Френсіс Павер Кобб (; 4 грудня 1822, , Північна Ірландія — 5 травня 1904, Долгелай, Уельс) — письменниця, громадська діячка, суфражистка, активістка руху проти вівісекції у Великій Британії. Засновниця Британського союзу за скасування вівісекції у 1898 році.
Життєпис Народилася 4 грудня 1822 року в фамільному маєтку в Донабейт, Північна Ірландія, п'ятою дитиною та єдиною донькою (1781—1857), англо-ірландського поміщика, архієпископа Дубліна, та Френсіс Конвей (1777—1847).
Отримала освіту вдома, за винятком двох років навчання у школі в Брайтоні. За словами її біографки : «Кобб розглядала своє навчання в школі, яке коштувало 1000 фунтів стерлінгів, як перерву в її освіті та цілковите марнування часу. Гамір, легковажність, безглузда рутина та повна відсутність інтелектуального стимулювання досить контрастували на фоні приємного життя вдома, проведеного в тісному контакті зі своєю коханою матір'ю». У 1838 році Кобб не змогла завершити освіту, бо її відкликали зі школи, щоб вести домашнє господарство: через нездоров'я матір не могла обслуговувати дім.
В 1847 році мати померла, і Кобб втратила віру та поділилася релігійними сумнівами з батьком. За це батько вигнав її з братом з будинку. Згодом він дозволив Кобб повернутися в дім, проте лише в якості служниці. В 1855 році їхні стосунки ще погіршилися після того, як Кобб опублікувала твір атеїстичного змісту «Нарис теорії інтуїтивної моралі» (, 1855).
В 1857 році батько помер, і Кобб успадкувавши незначні заощадження, в 1858 році переїхала до Бристоля. Тут познайомилася та з'їхалася з суспільною реформаторкою та феміністкою . Однак союз тривав недовго через невзаємність почуттів Кобб. За словами Барбари Кейн, «від цього партнерства Кобб чекала більш інтимного способу спілкування, однак, повна відсутність інтересу з боку Карпентер стало нестерпною для Френсіс». Кобб переїжджає до Лондона, де заробляє написанням статей для газет та журналів.
У 1861 р. її стаття на тему рівноправ'я для жінок допомогла налагодити контакт із провідними феміністками, такими як Барбара Бодіщон та Лідія Беккер. В 1867 Кобб вступила до лондонського відділення Товариства за надання виборчого права жінкам.
На початку 1870 року Френсіс Кобб почала писати статті в підтримку кампанії з заборони вівісекції. Вона активно пропагувала ідею посилення закону про експерименти над тваринами і протягом наступних кількох років стала однією з лідерок британського антивівісекційного руху. Кобб проводила паралелі між жорстокістю чоловіків до тварин та їхньою жорстокістю щодо жінок (див. Екофемінізм). Протягом 1870-х та 80-х Кобб невпинно працювала над антивівісекційною кампанією та, за її власною оцінкою, опублікувала понад 400 брошур та листівок. Вона заснувала і писала для журналу «Зоофіліст» і до 1884 року була секретаркою, а також активісткою товариства «Вікторія Стріт». У 1884 році Кобб звільнилася з Товариства за власним бажанням і отримувала щорічний внесок у розмірі 100 фунтів стерлінгів на знак поваги до її зусиль.
У 1884 році, отримавши спадок від однієї зі своїх подруг, Кобб із партнеркою Мері Ллойд (з якою проживала з 1860 року) переїхала до Уельсу.
Померла Френсіс Кобб 5 квітня 1904 року і була похована неподалік від Мері Ллойд, яка померла в 1896 році.
Оригінальні праці Darwinism in Morals, and Other Essays (1872); "Wife Torture in England, " in Contemporary Review (1878); The Duties of Women (1881) The Scientific Spirit of the Age: And Other Pleas and Discussions (London: Smith Elder and Co, 1888); Vivisection in America. I. How it is taught. II. How it is practised (London: Swan Sonnenschein and Co, 1889); The Life of Frances Power Cobbe, as told by herself (London: Bentley and Son, 1894)
Примітки