Зовнішня політика Італії

Зовнішня політика Республіки Італія — це загальний курс Італії в міжнародних справах. Зовнішня політика регулює відносини Італії з іншими державами. Реалізацією цієї політики займається міністерство справ Італії. Географічно Італія розташовується в Європі і вважається великою західною державою з моменту її об'єднання у 1861 році. Основними її союзниками є держави члени НАТО та ЄС, учасником яких виступає й Італія.

Італія відіграє особливу роль у християнському світі, оскільки Рим є резиденцією Папи Римського і центром Католицької Церкви. Італія виступає посередником у ізраїльсько-палестинському конфлікті та володіє військовою міццю, координуючи свою діяльність на Близькому Сході та в усьому світі в рамках миротворчих місій, долучається до боротьби із організованою злочинністю, незаконною торгівлею наркотиками, торгівлею людьми, піратством та тероризмом . В даний час Італія командує різними багатонаціональними силами. Країна також відіграє значну роль на території колишніх колоній Італійської імперії і вважається ключовим гравцем середземноморського регіону.

Історія

Ризоргіменто (The Risorgimento) — період 1830—1870 рр., що дав поштовх появі національної свідомості італійців, національно-визвольний рух італійського народу проти іноземного панування, за об'єднання роздробленої Італії. Італія здобула незалежність від Австрії, Бурбонів та Папи Римського, забезпечивши передумови для національного об'єднання.Martin Collier, Italian Unification 1820–71 (2003)Taylor, Struggle for Mastery pp 99–125 Папство закликало Францію протистояти об'єднанню, побоюючись, що відмова від контролю над Папськими державами послабить Церкву і дозволить лібералам домінувати над консервативними католиками. Проте Італія захопила Рим вже у 1870 р., а згодом утворила Троїстий союз (1882 р.) з Німеччиною та Австрією.

Італія розгромила Османську імперію в 1911—1912 роках.Charles Stevenson, A Box of Sand: The Italo-Ottoman War 1911—1912: The First Land, Sea and Air War (2014) В 1914 році Італія здобула колонію в Африці на узбережжі Червоного моря (Еритрея), отримала протекторат над Сомалі та адміністративну владу в колишній турецькій Лівії . За межами Африки Італія здійснила невеличку поступку в Тієнціні в Китаї (після Боксерського питання) та на островах Додеканез біля узбережжя Туреччини.

Австрія перейшла в наступ проти умов Троїстого союзу, а Італія вирішила взяти участь у Першій світовій війні як союзна держава з Францією та Великою Британією.

Два лідери, прем'єр-міністр Антоніо Саландра та міністр закордонних справ Сідні Сонніно прийняли рішення: їх основною мотивацією було захоплення Австрійської території, яку таємно пообіцяли Велика Британія та Франція в рамках Лондонського договору 1915 року . Також Італія окупувала південну Албанію і встановила протекторат над Албанією, який проіснував до 1920 року.Nigel Thomas. Armies in the Balkans 1914–18. Osprey Publishing, 2001, p. 17. Союзники розгромили Австрійську імперію в 1918 році, а Італія стала однією з головних переможців війни.

На Паризькій мирній конференції в 1919 р. Прем'єр-міністр Вітторіо Емануеле Орландо зосередився виключно на територіальному питанні, проте не досяг бажаного: йому було відмовлено в керівництві над містом Фіуме. Велика Британія, Франція та США відмовилися приєднати Далмазію та Албанію до Італії, як це було обіцяно Лондонським договором. Велика Британія, Франція та Японія розділили німецькі заморські колонії на власні мандати, виключаючи будь-які права Італії на це. Італія також не здобула жодної території від розпаду Османської імперії .

В Італії спалахнули громадянські заворушення між націоналістами, які підтримували військові дії і виступали проти того, що вони називали «пом'якшеною перемогою», і лівих, які виступали проти війни.H. James Burgwyn, The legend of the mutilated victory: Italy, the Great War, and the Paris Peace Conference, 1915—1919 (1993).

Фашистський уряд, який прийшов до влади разом з Беніто Муссоліні в 1922 р., прагнув збільшити чисельність італійської імперії та задовольнити претензії італійських іредентистів.

У 1935–36 рр., Друга італо-ефіопська війна пройшла успішно для Італії, вона об'єднала свої нові завоювання з власними східно-африканськими колоніями.

У 1939 р. Італія вторглася в Албанію та включила її до свого складу.

Під час Другої світової війни (1939–45) Італія утворила вісь-союз з Японією та Німеччиною і окупувала декілька територій (наприклад, частини Франції, Греції, Єгипту та Тунісу), але змушена була за кінцевим мирним договором відмовитися від усіх своїх колоній і протекторатів.

Після громадянської війни та економічної депресії, спричиненої Другою світовою війною, Італія насолоджувалася економічним дивом, європейською інтеграцією та вступом до НАТО .Sara Lorenzini, "The roots of a 'statesman': De Gasperi's foreign policy, " Modern Italy (2009) 14#4 pp 473—484. Італії було надано кредит довіри Організації Об'єднаних Націй щодо управління Сомалілендом в 1950 році. Коли Сомалі стала незалежною в 1960 році, багаторічному досвіду Італії з колоніалізмом прийшов кінець.

Відносини по регіонах та країнах

Африка Країна Початок офіційних відносин ПриміткиАлжир Алжир має посольство в Римі. Італія має посольство в Алжирі .Коморські острови Коморські острови представлені в Італії своїм посольством у Парижі, Франція та почесним консульством у Римі . Італію представляють в Коморських островах посольство в Дар-ес-Саламі, Танзанія та почесне консульство в Анжуані .Єгипет Відносини між обома країнами були встановлені ще в період Римської імперії. Однак у Другій світовій війні ситуація ускладнилась, коли Італія вторглась в Єгипет. Однак після війни відносини відновились і стали тіснішими. Єгипет має представництва в Римі та Мілані, тоді як Італія має представництва в Каїрі та Олександрії, також обидві країни є членами Союзу Середземномор'я . Відносини погіршилися після викрадення та вбивства італійського студента Джуліо Регені . Єгипет звинуватив італійську владу та громадську думку у відсутності прозорості.Еритрея Еритрея має посольство в Римі. Італія має посольство в Асмарі .Ефіопія Ефіопія має посольство в Римі. Італія має посольство в Аддис-Абебі .Кенія 1963 рік Відносини були офіційно встановлені після того, як Кенія здобула незалежність від панування Великої Британії. В Італії є посольство в Найробі та 2 консули в Малінді та Момбасі . Кенія має посольство в Римі.Лівія 1947, 2011 У період з 1911 по 1947 рік Лівія була італійською колонією . Італія має посольство в Триполі . Лівія має посольство в Римі та 2 загальні консульства (у Мілані та Палермо). 4 квітня 2011 року міністр закордонних справ Франко Фраттіні заявив, що Італія вирішила визнати Національну перехідну раду в східному лівійському місті Бенгазі своїм «єдиним законним співрозмовником» у Лівії.Мавританія Італія представлена в Мавританії своїм посольством у Рабаті, Марокко . Мавританія має посольство в Ромі .  Сомалі Відносини датуються періодом Римської імперії, століттями до встановлення італійського Сомаліленду. Італія визнає і підтримує Федеральний уряд Сомалі . Сомалі має посольство в Римі . Планується, що Італія знову відкриє своє посольство в Могадішо.  Північна Африка 1929 рік Італія має посольство в Преторії, консульство в Йоганнесбурзі, 2 консульства (у Кейптауні та Дурбані) та 2 почесні консульства (у Східному Лондоні та Порт-Елізабет). Південна Африка має посольство в Римі, генеральне консульство в Мілані та 7 почесних консульств (у Барі, Болоньї, Флоренції, Генуї, Неаполі, Трієсті та Венеції). У Південній Африці проживає близько 35 000 людей італійського походження . Міністерство закордонних справ Південної Африки щодо відносин з Італією   Туніс 1957 рік Італія має посольство в Тунісі та 3 почесні консульства (у Бізерті, Сфаксі та Сусі). Туніс має посольство в Римі, загальне консульство в Палермо, 3 консульства (у Генуї, Мілані та Неаполі) та 2 почесні консульства (у Барі та Новарі). Обидві країни є повноправними членами Союзу для Середземномор'я . До незалежності існувала важлива італійська громада, яка жила в Тунісі . Міністерство закордонних справ Тунісу щодо відносин з Італією (лише французькою мовою)  

Америка КраїнаПочаток офіційних стосунківПримітки Аргентина1837 Аргентина має посольство в Римі та Генеральне консульство в Мілані. Італія має посольство в Буенос-Айресі і генеральні консульства в Баїя-бланку, Кордові, Ла-Платі і Росаріо, а також консульства в Мар-дель-Платі і Мендосі. Див. також: Italian Argentine Беліз01.10.1982 Обидві країни встановили дипломатичні відносини 1 жовтня 1982 року. Беліз має 2 почесних консульства в Палермо і Мілані. Італія представлена в Белізі через своє посольство і почесне консульство в Мехіко. Бразилія1861 Бразилія має посольство в Римі і Генеральне консульство в Мілані. Італія має посольство в Бразилії і генеральні консульства в Куритибі, Порту-Алегрі, Ріо-де-Жанейро і Сан-Паулу, а також консульства в Белу-Орізонті і Ресіфі.Канада1947 Канада має посольство в Римі і 2 консульства (в Мілані і Удіне). Італія має посольство в Оттаві, 3 генеральних консульства (в Монреалі, Торонто і Ванкувері). Обидві країни є повноправними членами Організації економічного співробітництва і розвитку, Великої сімки і НАТО. В Канаді проживає близько 1 500 000 чоловік італійського походження. Міністерство закордонних справ і міжнародної торгівлі Канади про відносини з Італією Чилі1864 Чилі має посольство в Римі і Генеральне консульство в Мілані. Італія має посольство в СантьягоКолумбія1847 Колумбія має посольство в Римі і Генеральне консульство в Мілані. Італія має посольство представлене військовим аташе в Боготі і три почесних консульства в Барранкильї, Калі і Картахені.Коста-Рика Коста-Рика має посольство в Римі. Італія має посольство в Сан-Хосе, Коста-Рика. http://www.ambsanjose.esteri.it/Ambasciata_SanJose  Куба Куба має посольство в Римі. Італія має посольство в Гавані.Домінікана Італія представлена в Домінікані своїм посольством в Каракасі, Венесуела.Сальвадор Сальвадор має посольство в Римі і Генеральне консульство в Мілані. Італія має посольство в Сан-Сальвадорі. Гренада Італія представлена в Гренаді своїм посольством в Каракасі, Венесуела. Гренада має почесне консульство у Флоренції.Гуяна1967Обидві країни встановили дипломатичні відносини 12 квітня 1967.Мексика1874 Відносини були встановлені в 1874 році після об'єднання Італії. Дипломатичні відносини були розірвані під час Другої світової війни, коли Мексика оголосила війну державам осі. Відносини були відновлені в 1946 році. Мексика має посольство в Римі і консульство в Мілані. Італія має посольство в Мехіко. Обидві країни є членами G-20 та Організації економічного співробітництва та розвитку. Див.також: Парагвай1867 Італія має посольство в Асунсьйоні. Парагвай має посольство в Римі.Перу23.12.1974 Італія і Перу мають довгу і дуже багату історію культурних і політичних зв'язків. Італія має посольство в Лімі. Перу має посольство в Римі та генеральні консульства у Флоренції, Генуї, Мілані і Турині. У Перу проживає від 500 000 до 900 000 чоловік італійського походження. Міністерство закордонних справ Перу про відносини з Італією (тільки іспанською мовою))Уганда1962Обидві країни встановили дипломатичні відносини в 1962 році.США1861–04-11Див. Відносини Італії та США Сполучені Штати мають особливі відносини з Італією, оскільки остання зазнала поразки у Другій світовій війні та була таємним полем битви холодної війни.

Італія і США є союзниками по НАТО і співпрацюють в Організації Об'єднаних Націй, в різних регіональних організаціях і на двосторонній основі. Італія тісно співпрацює зі Сполученими Штатами та іншими країнами з таких питань, як операції НАТО та ООН, а також щодо допомоги новим незалежним державам; у близькосхідному мирному процесі; у сфері багатосторонніх переговорів.