Гергард Енгель (; 13 квітня 1906, Губен — 9 грудня 1976, Мюнхен) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.
Біографія 5 жовтня 1925 року Енгель надійшов на службу стрільцем в 5-й прусський піхотний полк рейхсверу. Після двох відряджень в піхотну школу в Дрездені служив у 2-й роті, а з квітня 1932 року — в 3-й роті. 10 вересня 1933 був призначений ад'ютантом 3-го батальйону в Ростоці. У 1937/38 роках командував 11-й ротою 27-го піхотного полку. У 1938/41 роках обіймав посаду ад'ютанта від сухопутних сил під керівництвом шеф-ад'ютанта вермахту Рудольфа Шмундта при верховному головнокомандувачі сухопутних військ. У 1941 році Енгель був призначений зв'язковим офіцером від сухопутних військ при Гітлері. 1 жовтня 1943 року за власним бажанням був направлений на фронт, де взяв на себе командування 27-м фузілерним полком під Невелем, а потім — 197-м гренадерським полком і 12-ю піхотною дивізією під Аахеном і в Арденнах. 1 квітня 1945 року Енгель був призначений командиром народної гренадерської дивізії імені Ульріха фон Гуттена в 20-му армійському корпусі в районі Галле. З 8 травня 1945 року по грудень 1947 року Енгель перебував у американському полоні.
Після звільнення з полону працював керівником цукрового заводу під Нерфеніхом, а потім інструментального заводу в Дюссельдорфі. Очолював товариство ветеранів 12-ї дивізії. У 1974 році Енгель випустив мемуари про період служби в головній ставці Гітлера, які є важливим джерелом історичної інформації.
Звання
Фанен-юнкер (17 серпня 1927) Лейтенант (1 вересня 1930) Оберлейтенант (1 липня 1933) Гауптман (1937) Майор (1941) Оберстлейтенант (1943) Оберст (травень 1944) Генерал-майор (листопад 1944) Генерал-лейтенант (1 квітня 1945)
Нагороди
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (2 жовтня 1936) — отримав 2 медалі одночасно. Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (21 листопада 1938) Орден Корони Італії, офіцерський хрест (14 липня 1938) Орден Святих Маврикія та Лазаря, офіцерський хрест (Італія) (14 липня 1938) Орден Заслуг (Угорщина), офіцерський хрест (3 січня 1939) Орден Святого Савви 3-го ступеня (Королівство Югославія) (28 липня 1939) Орден Корони Румунії, офіцерський хрест (7 червня 1940) Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами (Фінляндія) (16 грудня 1941) Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами Німецький хрест у сріблі (16 жовтня 1943) Залізний хрест 2-го класу (26 лютого 1944) 1-го класу (23 травня 1944) Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям Лицарський хрест (4 липня 1944) Дубове листя (№ 679; 11 грудня 1944) Нагрудний знак «За поранення» в золоті Штурмовий піхотний знак в сріблі Відзначений у Вермахтберіхт (26 листопада 1944)
Бібліографія
Hildegard von Kotze (Hrsg.): Heeresadjutant bei Hitler 1938—1943: Aufzeichnungen des Majors Engel. Deutsche Verlags-Anstalt, Stuttgart 1982, ISBN 3-421-01699-2.
Література
Dermot Bradley (Hrsg.), Karl-Friedrich Hildebrand, Markus Rövekamp: Die Generale des Heeres 1921—1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterninäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 3: Dahlmann-Fitzlaff. Biblio-Verlag, Osnabrück 1994, ISBN 3-7648-2443-3, S. 336—337. Michael Buddrus: Mecklenburg im Zweiten Weltkrieg. Edition Temmen, Bremen 2009, ISBN 978-3-8378-4000-1. Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002 Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001 Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X