Бенно Георг Едуард Вільгельм Йоахім фон Арент (; 19 червня 1898, Герліц — 14 жовтня 1956, Бонн) — німецький кінорежисер, костюмер, дизайнер і архітектор. Оберфюрер СС.
Біографія Учасник Першої світової війни. З січня по кінець 1919 року — член фрайкору «Східна Пруссія». Після її завершення Арент почав свою художню кар'єру. Паралельно з навчанням він підробляв в компанії з виробництва газових лічильників і пальників. Згодом став працювати художником по костюмах. У 1923 році був офіційно працевлаштований в театрі, де відповідав за обладнання. Професійна кар'єра Арента почалася на початку 30-х років, коли він приєднався до нацистської партії і вступив до лав штурмових загонів, але його великий підйом почався тільки на початку 1930-х років, коли він став одним з перших членів СС і НСДАП: у листопаді 1931 року вступив в СС (посвідчення № 36 320), 1 травня 1932 року — в НСДАП (квиток № 1 105 236). Після цього йому була запропонована робота в міністерстві мистецтв, де Арент відповідав за розробку декорацій для різних місць, наприклад — Німецької опери. Він також відповідав за розробку і створення форми для співробітників нацистських делегацій, ставки фюрера і медалей. У 1932 став одним із засновників Націонал-соціалістичного союзу сценічного мистецтва (на кінець 1935 перейменований в Товариство діячів мистецтва). Своєю роботою заслужив репутацію видатного режисера, яку відзначав Адольф Гітлер. З 1931 року Бенно фон Арент пробував себе в зйомці декількох фільмів, в тому числі і вистав. Незважаючи на зайнятість на численних роботах в театрі і кінематографі, Арент у вільний час також працював і архітектором. У 1933 призначений шефом пропаганди на кіностудії УФА. Був заступником голови Театрального музею в Мюнхені. Член товариства Лебенсборн. З 1936 року — імперський керівник дизайнерів сцени. З 1939 імперський уповноважений з питань моди. Під час Другої світової війни Арент був найнятий Генріхом Гіммлером. Учасник Польської кампанії. У 1944 вступив до військ СС. У 1945 заарештований органами радянської контррозвідки. Засуджений, провів 8 років у таборах. У 1953 переданий владі ФРН і звільнений.
Дизайн нагород Арент розробив дизайн наступних нагород:
Данцизький хрест Німецький орден
Фільмографія
Режисер
1931: La fille et le garçon 1931: Ronny 1932: Zwei Herzen und ein Schlag 1932: Goethe-Gedenkfilm. 1. Der Werdegang 1933: Lachende Erben 1933: Liebe muß verstanden sein 1933: Viktor und Viktoria 1934: Die vertauschte Braut 1934: L'Amour en cage 1934: Vers l'abîme 1934: Die Insel 1935: Die törichte Jungfrau 1935: Ein idealer Gatte 1936: Die Unbekannte 1938: Es leuchten die Sterne
Головний костюмер
1924: Die schönste Frau der Welt 1931: Ronny
Актор
1927: Die Vorbestraften
Звання
Фанен-юнкер (25 вересня 1916) Фанен-юнкер-єфрейтор Фанен-юнкер-унтер-офіцер (27 січня 1917) Фенріх (15 серпня 1917) Лейтенант (31 грудня 1917) Манн СС (листопад 1931) Труппфюрер СС (1932) Штурмбаннфюрер СС (28 вересня 1937) Оберштурмбаннфюрер СС (11 вересня 1938) Обер-лейтенант резерву (1 березня 1939) Штандартенфюрер СС (20 квітня 1939) Гауптман резерву (1 вересня 1939) Оберфюрер СС (20 квітня 1941) Гауптштурмфюрер резерву військ СС (25 лютого 1944) Штурмбаннфюрер резерву військ СС (20 грудня 1944)
Нагороди
Залізний хрест 2-го класу (20 листопада 1917) 1-го класу Цивільний знак СС (№ 159 247) Почесний кут старих бійців Почесний хрест ветерана війни з мечами Йольський свічник Німецький Олімпійський знак 1-го класу Німецький кінний знак в сріблі Кільце «Мертва голова» Почесна шпага рейхсфюрера СС Орден Корони Італії, великий офіцер (1937) Орден Святого Савви, великий хрест (Королівство Югославія) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років) Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Данцизький хрест 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу (25 вересня 1939) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі (10 років)
Примітки
Література Залесский К. А. СС. Самая полная энциклопедия. — М.: Яуза-Пресс, 2012. — 896 с. — («Элита Гитлера». Беспрецедентные энциклопедии). — 1500 экз. — Залесский К. «Элита» Гитлера во Второй Мировой. Кто был кто в Третьем Рейхе. — Litres, 2017. — С. 18. — 801 с. —
Benno von Arent, in: Internationales Biographisches Archiv 50/1956 vom 3. Dezember 1956, im Munzinger-Archiv (Artikelanfang frei abrufbar) Sebastian Werr: Heroische Weltsicht. Hitler und die Musik. Boehlau, Wien 2014, S. 172—175
Staedeli T. Porträt des Filmausstatters Benno von Arent . Cyranos.ch.
Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934 Filmwelt — Das Film- und Foto-Magazin, Nr. 23, 3. Juni 1938