«Казка про Трійку» — сатирична повість братів Аркадія і Бориса Стругацьких (1968), пов'язана спільними героями з повістю «Понеділок починається в суботу».

Історія публікації, цензура Планувався друк повісті в «Дитячій літературі» і в «Молодій гвардії», але обидва видавництва зненацька для авторів відмовилися. Існують два основні варіанти тексту: розлогий, вперше вийшов у журналі «Зміна» 1987 року; і короткий — для альманаху «Ангара» (спеціально «підігнаний» під обсяг)1968 року. Цей варіант мав складну долю: в 1969 році тираж альманаху «Ангара» (Іркутськ) був заборонений і вилучений з публічних бібліотек, а головний редактор Ю. Самсонов отримав догану, а відтак був звільнений. Повість публікувалась за кордоном у журналі «Посів». У СРСР повість вийшла лише через 20 років після іркутського випадку. Варіанти відрізняються додатковими героями і сюжетними лініями.

Сюжет

«Змінівський варіант» У книжкових виданнях містить громіздкий підзаголовок: «Історія непримиренної боротьби за підвищення трудової дисципліни, проти бюрократизму, за високий моральний рівень, проти знеособлення, за здорову критику і здорову самокритику, за особисту відповідальність кожного за зразкове утримання звітності і проти недооцінки власних сил».

Співробітники НДІЧАВО Привалов, Ойра-Ойра, Корнєєв і Амперян прибувають до Китежграда, де мають намір отримати у місцевих чиновників низку чудесних предметів та істот для інституту. Серед них — розумні клоп Говорун і спрут Спиридон, снігова людина Федір, Чорний ящик тощо. Незабаром вони виявляють, що Трійка з Раціоналізації та Утилізації Непояснених Явищ (ТРУНЯ) володіє одночасно абсолютною владою, обурливим невіглаством і карикатурною бюрократією. Склад Трійки — 1) голова-бюрократ товариш Лавр Федотович Вунюков, 2) істеричний активіст Рудольф Архипович Хлібовводов, 3) вічно згідний Фарфуркіс, ніколи і ніким не званий на ім'я та по батькові, 4) вічно сплячий (хоча іноді спроможний на репліки спросоння) полковник мотокавалерії плюс науковий консультант — знаменитий професор , відомий дотепним невіглаством. Потрібні чудесні істоти і речі містяться в Колонії Непояснених явищ під керівництвом героїчного коменданта Зубо, їх періодично приходить фотографувати скандальний фотограф Найсморк.

Молодим ученим доводиться грати з ТРУНЯ в її бюрократичну гру, відбиваючи кожного підопічного і, в свою чергу, відбиваючись від нав'язування абсолютно непотрібних і псевдозагадкових предметів. Бюрократія Трійки має силу магії: Велика Кругла Печатка, за допомогою якої затверджуються рішення, робить постанови незаперечною реальністю. Так, коли ТРУНЯ приймає рішення про шкодочинність комариного болота, вона оголошує його трансцендентним, ірраціональним і отже — неіснуючим, і болото зникає з карти. У фіналі вчені нейтралізують ТРУНЯ, влаштувавши потік нових листів-заявок наукової громадськості на незрозумілі явища на адресу ТРУНЯ і створивши підкомісію у складі самих себе, роздавши потім самим собі шукані об'єкти.

Окремим виданням цей варіант вийшов у 1992 році в одному томі з повістю «Понеділок починається в суботу» і відтоді регулярно перевидається.

«Ангарський варіант» У другій версії «Казки» головних героїв двоє — Привалов і Амперян. Вони потрапляють у місто Тьмускорпіонь (яке замінює в цьому варіанті Китежград), розташоване на сімдесят шостому поверсі НДІЧАВО, на ліфті, який несподівано запрацював. У цьому варіанті Трійка спочатку була комісією міськкомгоспу («каналізаторами»), закинутою двадцять років тому (тобто в 1947 році) на ліфті в Тьмускорпіонь, яка згодом узурпувала там владу. У фіналі Трійку розганяють і Федір Симеонович Ківрін. У цьому варіанті відсутній полковник мотокавалерії — член Трійки, який вічно дрімав, а також деякі другорядні персонажі, пов'язані з Ойрою-Ойрою і Корнєєвим (спрут Спиридон, Рідкий прибулець та інші). Вперше перевидана в 1987 році в журналі «Соціалістична праця», наступні перевидання йдуть регулярно.

«Змішаний» варіант 1989 року Для двотомника «Вибраних творів» (Москва: Московський робочий, 1989) автори вирішили переробити повість. В основу цього варіанту було покладено «ангарську» редакцію, доповнену главою про спрута Спиридона і Рідкого прибульця. В іншому текст слідував «ангарській» редакції: Вибігалло був повноправним членом Трійки, полковник мотокавалерії був відсутній, дія відбувалася на 76-му поверсі НДІЧАВО тощо. Цей варіант перевидавався в 4-му томі першого повного зібрання творів Стругацьких видавництва «Текст» (1992 рік), причому в цьому виданні було додано епіграф з М. В. Гоголя: «Ех, трійка, птах-трійка, хто тебе вигадав?», було також додано підзаголовок зі «змінівської» редакції. Більше цей варіант не перевидавався, оскільки з 1997 року у всіх представницьких зібраннях творів публікуються зразу «змінівський» і «ангарський» варіанти.

Чорновий варіант повісті Вийшов в рамках проєкту «Невідомі Стругацькі» у книжковій серії «» у видавництві «Сталкер» (Донецьк) 2006 року. Цей варіант, датований 25 березня 1967 року, почав відразу ж перероблятися авторами і став основою «змінівської редакції». Хлібовводов у цьому варіанті іменується Хлібоїдовим, голова Трійки тов. Вунюков іноді іменується Ванюковим, а комендант Зубо носить ім'я та по батькові Інокентій Пилипович. Фотограф Найсморк має прізвище Рабиновичев. Відрізняється також і фінал повісті, відсутня остання глава.

Факти

Прізвище героя Фарфуркіс було вигадане Іллею Варшавським. У середині 1960-х років Варшавський вирішив розіграти Бориса Стругацького, надіславши йому безграмотного листа «від шанувальника» з-за кордону — Мойри Фарфуркіса. Захоплений міжнародною популярністю, Борис Стругацький зачитав листа в компанії письменників, серед яких був і сам Варшавський. Автори мали різні уподобання: Аркадію більше подобався «змінівський» варіант повісті, а Борису — «ангарський». Вигадані середньовічні описи спрутів у «змінівському варіанті» були витягом із незакінченої повісті Стругацьких 1963 року «».

Алюзії

Див. також Трійка НКВС

Примітки

Посилання Борис Стругацкий, Аркадий Стругацкий «Сказка о Тройке» . «До и после „Сказки…“: Встреча через 20 лет»  — стаття про історію написання і публікації повісті

Душенко К. «„Казка про Трійку“ як дзеркало партійного мови» // Червоне і біле: З історії політичної мови: Сб. статей / Отв. ред. О. В. Кулешова.  — М.: РАН. ІНІСН. Центр гуманит. наук.-інформ. дослідж. Отд. культурології;, 2018.  — С. 131—142.  — 307 с. Душенко К. — ISBN 978-5-248-00879-67. — стаття про мову повісті