Сорочиця велика (Gymnorhina tibicen або Cracticus tibicen) — С. 253, також австралійська сорока (), ворона-свистун — середній за розмірами чорно-білий птах родини ланграйнових, підряду співочих птахів, ряду горобцеподібних, розповсюджений в Австралії та на крайньому півдні острова Нової Гвінеї. Раніше сорочиці великі поділялися на три окремі види, тепер вони вважаються одним видом, що має 9 підвидів. Птах володіє широким спектром вокалізації. Сорочиця велика, незважаючи на зовнішню схожість, не є близькою родичкою ні сорокам, ні воронам, які належать до родини воронових.

У виданні , у 2002 році сорочиця велика була відмічена, як найпоширеніший вид птахів в Австралії з популяцією 105 617 особин. Новий атлас австралійських птахів, Додаток, с. 791 // The New Atlas of Australian Birds, ISBN 1 875122 095, © , 2003. Однак станом на 2019 рік, згідно з дослідженнями , що базуються на спостереженнях волонтерів, кількість сорочиць великих збільшилось до 154 474, проте за загальною кількістю особин цей вид перемістився на 3 місце. 2019 Aussie Backyard Bird Count results // The Aussie Backyard Bird Count is brought to you by BirdLife Australia

Доросла сорочиця велика є досить міцним птахом розміром від 37 до 43 сантиметрів з характерним чорно-білим оперенням, має золотисто-карі очі та кремезний клиноподібний синювато-білий дзьоб. У самців та самиць майже однаковий зовнішній вигляд, але їх можна розрізнити за дещо різним кольором потилиці. У самця потилиця чисто біла, а у самиць із сірим відтінком. сорочиця має досить довгі ноги, багато часу проводить на землі, де переміщається кроком, рідше підтюпцем або стрибками. Птах є всеїдним, його основний харчовий раціон складають безхребетні. Він, як правило, веде осілий спосіб життя, не покидаючи меж своєї обжитої території. Птах добре пристосувався до житла поряд із людиною і став звичним мешканцем парків, садів та присадибних ділянок в Австралії. Сорочиця велика загалом добре ладить з людьми, але у період виведення потомства ці птахи, особливо самці, інколи стають агресивними та можуть нападати на людей, охороняючи гнізда та пташенят.

Понад 1000 сорочиць великих було інтродуковано до Нової Зеландії з 1864 по 1874 рікHaether, B.; Robertson, H. (2015). The Field Guide to the Birds of New Zealand. p. 413, але згодом їх звинувачено у витісненні місцевих птахів і тепер їх розглядають як шкідників Сайт про шкідливі тварини, Сороки — Районна рада Великого Веллінгтону // . Сорочиці великі також були завезені на Соломонові Острови та Фіджі, де не вважаються інвазійним видом.

Сорочиця велика — маскот (талісман) багатьох австралійських спортивних команд, зокрема одного з найпопулярніших у країні клубів австралійського футболу — , культового у середовищі Поза жартами: «Ненависть боґанів доводить нас усіх до сорому» — Австралійська телерадіомовна корпорація // Beyond a joke: Bogan loathing bring us all to shame — The Drum Opinion (Australian Broadcasting Corporation). Також неформально використовується іншим клубом Австралійської футбольної ліги — . Сорочиця є символом клубу Національної регбійної ліги — .

Таксономія та назви птаха Сорочицю велику вперше описав англійський орнітолог Джон Летем у 1801 році як Coracias tibicen, польові дослідження проводились у регіоні Порт-Джексон Дата відкриття Летемом Supplementum Indicis Ornithologici 1801 чи 1802? // . Наукова назва виду Tibicen перекладається з латини, як флейтист або дудар, через характерний мелодійний спів птаха Словник латинської мови Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стор. 579 // . У 1840 році англійський зоолог Джордж Роберт Грей включив сорочицю велику в окремий монотипний рід Gymnorhina . Назва роду походить від словосполучення давньогрецького gumnos, що означає голий та rhinos — ніздрі Словник наукових назв птахів // .

Проте деякі інші авторитетні вчені, такі як Глен Сторр у 1952 році, Леслі Христідіс та Волтер Болз у своєму довіднику 2008 року, відносять сорочицю велику до роду Cracticus (Сорочиця), разом з іншими спорідненими птахами, стверджуючи, що адаптація сорочиці великої до наземного життя є недостатньою умовою, щоб вважати її окремим родом Замітки про Streperidae // . Такої ж біологічної номенклатури птаха дотримується й український орнітолог Геннадій Фесенко.

Сорочиця велика роду Gymnorhina споріднена із так званими (), що належать до родів Сорочиця (Cracticus) та Melloria, а також із птахами роду Куравонг (Strepera). Всі ці роди разом утворюють підродину Сорочицеві (Cracticinae), запропоновану в 1914 році австралійським орнітологом , після вивчення ним будови м'язів цих птахів Міологія сорочиці-дзвоника та її позиція у класифікації // . У 1985 році американські орнітологи Чарльз Сіблі та Джон Алквіст виявили тісний зв'язок між родом Ланграйн та підродиною Сорочицеві (Cracticinae), що дало змогу включити цих птахів до однієї клади Cracticini Філогенія та класифікація австрало-папуаських птахів співочих птахів (Passeri) // , родини Ланграйнові Систематика і таксономія австралійських птахів // . Ці висновки підтверджують молекулярно-генетичні дослідження, опубліковані у 2013 році, які показали, що сорочиця велика є сестринським таксоном сорочиці чорної (Melloria quoyi). Обидва види виділилися зі спільної клади приблизно між 8,3 та 4,2 мільйонами років тому, у період від пізнього міоцену до раннього пліоцену. Самі ж ці два види розійшлися десь у проміжку 5,8 — 3,0 мільйонів років тому під час пліоцену Мультилокусний коалесцентний аналіз спеціалізованої історії австрало-папуаських птахів-м'ясників та їх родичів // .

Незважаючи на англомовну назву птаха () австралійська сорока, він не є близькими родичем євразійської сороки, яка належить до родини воронових, хоча обидва птахи є об'єднані у надродині Corvoidea, парворяду Corvida, підряду співочих птахів.

Україномовні назви та біологічна номенклатура Український орнітолог Геннадій Фесенко у своїй фундаментальній праці «Вітчизняна номенклатура птахів світу», дає україномовну назву птаху Сорочиця велика (), та відносить його до роду Сорочиця (Cracticus), родини Сорочицеві (Cracticidae), хоча у дужках надає альтернативну назву птаха латиною Gymnorhina tibicen.

У цій праці, крім власне сорочиці великої, до роду сорочиця (Cracticus) віднесені так звані птахи-м'ясники (), які усі мають однакову українську біологічну назву — сорочиця, що відповідає назві роду, з подальшим уточненням виду прикметником: новогвінейська, тагуланська, чорноспинна, чоновола, чорна, сіроспинна. Причому рід сорочиця (Cracticus) разом з родами: куравонг (Strepera) та біловух (Peltops) утворюють окрему родину сорочицевих (Cracticinae), а не входять у родину Ланграйнові (Artamidae) на правах підродини. Такої ж класифікації дотримуються й деякі інші авторитетні орнітологи, такі як Глен Сторр, Леслі Христідіс та Волтер Болз.

Біологічна назва птаха не є широкорозповсюджена в українській мові, натомість часто використовується дослівний переклад з англійської — австралійська сорока () або калька з російської мови — ворона-свистун, навіть у навчальних посібниках для студентів та електронних енциклопедіях. Щобільше, у журналістиці часто вживається просто назва сорока .

Українсько-австралійського письменник Пилип Вакуленко присвятив цим птахам оповідання «Мої австралійські сороки»Пилип Вакуленко // «Мої австралійські сороки» Аделаїда - 1970, а також згадує птаха під назвою австралійська сорока у своїй казці «Весела кукабара»Пилип Вакуленко // «Весела кукабара» , Видавництво «Ластівка», Мельбурн, Аделаїда 1955.

Англомовні назви Англомовна назва птаха () австралійська сорока або просто сорока походить, через подібність його забарвлення до євразійської сороки. Це було звичайною практикою для перших британських переселенців в Австралії називати рослини та тварин за європейськими аналогами.

Ще до офіційного опису цього виду, у просторіччі птаха іноді називали писклявий лісоруб (), такий підпис, можна знайти на картині , одного із представників творчої спілки Колекція художніх творів першого флоту // , десь між 1788 і 1792 роками Сорочиця велика: «Біологія та поведінка незвичайної співочої пташки» стор. 3 // . Були зафіксовані також інші вживані назви птаха: писклява ворона-сорокопуд (piping crow-shrike), дудар (piper), меґґі (maggie, зменшувальна форма від magpie), птах-флейта (flute-bird) та птах-орган (organ-bird). Назва сорока-дзвоник (bell-magpie) запропонована, щоб допомогти відрізнити птаха від європейської сороки, але ця назва не набула широкого вживання Сигнал від сорочиці: «Навчитися співіснувати з дикою природою» стор. 12 // .

Аборигенні назви Зафіксовано, що аборигени племен та , що проживали в районі Сіднейського басейну, називали птаха тарра-вон-нанг (tarra-won-nang), джарравунанг (djarrawunang), вібунг (wibung), та марріянг (marriyang) Сіднейська мова // . Плем'я називало птаха іменами буругонг (booroogong) і гаругонг (garoogong), а плем'я , що знаходилося у Вікторії — каррак (carrak). Представники племені вживали назву — буругугаабу (burrugaabu), галалу (galalu), та гулуу (guluu) Словник мови Гамілараай // . Птах був відомий як варндурла (warndurla) серед людей племені у центральній та західній Пілбарі Фауна Інджібарді // .

Опис

Заувага: Опис зроблено на основі номінативного підвиду чорно-спинної сорочиці великої G. tibicen tibicen. Опис інших підвидів може відрізнятися. Вага більшості дорослих сорочиць великих знаходиться у межах 220—350 грам, розмір 37-43 сантиметрів, розмах крил 65-85 см. Птах має міцний клиноподібний блакитно-білий дзьоб, із чорною окрайкою, який легенько закарлючений на кінці. Чорні ноги доволі довгі й дужіДовідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стор. 616 // , причому, стегна короткі по відношенню гомілок. Оперення чорно-біле, однорідне, блискуче. Обидві статі всіх підвидів мають чорні голови, крила, нижню частину тулубу та білі плечі. Хвіст має чорну смужку на кінці. Потилиця біла у самців та світло-сірувата у самиць. Дорослі сорочиці великі мають тьмяні золотисто-карі очі, на відміну від жовтих очей у птахів виду карравонг (strepera) () та білооких австралійських круків та ворони Довідник австралійських, новозеландських та антарктичних птахів стор. 581 // .

Сорочиці великі зазвичай живуть приблизно до 25 років Сорочиця велика: «Біологія та поведінка незвичайної співочої пташки» п. VII // , хоча є зареєстровані випадки життя сорочиць до віку 30 років Життя з дикою природою: Сорочиця // . Вік здатності до статевого розмноження у цих птахів варіює залежно від місця проживання, але у середньому настає у віці від трьох до п'яти років.

Оперення молодняку має відтінки сірого і коричневого посеред чорного та білого загального фону Довідник птахів Австралії // . Дворічні та трирічні птахи обох статей дуже схожі один на одного, та їх важко відрізнити від дорослих самиць. Приблизно до двох років незрілі птахи мають темно-коричневі очі.

Добре відому й легко пізнавану сорочицю велику навряд чи сплутаєш з іншими видами птахів. Сорочиця чорновола (Cracticus nigrogularis) має подібну будову тіла та схоже оперення, але в неї, на відміну від сорочиці великої, нижня частина тулуба білого кольору, а не чорного. Скунда австралійська (Grallina cyanoleuca) набагато менша й тендітніша, зі складнішим і дуже різноманітно облямованим чорно-білим оперенням. Птахи карравонг мають переважно темне оперення і масивніший дзьоб.

Вокалізація