Аста Сігурдардоттір (; 1 квітня 1930, Літла-Храун — 21 грудня 1971, Рейк'явік) — ісландська письменниця, художниця.
Аста здобула популярність у ранні роки завдяки оповіданню «Sunnudagskvöld til mánudagsmorguns», опублікованому в журналі Líf og list (1951), а її однойменна збірка 1961 року згодом стала вважатися класикою ісландської літератури. Окрім прози, вона створювала малюнки, ліногравюри та декоровану кераміку, а іноді працювала оголеною моделлю для студентів-художників.
Критики часто називають Сігурдардоттір визначною літературною особистістю післявоєнної Ісландії, водночас зазначаючи, що за її життя громадськість ставилася до неї неоднозначно через відверті соціальні теми та богемне оточення.
Життєпис Аста Йона Сігурддоттір народилася 1 квітня 1930 року в Літла-Храун, фермерському господарстві в Колбейнсстадареппурі в регіоні Снайфедльснес в Ісландії. Вона виросла в сільській місцевості, не маючи в дитинстві доступу до хорошої освіти. На фермі, де вона жила, не було водопроводу, електрики і навіть радіо. Книги були основною розвагою для всієї родини, а захоплення її батька літературою сприяло розвитку її природної творчості та таланту.
У віці 14 років вона переїхала до Рейк'явіка, щоб навчатися, що було незвичайним для сільської дівчини в Ісландії середини XX століття. Після закінчення середньої школи вона вступила до педагогічного коледжу (Kennaraskóli Íslands) і в 1950 році закінчила його за фахом вчителя, хоча ніколи не працювала за цією професієюhttps://www.litencyc.com/php/speople.php?rec=true&UID=15145.
Література Аста стала відомою майже за одну ніч, коли її оповідання «Sunnudagskvöld til mánudagsmorguns» («Недільна ніч до понеділка вранці») було опубліковано в авангардному журналі Líf og list («Життя і мистецтво») у 1951 році. На той час Асті був 21 рік. Оповідання викликало сенсацію своїм описом п'яниць, бездомних і розпусників на узбіччі суспільства. Розповідь була лаконічною і метафоричною, з елементами фантазії, мовою чуттєвою, еротичною і частково гротескною.
Її збірка оповідань «Sunnudagskvöld til mánudagsmorguns» була опублікована в 1961 році і відразу стала класикою. У 1953 році вона опублікувала одну з перших модерністських новел Ісландії, «Í hvaða vagni?» (У якому вагоні?), в Tímarit Máls og Menningar. Її твори були перевидані в збірці «Sögur og ljóð» (Оповідання та вірші) в 1985 році, разом із посмертними новелами, віршами та неопублікованими малюнками.
Сігурдардоттір була піонером ісландського модернізму, яка кидала виклик суспільним нормам. Її поетичні та галюциногенно-красиві оповідання, часто написані з точки зору наївної дівчинки або молодої жінки, протистояли насильству в Ісландії середини ХХ століття. Вона була однією з перших письменниць, яка з народної точки зору відобразила справжній міський дискурс, що випливав із «сирого» досвіду повоєнної епохи та розчарованого погляду на її буржуазний світ.
Візуальне мистецтво Аста проявила художні здібності як у візуальному мистецтві, так і в літературі. Вона працювала ню-моделлю для студентів художньої академії, що викликало значні суперечки в консервативному суспільстві Рейк'явіка. Вона могла виходити на перерву повністю оголеною, говорячи шокованим перехожим, що вона «в робочій формі».
Протягом 1960-1963 років вона створила дизайн гральних карт із зображеннями відомих ісландських фольклорних персонажів, включаючи чарівників, відьом і привидів. Аста померла, не встигнувши завершити роботу, її нащадки подбали про те, щоб карти були повністю реалізовані і опубліковані видавництвом Forlagið у 2022 році.
Спосіб життя та імідж Аста вела богемний спосіб життя і була пов'язана з модерністським мистецьким середовищем Рейк'явіка. Вона була сучасницею «Атомних поетів», групи ісландських модерністських поетів. Її спосіб життя та світогляд робили її вигнанцем у суспільстві. Вона одягалася в модний одяг, фарбувала своє каштанове волосся в чорний колір, накладала яскравий макіяж, як голлівудські героїні, і сама шила собі одяг.
Останні роки Аста все життя боролася з бідністю та поганими умовами життя. Вона багато років страждала на алкоголізм і депресію. Суперечність між її прагненням до нормального життя, безпеки та буржуазного визнання, з одного боку, та її бунтом і потребою свободи, з іншого, створювала постійну напругу, що відбивалася в усіх її оповіданнях.
Астра покінчила життя самогубством 21 грудня 1971 року у віці 41 року.
Спадок Незважаючи на коротке життя, творчість Асти Сігурддоттір мала суттєвий вплив на ісландську літературу. За словами письменника Сьона, «оповідання Асти Сігурддоттір не тільки ввірвалися як метеор в ісландську післявоєнну літературу 50-х і 60-х років, але їх вплив досі відчутний у творах письменників трьох наступних поколінь». Її оповідання визнані важливим внеском в ісландський літературний канон і класикою скандинавської літератури.
Біографія Асти «Minn hlátur er sorg» (Мій сміх — це смуток), була написана Фрідрікою Беноніс і опублікована в 1992 році, а потім перевидана в 2021 році. У 2018 році в Художньому музеї Рейк'явіку відбулася виставка її робіт. Національний театр Ісландії поставив п'єсу про її життя. Збірка її оповідань була перекладена англійською мовою Мег Матіч і опублікована під назвою Nothing to Be Rescued (Нічого рятувати) у 2020-х роках.
Особисте життя Аста мала п'ятьох дітей (в деяких джерелах вказано шістьох дітей) від двох шлюбів, обидва з яких закінчилися розлученням. Під час другого курсу педагогічного коледжу вона завагітніла, і домовилась, що її мати виховуватиме дитину, поки Аста закінчуватиме навчання, хоча врешті мати повністю виховувала її дитину. Пізніше вона була змушена зробити аборт, який був законним лише за найсуворіших обставин.
Її онук Йон Даді Бьодварссон (нар. 1992), став професійним футболістом і грав за національну збірну Ісландії. Він є онуком Асти Сігурдардоттір та іншого видатного ісландського письменника, Торстейна фра Хамрі.
Примітки