Джон Бернс (; — 12 березня 2026) — британський журналіст, володар двох Пулітцерівських премій, голова лондонського бюро The New York Times, відповідальний за міжнародні питання. Бернс часто з'являється на PBS, його називають «патріархом американської міжнародної журналістики» (3 December 2010) «The Shameful Attacks on Julian Assange» , The Atlantic.
Ранні роки Джон Фішер Локслі Бернс народився в Ноттінгемі, Англія. У дитинстві разом з батьками він емігрував у Канаду. Тут він вступив в Університет Макгілла. Між 1980 і 1981 роками вивчав російську мову в Гарварді, а потім у 1984 році — китайську мову в КембриджіThe 1997 Pulitzer Prize Winners ; accessed 15 October 2009. У 1998-99 роках Бернс був вільним слухачем у Королівському коледжі (Кембридж), де вивчав історію і культуру ісламуJohn F. Burns' Biography Accessed 15 October 2009. Також Бернс оволодів французькою і німецькою мовами.
Кар'єра На початку 1970-х років Джон Бернс писав для канадської газети Globe and Mail як парламентський репортера. У 1971 році його направили до Китаю для висвітлення подій Китайської культурної революції. Це сталося після непорозуміння, що призвело до тимчасової заборони з'являтися поблизу Парламенту, накладеної спікером Палати громад«Memories from Past Correspondents» The Globe and Mail, 3 October 2009; accessed 15 October 2009. У 1975 році Бернс перейшов на роботу в The New York Times, спершу репортером для столичного розділу, а потім проявивши себе і в інших секціях.
Джон Бернс очолював кілька іноземних бюро The New York Times. Разом з журналістами і він виграв у 1978 році Премію Джорджа Полка за репортажі з Африки. З 1981 по 1984 рік Бернс працював головою бюро в Москві. У 1986 році його перевели в бюро The New York Times у Пекіні, де китайська влада посадила його у в'язницю за підозрою в шпигунстві. Після проведеного розслідування звинувачення були зняті, але Бернс був вигнаний з країни.
У 1993 році Бернс отримав першу Пулітцерівську премію за висвітлення подій у Боснії-Герцеговині. Потім у 1996 році йому вдруге вручили Премію Джорджа Полка. Другу Пулітцерівську премію у 1997 році йому принесли репортажі з АфганістануOfficial Pulitzer website Pulitzer citation; accessed 6 May 2009.
До моменту початку вторгнення коаліційних сил до Іраку у 2003 році Джон Бернс працював у Багдаді. Він детально висвітлював війну і післявоєнну окупацію. У липні 2007 року Бернс переводиться в Лондон, де змінює на посаді голови лондонського бюро . 30 вересня 2007 року Берн був відзначений , а також почесним ступенем доктора .
Джон Бернс активно співпрацює з PBS. Він неодноразово з'являвся в Шоу Чарлі Роуза і «Часі новин» з з прямими репортажами з Афганістану та Іраку. В інтерв'ю, даному в січні 2009 року, коментатор Майкл Бейрон назвав Бернса «одним з найбільших іноземних кореспондентів нашого часу»Michael Barone . . Інститут Гувера. Filmed 14 January 2008.. У серпні 2010 року, в інтерв'ю Чалі Роузу, Крістофер Гітченс, згадуючи поїздку з Бернсом в Сараєво, в якій вони потрапили під обстріл, назвав колегу «найбільшим військовим журналістом нашого часу»Author Christopher Hitchens . . 13 August 2010..
Критика Беручи інтерв'ю у російського посла в Афганістані , Бернс назвав його співробітником КДБ«An Old Afghanistan Hand Offers Lessons of the Past» , New York Times (19 October 2008); accessed 6 May 2009.
Пулітцерівську премію 1993 року Джон Бернс отримав "за сміливе і докладне висвітлення знищення Сараєво і варварських убивств на війні в Боснії-ГерцеговиніOfficial list of Pulitzer winners from 1993 Pulitzer website. Accessed 6th May 2009. Пізніше деякі репортажі Бернса з Боснії-Герцеговини були поставлені під сумнів через ненадійність джерел інформаціїMedia cleansing book review and analysis Global research ca. Accessed 6th May 2009Marlise Simons and the New York Times on the International Court of Justice Decision on Serbia and Genocide in Bosnia ZMagazine. Accessed 6th May 2009.
Пітер Блок у своїй книзі Media Cleansing: Dirty Reporting Journalism & Tragedy in Yugoslavia постійно критикує Бернса за журналістську неохайність.
Особисте життя Джон Фішер Бернс одружений з Джейн Скотт-Лонг, головою багдадського бюро The New York Times.
Помер від пневмонії на околиці Кембриджа 12 березня 2026 року у віці 81 року.
Примітки