«„The Взгляд“ — бітли перебудови» — книга Євгена Додолєва про програму «Взгляд» (), «в якій детально аналізується феномен найуспішнішого російського телепроєкту»Евгений Додолев представил в Москве книгу «Взгляд» — битлы перестройки // ИнтерфаксВзглядовцы, битлы телеэфира // Первый канал. Слоган «Вони грали на кремлівських нервах»Программа Взгляд // Йя-Хха — Галерея. Це оповіді «про ведучих „Взгляду“, які нашпиговані телебайками і розвінчують деякі міфи про телепрограму»«Книги России-2012»: Бриллианты для диктатуры литературы // KP.RUThe Взгляд. Битлы перестройки // «Літературний дайджест».

Про книгу Передмову написав Михайло Леонтьєв, який лаконічно виклав концепцію:Ця книга — збірка свідчень, по суті, перехресних допитів, препарованих автором. Це не тільки про «Взгляд» та взглядівців. Це книга про журналістику. Через історію легендарного «Взгляду» і погляд самих учасників на цю історію.Рецензенти підкреслювали: «„архів з теми“ збирався довго: бесіди з „взглядівцями“ Женя Додолєв записував і публікував починаючи з кінця 80-х»Влад Листьев. Расставание с мифом // «Частный Корреспондент».

Спочатку планувався вихід книги у видавництві «АСТ», але внаслідок інтриг деяких персонажів твору видавець змінив плани, і перший тираж був надрукований видавництвом «Зебра-Е» в серпні 2011 року. Вихід був приурочений до початку 24-ї Московської міжнародної книжкової виставки-ярмаркуРазбаш и «Битлы перестройки» // Новый взгляд.

В інтерв'ю газеті «Комсомольська правда», присвяченому другому перевидання книги, автор зазначив, що назва придумана з подачі . За словами журналіста, медіамагнат «згадав про це публічно, у студії АСБ-4, де зібралися телевізійники для траурного ефіру» після вбивства Влада Лістьєва. «Книжное обозрение» погодилося, що "«Взгляд» та The Beatles — дійсно в чомусь дуже схожі… і тих, і інших було четверо, одних називали «ліверпульською четвіркою», інших — «взглядівською четвіркою», і у телевізійників був свій Браян ЕпштейнВладимир Марочкин. «Ласковый май» перестройки // «Московская правда» .

«Комсомольська правда», називаючи автора «іконою перебудовної журналістики», писала, що «Додолєв — і сам рок-зірка журналістики 90-х — заробив право виставляти оцінки колегам»Влад Листьев. Пристрастный реквием, или 12 мифов о «Взгляде» // Комсомольская правда. Рецензентами зазначалося:Додолєв порівнює знаменитих ведучих «Взгляду» з «Бітлз». І це порівняння осмислене. І навіть провести паралелі ведучих з музикантами буде нескладно. Хтось… точно помітив: «Світ музикою можна змінити тільки один раз. І це зробили „Бітлз“». Так і «Погляд» змінили телебачення і уявлення про журналістику.До весни 2012 року при запиті в пошукових системах слова «бітли», першим рядком пропонувалася назва книги, про що автор розповів у своєму блозі на сайті газети «Московський комсомолець». Вітаючи з 75-річчям одного з героїв «Бітлів перебудови» Анатолія Лисенка (у квітні 2012 року), телевізійники нагородили його цим титулом («ось вони, як скажуть пізніше, „Бітли перебудови“ — дух і серце легендарної програми»)«Вести Недели» // «Легендарный телевизионщик». Газета «Правда», яка помилково приписала авторство книги Владу Лістьєву (вбитому за 16 років до її виходу) писала (23.07.2012): «і він сам, і інші „бітли“ називали Лисенка „татом“»О чём улыбнулся президент? // газета «Правда»Наезд на Лысенко? // «МК». При цьому сам Євген Додолєв стверджує, що «пара фігурантів виявляли крайню стурбованість своєю присутністю в книзі». Низку епізодів і фотографій було вирізано і пізніше опубліковано в журналахЕго звали Эрнст // Посты блогов МКЕвгений Додолев о бурной молодости Эрнста и Макаревича // WomanHit.ru.

У репортажі програми «Время» з автор розповів, чому він взявся за роботу над книгою:Мені набридло читати про «Взгляд», що ця передача зруйнувала СРСР… історія переписується на очах, і цей проєкт стає якимось міфом, і міфом неадекватним.У сюжеті про виставці-ярмарку Додолєв стверджував, що хоче деміфологізувати передачу «Взгляд».

Друге видання було через два місяці після першого — в листопаді 2011 року.На презентації другого видання в Торговому Домі «» один з героїв книги дорікнув автора в тому, що на обкладинці книги представлені не тільки ведучі «Погляду», але і режисери проєкту, які після закриття передачі очолили телеканали — (Іван Демидов) і ОРТ (Костянтин Ернст). Мукусєва в полеміці підтримав і Олександр Політковський, який вважає, що цим персонажам «не місце» на обкладинці мемуарів про програму. Рецензенти відзначали при цьому, що «книга написана з ніжністю» про юних, талановитих, яскравих, самовідданих, чарівних, які виросли, перебудувалися і зручно пристосувалися до світу, в якому місце світлих мрій зайняте баблом, всі загинули"Кто убил Влада? // Столетие. RU.

Рецензії

У випуску передачі «», присвяченому виходу книги, ведучий звернув увагу глядачів, що Воєводін зараховує автора до «літературних екстремістів». Дмитро Биков представляв автора як «без перебільшення легенду нашого цеху, одного з тих, хто створив сучасний вигляд російської преси».

Антон Антонов-Овсієнко в своїй рецензії акцентував увагу на «точних, вбивчих характеристиках Влада Лістьєва та інших телекумирів»The Взгляд. Битлы перестройки // Частный корреспондент.

в газеті «Аргументи тижня» писалаТатьяна Москвина. На книжной ярмарке отмечена любопытная волна: исчезли утопии, рисовавшие мрачное будущее России // Аргументы недели: Це доволі сумбурна, але захоплива розповідь про найпопулярнішу перебудовну телепередачу, в якій колись і сам автор брав участь особисто. Неповторне перебудовне телебачення робилося цікавими людьми, і читати про них цікаво. Славне героїчне минуле кидає на їхні нині потьмянілі — обличчя барвисті та гарячі відблиски. у своїй рецензії («Литературная газета») зазначив:Отар Кушанашвілі схарактеризував книгу як «конфуціансько-магометанський конгломерат» і стверджує, що автор пише про кожного з персонажів так, що «спричиняє припливи крові до голови»Отар Кушанашвили. Наглое изящество, или Изящная наглость .

у відгуку на книгу підкресливИ. Воеводин. Ночь нужна // журнал «Однако» № 30 (94), 2012.:

Як продовження була випущена книга «Влад Лістьєв. Упереджений реквієм», в рецензії на яку зазначив, що автор пішов «від поняття канонічності», описуючи героя оповіді і зазначаєАндрей Добров. История картечи // журнал «Однако» № 12 (121), 2012.:Місце цієї книги на полиці підручників з журналістики — як за фактурою, в ній зібраній, як за осмисленням цієї фактури, так і за стилем. Євген Додолєв пише, як кажуть, «з яйцями» — з тексту так і «пре мужик». І тому автор часто приймає правила суто чоловічої гри — описуючи не стільки людей, що брали участь в Перебудові ЦТ, скільки образи, які вони в той момент створювалиРецензенти констатували: «тут немає зведення рахунків і спроб визначити роль особистості автора в історії» та «дані на диво точні характеристики».

стверджує:

«Литературная газета» писала, що «після прекрасних, упереджених „Бітлів перебудови“ це сумне дослідження (розслідування) повинно було з'явитися. Не могло не з'явитися… „Низькі істини“ другої „бітлівської“ книги Євгена Додолєва про життя і смерть „Взгляду“ не низькі, а просто істини. Сумні, вічні»Рецензия на книгу Евгения Ю. Додолева // «Литературная газета».

При цьому «Комсомольская правда» підкреслювала: що ця річ — «ніяк не викривальні мемуари».

«» схарактеризувала обидві книги як «сенсаційні»Двенадцать апологетов краха империи — Рецензия на книгу Евгения Ю. Додолева «Красная дюжина. Крах СССР: они были против» // Парламентская газета.

Критика

«Частный Корреспондент» звернув увагу, що Євген Додолєв «відверто пише про алкогольні пристрасті своїх колег», але при цьому не згадує про кокаїн. Кирило Мартинов підкреслив, що події у книзі викладені сумбурно і що автор необ'єктивний стосовно Івана ДемидоваБрюзжащие совки эпохи финальной стабильности // ЖЖ К. Мартынова:

Найбільше Додолєва дратують несправжність, нещирість існування сучасних авторів, які пишуть в ЖЖ і Твіттер. Цим формам дозвілля він протиставляє високу школу репортажу «Взгляду» і безкомпромісну боротьбу за ефір.

Блогер відзначив і неграмотну верстку, через яку не завжди зрозуміло, де мова автора, а де цитати з інтерв'ю персонажів книги. у своїй рецензії написав, що «Взгляд» — це «Ласкавий травень» перебудови, а не «Бітлз»Владимир Марочкин. Повседневная жизнь российского рокера , його вирок: «четвірка „взглядівських“ ведучих у нашій країні була популярнішою, ніж навіть The Beatles, але „бітлівські“ пісні знають, а от про що говорили в програмі „Взгляд“, тепер уже мало хто пам'ятає». Володимир Мукусев говорив, що багато деталей у автора «не правильні — напевно, тому, що Женя не працював у „Взгляді“ від самого початку»Андрей Добров. История картечи .

Див. також Взгляд (телепрограма) Новый Взгляд Нова журналістика Влад Лістьєв. Упереджений реквієм

Примітки

Посилання Інтерв'ю автора «Комсомольській правді» Інтерв'ю автора «Вільній пресі» про роботу над книгою «Бітли перебудови» Інтерв'ю автора ТБ «Комсомольської правди» (про вихід книг «Бітли перебудови» і «Влад Лістьєв. Упереджений реквієм») Інтерв'ю автора «Експрес-газеті» Про «Бітлів перебудови»