Олово самородне (; ; ) — мінерал класу самородних елементів.
Історія, етимологія Римляни знали прикметник stanneus, описуючи, що таке олово, метал, присвячений Юпітер. Латинське слово «stannus» — полісемічне, що означає, перш за все, свинець, по-друге, свинцевий блиск і, нарешті, олово. Пліній Старший згадує та описує сплав свинцю та олова. У пізньому греко-римському світі латинський термін «stannum», як правило, використовується для позначення цього дорогоцінного металу.Il figure selon Homère dans la liste des métaux précieux de l'époque antique, avec l'or, l'argent et le bronze (sic). Lire infra le chapitre histoire..
Загальний опис Склад Sn. Сингонія тетрагональна. Вид дитетрагонально-дипірамідальний. Зерна округлої, пластинчастої або неправильної форми. Природні кристали дуже рідкісні. Густина 7,31. Твердість 2–3. Колір олов'яно- або сірувато-білий. Риса біла, блискуча. Злам гачкуватий. Самородне олово ковке і тягуче. Блиск металічний. Непрозоре. В аншліфах біле. Слабо анізотропне. При 180 °С біле олово переходить у сіре. Зустрічається переважно в розсипах. Знайдене також на Місяці. Умови виникнення вивчені недостатньо. Рідкісне.
Різновиди Розрізняють: олово біле (олово); олово гірське (застаріла назва каситериту); олово голчасте (каситерит у вигляді гостропірамідальних видовжено-призматичних кристалів); олово дерев'янисте, або дніпровськіт (різновид каситериту гроно- і ниркоподібної форми з концентричною і променистою будовою, за назвою річки Дніпро); олово річкове (каситерит з алювіальних розсипів); олово розсипне (каситерит у вигляді зерен з алювіальних відкладів); олово-танталіт (різновид танталіту, який містить 9,06 % SnO2); α-олово (штучне «сіре олово» зі структурою типу алмазу); β-олово (олово).
Див. також Олово Список мінералів
Примітки
Література
Посилання