrodła do dziejów i rzeczy polskich...» // «Goniec Polski», 29.05.1851, rok II, № 123, str. 490 «Krasicki. Życie i dzieła. Kartka z dzjejow literatury XVIII wieku». — Warszawa, 1879. — str. 61 «Dziennik Warszawski», 1855, № 171.

1793-1917 роки 1793 року після другого поділу Речі Посполитої землі Малинщини відійшли у складі новоствореного Ізяславського намісництва до Російської імперії. З 1795 року у складі Радомисльського повіту Волинського намісництваУказ Катерини II сенату від 05 липня 1795 року // ЦДІАК України, ф. 1508, оп. 2, спр. 1515, арк. 1.. З 1797 року у складі Радомисльського повіту Київської губернії.

1864 року Любовичі разом з селами Білий Берег і Стасева та 2630 десятинами землі складало маєток, який належав генеральші Олімпії Дебан-Скоротецькій.

У «Географічному словнику королівства Польського...» видання 1884 року наводиться наступний опис села Любовичі:

На початок XX століття в селі діяли школа грамоти, хлібний магазин, крамниця.

1902 року поблизу Любович була прокладена залізниця Київ — Ковель.

У другій частині 15-го тому «Географічному словнику королівства Польського...» з доповненнями, який вийшов друком 1902 року, міститься наступний опис:

4 липня 1909 року в селі з невідомих причин згоріло 13 селянських дворів. Збитків завдано на суму 9300 рублівЦДІАК України, ф. 442, оп. 639, спр. 2 (ч. 2), арк. 147. Копія відомості про пригоди в Київській губернії за першу половину липня 1909 року. 26 серпня того ж року з невідомих причин згоріло у селян Осипенків 5 будинків і 3 сараї. Збитків завдано на суму 1187 рублівЦДІАК України, ф. 442, оп. 639, спр. 2 (ч. 2), арк. 350зв. Копія відомості про пригоди в Київській губернії за другу половину серпня місяця 1909 року.

У липні 1914 року відбувся ряд грабежів та розбоїв, вчинених солдатами запасу при проходженні їх на збірний пункт у Радомислі. Перші заворушення відбувалися в північній частині Радомисльського повіту і носили два види виступів, а саме: 1) розгром винних складів і крамниць і 2) розгром поміщицьких садиб та єврейських крамничокЦДІАК України, ф. 274, оп. 4, спр. 346а, арк. 90. Копія донесення командиру Окремого Корпусу Жандармів від 29 липня 1914 року за № 50829: 21 липня солдати запасу розгромили лісову контору міщан Янкеля Морлухова Рабіновича та Йосипа Зельманова Етингера; пограбували речі, які належали Рабіновичу та Етингеру, а також службовцю контори Бєнциону Кільчевському. Збитків завдано на суму 1601,5 рублів. У погромі та грабунку речей звинувачувались запасні: Яків Мельник, Захар Лич, Василь Герасименко, Яків Ігнатенко, Микита Дубас, Дем'ян Проценко, Андрій Клименко, Федір Коваль, Петро Гніденко, Олександр Грек, Никифор Порохня, а також їхні перевізники селяни: Ілля Примаченко, Дмитро Потапенко, Кіндрат Сурженко, Василь Сурженко, Ілля Ігнатенко. Всі звинувачувані затриманіЦДІАК України, ф. 274, оп. 4, спр. 346а, арк. 78. Витяг з відомості про події в Радомисльському повіті протягом 2-ї половини липня місяця 1914 року. 22 липня солдати запасу розгромили помешкання та товари в крамниці міщанина Мошка Гершкова Зубка на суму 1559,5 рублів. У погромі звинувачувались запасні: Захар Лич, Афанасій Потапенко, Микита Дубас, Олександр Грек, Дем'ян Проценко, Яків Мельник, Андрій Клименко, Петро Гніденко, Федір Коваль, Яків Ігнатенко, Василь Герасименко, Никифор Порохня, а також їхні перевізники селяни: Ілля Примаченко, Ілля Ігнатенко, Кіндрат Сурженко, Дмитро Потапенко та Василь Сурженко. Всі звинувачувані затримані. У міщанина Іося Гершкова Зубка запасні пограбували 5,5 рублів грошима та вибили вікна в будинку на суму 1,5 рублі. У поміщиці Софії Василівни Глінко солдати запасу розгромили помешкання та пограбували речі на суму 2000 рублівЦДІАК України, ф. 274, оп. 4, спр. 346а, арк. 78зв. Витяг з відомості про події в Радомисльському повіті протягом 2-ї половини липня місяця 1914 року.

1917-1991 роки В січні 1918 року в Любовичах встановлена радянська окупаціяЛюбовичі  // Житомирська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том «Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область». — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.).

7 березня 1923 року постановою ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ Київщини» створений Малинський район. В тому ж році була створена Любовицька сільська рада. З 1923 року до 1937 року село в складі Малинського району входило до різних територіальних утворень — Малинської округи Київської губернії, Коростенської округи Волинської губернії, Київської області«Про ліквідацію Малинської Округи на Київщині» // Збірник узаконень та розпоряджень Робітничо-Селянського Уряду України за 1924 рік. — Харків: Друкарня УВО ім. М. Фрунзе, 1924. — с. 890—891«Про точний розподіл території зліквідованої Малинської Округи на Київщині між Київщиною й Волинню» // Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1925 рік . — Харків: Друкарня ПУ УВО ім. М. Фрунзе, 1925. — с. 213-215.

1931 року в Любовичах організовано колгосп «Перемога». У 30-ті роки в селі діяла 7-річна школа, перший випуск якої відбувся 1934 року.

22 вересня 1937 року постановою ЦВК СРСР було відновлено систему адміністративного поділу область — район, з Київської області виокремлена частина адміністративних районів, зокрема й Малинський, які було включено до складу новоствореної Житомирської області.

Німецько-радянська війна 176 жителів села були учасниками німецько–радянської війни, з них 143 загинули на фронтах; 95 удостоєні бойових нагород.

Київська оборонна операція

У середині липня 1941 року лінія фронту наблизилася до Малинського району. Участь в оборонних боях з переважаючими силами противника на київському напрямку брали війська 5-ї армії (генерал-майор танкових військ Потапов Михайло Іванович), у ході яких зазнали важких втрат, але своїми контрударами змогли скувати значні ворожі сили на київському напрямкуДонесення про хід бойових дій 228 сд за період з 16.6. до 1.8.41 № 0018 від 4 серпня 1941 року :

21 липня 1941. Лінія фронту пролягала безпосередньо поруч з Любовичами. Командир 15 стрілецького корпусу (ск) наказав 228 стрілецькій дивізії (сд) зайняти оборону по річці Різні від її гирла до Діброви, що й було виконано підрозділами 737 та 748 стрілецьких полків (сп).

25 липня 1941. Відбулося фактичне злиття 799 сп з 748 сп та 767 сп з 737 сп 206 сд. О 21:30 отримано бойовий наказ штакора 15 — заволодіти рубежем Ворсівка, Вишевичі та встановити зв'язок з 37 сд, яка обороняла Білу Криницю, Березці. Виконуючи цей наказ, 767 сп з 589 гаубичним артилерійським полком (ГАП) вийшов вночі в вихідний район і до 9:00 26 липня 1941 року зайняв Пинязевичі, Ялцівку та повів наступ на північно-східні околиці Городища, а 799 сп продовжував наступ на східні околиці Малина у складі 45 сд.

30 липня 1941. Супротивник, підтягнувши до дивізії піхоти з танками та артилерією, о 7:00 за підтримки авіації, артилерії і танків перейшов від оборони до наступу. Головний удар був нанесений з району Малина в стик 45 сд та 41 танкової дивізії (тд) в напрямку Малин, Пиріжки, Баранівка. Дивізії, не витримавши натиску ворога, почали відходити від Малина — частини 45 сд у північно-західному напрямку, частини 41 тд у північно-східному напрямку, відкривши шлях супротивнику на Баранівку. 228 сд чинила завзятий опір супротивнику зі сторони Городища та контратакувала його з Лумлі в напрямку Малинівки 767 сп.