Голоценове вимирання (в деяких джерелах Шосте масове вимирання) — одне з найбільш значних масових вимирань видів в історії Землі, що відбувається в наш час.World Scientists' Warning to Humanity: A Second Notice(англ.): journal. — 2017. — 13 November (vol. 67, no. 12). — P. 1026—1028. — DOI:10.1093/biosci/bix125.. Це триваюче вимирання видів збігається з сучасною епохою голоцену і є результатом людської діяльності. Воно охоплює численні сімейства рослин і тварин, включаючи ссавців, птахів, земноводних, рептилій і членистоногих.
У зв'язку з повсюдною деградацією місць проживання видів з найвищим ступенем біорізноманіття, таких як коралові рифи і тропічні ліси, а також, в меншій мірі, і в інших районах, переважна більшість зникнень видів вважається недокументованим, оскільки ніхто не знає про їхнє існування до того, як вони зникнуть, або ніхто ще не виявив їх зникнення. Нинішні темпи вимирання видів оцінюються в 100—1000 разів вище природних фонових показників.
У Глобальному звіті про оцінку біорізноманіття та екосистем, опублікованому в 2019 році, говориться, що близько одного мільйона видів рослин і тварин зникають наразі в результаті антропогенного впливу. Голоценове вимирання включає в себе зникнення великих наземних тварин, відомих як мегафауна, починаючи з кінця останнього льодовикового періоду. Мегафауна поза африканським континентом, яка розвивалася окремо від людей, виявилася дуже чутливою до появи нового хижака, і багато хто з тварин помер незабаром після того, як ранні люди почали поширюватися і полювати по Землі. Ці вимирання, що мали місце на кордоні плейстоцену і голоцену, іноді згадуються як четвертинне вимирання.
Найбільш популярною в наукових колах теорією є те, що винищення видів людиною додалося до існуючих стресових умов. Ведуться дебати щодо того, наскільки людське хижацтво вплинуло на зникнення видів. Певне скорочення популяцій видів було безпосередньо пов'язане з людською діяльністю, це чітко простежується на зникненні видів у Новій Зеландії і на Гаваях. Крім втручання людей, зміна клімату, можливо, була рушійним фактором у вимиранні мегафауни, особливо в кінці плейстоцену.
Екологічно людина була відзначена як безпрецедентний «глобальний суперхижак», який послідовно полював на інших дорослих хижаків найвищого рівня і мав сильний вплив на харчові мережі. Всюди на суші і в світовому океані було відзначено вимирання видів: вченими відзначено багато відомих прикладів в межах Африки, Азії, Європи, Австралії, Північної та Південної Америки, а також на невеликих островах.
В цілому вимирання голоцену може бути пов'язано з впливом людини на навколишнє середовище. Воно триває і в XXI столітті, коли споживання м'яса, надмірний вилов риби, закислення океану і скорочення популяцій земноводних є декількома найбільшими прикладами майже універсального космополітичного скорочення біорізноманіття. Людське перенаселення (і тривале зростання населення) поряд з марнотратним споживанням, як вважають вчені, є головними причинами триваючого вимирання видівGerardo; Ceballos Biological annihilation via the ongoing sixth mass extinction signaled by vertebrate population losses and declines(англ.) // Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America : journal. — 2017. — 23 May (vol. 114, no. 30). — P. E6089—E6096. — DOI:10.1073/pnas.1704949114. — PMID 28696295..
Прихильники екологічного скептицизму висловлюються проти цієї гіпотезиBjørn Lomborg — The Skeptical Environmentalist: Measuring the Real State of the World (2001).
Визначення
Голоценове вимирання також відоме як «шосте вимирання» в зв'язку з тим, що це, можливо, шосте масове зникнення видів після ордовицько-силурійського, девонського, масового пермського, тріасового і крейдового вимирань. Масові вимирання характеризуються втратою не менше 75 % видів протягом геологічно короткого періоду часу.
Не існує єдиної думки про те, де починається голоценове, або антропогенне, вимирання, і вимирання в четвертинному періоді, яке включає зміну клімату, що призвело до кінця останнього льодовикового періоду, і чи треба їх узагалі розглядати як окремі події. Деякі дослідники припускають, що антропогенне вимирання могло початися ще тоді, коли перші сучасні люди поширилися з Африки по планеті, між 200 000 і 100 000 років тому; це підтверджується швидким зникненням мегафауни після швидкої колонізації людиною Австралії, Новій Зеландії і Мадагаскару. Чого і слід було очікувати, при ситуації, коли будь-який великий хижак, що вміє адаптуватись, переходить в нову екосистему. У багатьох випадках передбачається, що навіть мінімального мисливського впливу людини було достатньо, щоб знищити велику фауну, особливо на географічно ізольованих островах.
У дослідженні «Майбутнє життя» (2002) Едвард Осборн Вілсон з Гарварда підрахував, що якщо нинішні темпи руйнування біосфери людиною продовжаться, то до 2100 року половина вищих форм життя Землі зникне. Опитування 1998 року, проведене Американським музеєм природничої історії, показав, що 70 % біологів визнають триваючі події як антропогенне вимирання. В даний час швидкість зникнення видів оцінюється в 100—1000 разів вище, ніж фонова швидкість зникнення, історично типова з точки зору природного розвитку планети. Крім того, поточна швидкість вимирання в 10-100 разів вище, ніж в будь-якому з попередніх масових вимирань в історії Землі. Еколог Стюарт Пімм заявив, що швидкість вимирання рослин в 100 разів перевищує норму.
Серед вчених широко поширена думка про те, що людська діяльність прискорює вимирання багатьох видів тварин за рахунок руйнування місць проживання, споживання тварин в якості ресурсів і знищення видів, які люди розглядають як загрозу або конкурентів. У листопаді 2017 року у заяві під назвою «Друге Попередження людству», яку було підписано 15 364 вченими з 184 країн, було заявлено, що, крім іншого, «ми почали масове вимирання — шосте за приблизно 540 мільйонів років, і багато нинішніх форм життя можуть бути знищені або зникнути до кінця цього століття».
Антропоцен
Велику кількість вимирань, що вважаються антропогенними, або зумовленими людською діяльністю, іноді (особливо якщо йдеться про гіпотезовані майбутні події) в сукупності називають «вимиранням антропоцену». «Антропоцен» — термін, введений у 2000 році. Деякі тепер постулюють, що почалася нова геологічна епоха, яка відбулася з найгострішим та найпоширенішим вимиранням видів з часу вимирання крейдо-палеогену 66 мільйонів років томуKolbert, Elizabeth (2014). The Sixth Extinction: An Unnatural History. New York City: Henry Holt and Company. ISBN 978-0805092998.. Термін «антропоцен» деякі коментатори можуть називати поточні та прогнозовані майбутні вимирання як частину більш тривалого вимирання голоценуZalasiewicz, Jan; Williams, Mark; Smith, Alan; Barry, Tiffany L.; Coe, Angela L.; Bown, Paul R.; Brenchley, Patrick; Cantrill, David; Gale, Andrew; Gibbard, Philip; Gregory, F. John; Hounslow, Mark W.; Kerr, Andrew C.; Pearson, Paul; Knox, Robert; Powell, John; Waters, Colin; Marshall, John; Oates, Michael; Rawson, Peter; Stone, Philip (2008). «Are we now living in the Anthropocene». GSA Today. 18 (2):. Голоцено-антропоценові межі оскаржуються, коли деякі коментатори стверджують про істотний вплив людини на клімат у значній частині того, що зазвичай вважається голоценовою епохою. Інші коментатори розміщують межу голоцен-антропоцен на промисловій революції, а також говорять, що «формальне прийняття цього терміну в найближчому майбутньому буде значною мірою залежати від його корисності, особливо для вчених які працюють над пізнім голоценовим спадкоємством».
Висловлюється думка, що діяльність людини зробила період, починаючи з середини 20 століття, досить відмінним від решти голоцену, настільки щоб вважати його новою геологічною епохою, відомою як антропоцен, терміном, який розглядається для включення до часової шкали історії Землі Міжнародною комісією зі стратиграфії в 2016 році. Щоб визнати голоценове вимирання як подію вимирання, вчені повинні точно визначити, коли антропогенні викиди парникових газів почали помірно змінювати природні рівні атмосфери в глобальному масштабі та коли ці зміни спричинили зміни глобального клімату. Використовуючи хімічні проксі з антарктичних ядер льоду, дослідники оцінили коливання газів діоксиду вуглецю (СО2) та метану (СН4) в атмосфері Землі в епохи пізнього плейстоцену та голоцену. Оцінки коливань цих двох газів в атмосфері, з використанням хімічної проксі з кернів льоду Антарктики, як правило, показують, що пік антропоцен стався протягом двох попередніх століть: як правило, починаючи з промислової революції, коли були зафіксовані високі рівні парникових газів. Вчені, які використовують різні археологічні та палеоекологічні дані, стверджують, що процеси, що сприяють істотній модифікації навколишнього середовища людини, тривали багато тисяч років тому в глобальному масштабі, і, таким чином, не зародились ще на початку промислової революції. Завоювавши популярність у своїй гіпотезі, палеокліматолог Вільям Руддіман у 2003 році стверджував, що кореляція між зниженням CO2 в плейстоцені та його збільшення під час голоцену означає, що причиною підвищення кількості викидів парникових газів в атмосферу було зростання людського землеробства під час голоцену, наприклад, антропогенна експансія землі для використання та іригаціїTollefson, Jeff (2011-03-25). «The 8,000-year-old climate puzzle». Nature News..
Фактори впливу
Людська діяльність
Діяльність, що сприяє вимиранню
Голоценове вимирання в основному спричинене людською діяльністю. Існує кореляція між мегафаунальним вимиранням та появою людей, а зростання людського населення та зростання споживання на душу населення, відоме в останні два століття, розглядаються як одна з основних причин вимиранняPimm, S. L.; Jenkins, C. N.; Abell, R.; Brooks, T. M.; Gittleman, J. L.; Joppa, L. N.; Raven, P. H.; Roberts, C. M.; Sexton, J. O. (30 May 2014). «The biodiversity of species and their rates of extinction, distribution, and protection» (PDF). Science. 344 (6187): 1246752. doi:10.1126/science.1246752. PMID 24876501. The overarching driver of species extinction is human population growth and increasing per capita consumption.Ceballos, Gerardo; Ehrlich, Paul R.; Dirzo, Rodolfo (23 May 2017). «Biological annihilation via the ongoing sixth mass extinction signaled by vertebrate population losses and declines». PNAS. 114 (30): E6089–E6096. doi:10.1073/pnas.1704949114. PMC 5544311. PMID 28696295. Much less frequently mentioned are, however, the ultimate drivers of those immediate causes of biotic destruction, namely, human overpopulation and continued population growth, and overconsumption, especially by the rich. These drivers, all of which trace to the fiction that perpetual growth can occur on a finite planet, are themselves increasing rapidly.Ceballos, Gerardo; Ehrlich, Paul R.; Barnosky, Anthony D.; García, Andrés; Pringle, Robert M.; Palmer, Todd M. (2015). «Accelerated modern human–induced species losses: Entering the sixth mass extinction». Science Advances. 1 (5): e1400253. Bibcode:2015SciA....1E0253C. doi:10.1126/sciadv.1400253. PMC 4640606. PMID 26601195 Людська цивілізація була заснована на та виросла на сільському господарствіRuddiman, W.F. (2009). «Effect of per-capita land use changes on Holocene forest clearance and CO2 emissions». Quaternary Science Reviews. 28 (27–28): 3011–3015. Bibcode:2009QSRv...28.3011R. doi:10.1016/j.quascirev.2009.05.022. Чим більше земля використовувалась для ведення господарства, тим більшу кількість населення могла підтримувати цивілізаціяRuddiman, W. F. (2003). «The anthropogenic greenhouse gas era began thousands of years ago» (PDF). Climatic Change. 61 (3): 261—293. CiteSeerX 10.1.1.651.2119. doi:10.1023/b: clim.0000004577.17928.fa. Archived from the original (PDF) on 2006-09-03. і подальше популяризація землеробства призвела до змін у середовищі проживання.