«Небіж чаклуна», у першому українському перекладі «Небіж чорнокнижника» () — фентезійний роман (повість) для дітей К. С. Льюїса, вперше вийшов у видавництві The Bodley Head 1955 року. Є першою книжкою в гептології «Хроніки Нарнії», і описує виникнення нарнійського світу. За порядком написання і публікування «Небіж чаклуна» є шостою повістю серії, він був написаний після «Кінь та його хлопчик» і передує «Останній битві». Як і інші книжки гептології, його ілюструвала Пауліна Бейнс, її ілюстрації відтворювалися і в пізніших виданнях. Для видавництва The Bodley Head це була перша публікація казок К. Льюїса, попередні книжки серії були випущені видавництвом Geoffrey Bles.

Описані в повісті події відбуваються за 1000 років (за нарнійським часом) до подій першої опублікованої повісті «Лев, Біла Відьма та шафа».

Автор почав «Небожа чаклуна» незабаром після завершення роботи над «Левом, Білою Відьмою і шафою». Цьому його спонукало питання про ліхтарний стовп посеред лісу, але йому потребувалося понад 5 років, перш ніж він зміг завершити його. Розповідь включає кілька автобіографічних моментів і зачіпає низку тем, пов'язаних із загальною мораллю і християнськими імплікаціями, включаючи спокуту, первородний гріх, спокусу і природний порядок.

Сюжет Історія починається в Лондоні влітку 1900 року. Двоє дітей, Дігорі Керк і Поллі Пламмер, зустрічаються в прилеглих палісадниках таунхаусів. Вони вирішують дослідити один з будинків, пробравшись туди сполучним горищем. Проте, вони помиляються дверима і потрапляють в одну з кімнат будинку Дігорі, де влаштував свій кабінет його дядько Ендр'ю Кеттерлі. Він пропонує Поллі якийсь жовтий перстень у подарунок, і дівчинка, торкнувшись магічного предмета рукою, зникає. Дядько пояснює Дігорі, що він давно займається магією, і що персні уможливлюють подорожувати між нашим світом й іншими. Сказавши небожу, що він тепер повинен вирушити услід за Поллі до паралельного світу і повернутися з нею назад за допомогою зелених перснів, бо «йому було б дуже шкода, що хтось з нашої родини може кинути леді в біді». Дігорі вимушений виконати вимогу дядька.

Взявши перстень в руку, Дігорі опиняється в сонному зеленому лісі, повністю втративши всілякі думки і пам'ять. Він бачить поруч якусь дівчинку і тільки потім впізнає в ній Поллі, раптом згадавши, що з ним сталося. Ліс заповнений невеликими мілкими ставками, і нарешті дітям вдається збагнути, що це місце «Ліс-між-Світами» — проміжний простір, з якого можна потрапити в інші світи. Ці ставки і служили дверима, а для проходу через них треба було надіти зелені персні. Жовті ж персні переносили з інших світів у цей ліс. Стрибнувши в один зі ставків, Дігорі і Поллі потрапляють у безлюдне закинуте місто стародавнього світу Чарн. Усередині зруйнованого палацу вони знаходять статуї колишніх володарів, які вироджувалися з прекрасних і мудрих у нещасних і жорстоких. У залі був дзвін з молотком і спокусливим написом. Не витримавши спокуси, Дігорі б'є у дзвін і пробуджує останню королеву Чарну — чаклунку Джадіс. Колись вона знищила в цьому світі все живе, сказавши «Скорботне Слово», і залишившись єдиною у живих, занурила себе в чарівний сон, що мав тривати до удару дзвона.

Діти намагаються врятуватися втечею, але чаклунка переслідує їх і переноситься разом з ними спочатку в Ліс-між-Світами, а потім і в Англію. У нашому світі вона втрачає свою чаклунську силу, зберігши, втім, свою незвичайну силу фізичну. Назвавши дядька Ендр'ю слабким чаклуном, вона оголошує його своїм рабом і велить «доставити їй колісницю», бо вона збирається завойовувати цей світ. Дядько, надягнувши свій найкращий костюм, йде замовляти кеб. Під час своєї поїздки по Лондону чаклунка привертає увагу грабежем ювелірного магазину. Поліція переслідує кеб, нарешті Джадіс розбиває його прямо біля будинку Дігорі. Перерізавши ножем посторонки, чаклунка вскакує на спину коня і мчить на ньому далі. Відламавши сталевий прут від ліхтарного стовпа, вона відбивається ним від полісменів і навколишніх зівак. Кебмен хапає коня за шию, а Дігорі і Поллі вдається вчепитися в чаклунку і торкнутися жовтих перснів. Разом з дітьми в Ліс-між-Світами переносяться і Джадіс на коні Суничці, і кебмен Франк, і дядько Ендр'ю. Кінь, шукаючи води, заходить в один зі ставків, Дігорі і Поллі швидко надівають зелені персні, розраховуючи відправити чаклунку назад до Чарну. Але всі потрапляють у якийсь інший світ, де поки нема нічого.

Раптом всі чують прекрасну пісню, бачать перший схід сонця, при його світлі з'являється і сам співець — величезний і сонцесяйний Лев. Виростають трава і дерева. Чаклунка кидає в Лева залізним прутом від стовпа, але удар не завдає тому шкоди. Джадіс рятується втечею і зникає з виду. З деталі ліхтарного стовпа, як з насінини дерева, виростає новий ліхтарний стовп. Із землі починають з'являтися різні тварини, Лев своїм диханням дає їм дар мовлення й оголошує про створення Нарнії. Виникають і різні міфічні істоти: сатири, фавни, дріади і гноми. Лев Аслан заповідає тваринам-мовцям добре поводитися з тими, що залишилися німими, але не наслідувати їх, «якщо вони не хочуть перестати бути тваринами-мовцями». Аслан закликає до себе Дігорі і каже йому, що на ньому лежить відповідальність за першу появу зла в нарнійському світі — чаклунку Джадіс. Для того, щоб хоча б на час захистити від неї Нарнію, він повинен посадити Дерево Захисту, здобувши яблуко із Саду на західному кінці світу. Кінь Суничка отримує від Лева крила і нове ім'я — Крилань. Верхи на Крилані Дігорі і Поллі дістаються західного краю нарнійського світу, де Дігорі зриває в Саду яблуко. Несподівано він зустрічає там само і Джадіс, яка щойно з'їла яблуко, здобувши тим самим безсмертя. Чаклунка спокушає Дігорі, умовляючи не відносити яблуко Леву, а з'їсти його самому і разом з нею правити цим світом. Після відмови вона нагадує йому про його тяжкохвору матір і пропонує забрати яблуко в свій світ для її зцілення. Незважаючи на страшний вибір, Дігорі відмовляється і приносить яблуко Аслану.

Лев переносить з Англії дружину кебмена Франка Гелен і оголошує їм, що вони мають стати королем і королевою Нарнії, а їхні нащадки довго правити нарнійським світом. Під час коронації виростає посаджене Дігорі Дерево Захисту, всипане чарівними плодами. Аслан пояснює Дігорі, чому Джадіс тепер не зможе приблизитися до Нарнії: вона з'їла плід не в свій час і з власної волі. Також він повідомляє, що посаджене якимось нарнійцем з власної волі Дерево Захисту, хоча б і захищало Нарнію, але зробило її жорстокою імперією на зразок Чарну, а не задуманою Левом доброю країною. Коли Дігорі зізнається, що чаклунка пропонувала йому зцілити матір цим яблуком, Аслан говорить, що тоді б «воно зцілило її, але це було б не на радість тобі і їй, і одного дня ти і вона зрозуміли б, що краще було померти від хвороби». Однак, Аслан своєю милістю дозволяє Дігорі взяти плід для матері.

Дігорі, Поллі і сплячий дядько Ендр'ю знову опиняються в Лісі-між-Світами, перенесені туди Асланом. Лев показує дітям висохлий ставок, через який вони потрапили в Чарн і повідомляє, що цього світу більше нема. Він попереджує Дігорі і Поллі, що перш ніж вони зістаряться, в державах їхнього світу «будуть правити тирани, які дбатимуть про радість, про справедливість, про милосердя не більше, ніж Імператриця Джадіс». Чарівні персні Лев велить забрати в дядька Ендр'ю і закопати поглибше, щоб їх ніхто не знайшов. Через хвилину діти і дядько Ендр'ю опиняються знову на лондонській вулиці поруч будинку Кеттерлі: виявилося, що за їхню відсутність тут не минуло й кількох секунд. Дігорі віддає яблуко матері, а його насіння закопує у дворі, там само діти закопують і персні. Через кілька тижнів Мабель Керк одужує, а незабаром з Індії повертається і батько Дігорі. Він оголошує, що успадкував титул лорда і родовий маєток, куди і переїздить родина Керків.

Із закопаного Дігорі в палісаднику насіння виростає яблуня з дуже гарними і смачними, хоча і нечарівними плодами. Минає багато років, Дігорі вже стає відомим професором, коли дерево ламає вітром. Не наважившись пустити його на дрова, він замовляє з нього шафу, яку перевозить у свій маєток.

Розділи твору Книга складається з 15 розділів: Розділ 1. Не ті двері Розділ 2. Дигорі та його дядько

Розділ 3. Ліс поміж світами

Розділ 4. Дзвін і молоток

Розділ 5. Руйнівне словоРозділ 6. У дядька Ендрю починаються клопоти Розділ 7. Що трапилося перед дверима

Розділ 8. Бійка біля вуличного ліхтаря

Розділ 9. Заснування Нарнії

Розділ 10. Перший жарт та іншеРозділ 11. Дигорі і дядько потрапили у скруту Розділ 12. Перчикова пригода

Розділ 13. Несподівана зустріч

Розділ 14. Садження дерева

Розділ 15. Кінець цієї історії та початок усіх інших

Робота над повістю Первісно Льюїс мав намір написати тільки одну повість — «Лев, Біла Відьма і шафа». Проте, коли Роджер Ланселін Грін спитав його, яким чином ліхтарний стовп взявся посередині нарнійського лісу, Льюїс був настільки заінтригований питанням, що спробував знайти відповідь на нього створенням «Небожа чаклуна», де бере участь професор Керк у дитинстві.

Схоже, що «Небіж чаклуна» був найскладнішою задачею для Льюїса з усіх повістей циклу. Решта «Хронік» написана в проміжку між 1948 і 1953 роками, тоді як «Небіж чаклуна» писався протягом шести років між 1949 і 1954 р. Автор почав роботу над ним влітку 1949 р., зразу після закінчення «Лев, Біла Відьма і шафа», але зупинився після 26 сторінок рукопису і повернувся до нього тільки через два роки. Це могло бути результатом автобіографічних аспектів повісті, оскільки вона відбиває кілька подій, пов'язаних з його власним життєвим досвідомDowning, p. 56..

Він повертається до «Небожа чаклуна» наприкінці 1950 р., закінчивши «Срібне крісло». Йому вдається завершити майже три чверті повісті, але знову зупиняє роботу, після того як Роджер Грін вказує йому на структурне питання в розповіді. Льюїс повертається до повісті навесні 1953 р., після завершення «Останньої Битви» і закінчує її на початку 1954 р.

Первісно повість називалася «Поллі та Дігорі» (Polly and Digory), видавець змінив назву на «Небіж чаклуна». Присвячена вона була родині Кілмерів (the Kilmer family).

Фрагмент про Лефей Первісний початок повісті значно різниться від опублікованої версії, автор надалі відмовився від нього. Зараз він знаний як «Фрагмент про Лефей» (The Lefay Fragment), отримавши назву від Місіс Лефей, хрещеної-феї Дігорі, яка в остаточному варіанті стала хрещеною матір'ю дядька Ендр'ю, менш доброзичливою чародійкою, що заповіла йому скриньку з пилом, використаним чаклуном для перснівDowning, pp. 36–39..

У «Фрагменті про Лефей» Дігорі з народження наділений здатністю розмовляти з деревами й тваринами; а відмінність між тваринами-мовцями і німими, яка стала характерною рисою нарнійського світу, там відсутня. Дігорі живе з тіткою Гертрудою, колишньою шкільною вчителькою з надокучливим і прискіпливим норовом, що зуміла стати міністром Уряду, добившись цього агресивним залякуванням інших. Всякий раз за відсутності тітки Дігорі знаходить втішення з тваринами і деревами, серед яких є і білка Теревенька (Pattertwig). Поллі з'являється в розповіді як сусідська дівчинка, яка не розуміє мову нелюдських створінь. Вона хоче збудувати пліт, щоб дослідити потік, який веде в підземний світ. Дігорі допомагає їй у будівництві, він мусить пиляти гілку з дерева, щоб не втратити обличчя перед Поллі. Через це він втрачає свою незвичайну здатність. Наступного дня до нього приходить хрещена мати Місіс Лефей. Знаючи, що він втратив свої здатності, вона дає йому картку з адресою меблевої крамниці, яку він має відвідати. На цьому фрагмент закінчуєтьсяDowning, pp. 36–37..

Теревенька і тітка Гертруда не увійшли в остаточну версію повісті. Однак, Теревенька з'являється як нарнійська тварина в «Принці Каспіані», а кар'єра тітки Гертруди нагадує кар'єру директорки Експериментального Дому із «Срібного крісла»Downing, p. 39..

Питання автентичності